Іая
| Іая | |
|---|---|
_-_Penn_Provenance_Project.jpg) | |
| Народилася |
100 до н. е. Кізік, Ердекd, Баликесір, Туреччина |
| Померла |
невідомо Стародавній Рим |
| Діяльність | художниця |
| Знання мов | давньогрецька |
| Жанр | портрет |
Іая Кизицька — давньоримська художниця, яка жила за часів Марка Теренція Варрона (116–27 ст. до н. е.).
Вона народилася в Кизику[1] та була відомою живописцею та гравером по слоновій кістці. Іая, скоріш за все, приїхала до Риму, щоб задовольнити попит на мистецтво у пізній Республіці.[2] Стверджуються, що на більшості її картин були зображені жінки. Пліній приписує їй велике панно із зображенням старої жінки та автопортрет. Казали, що вона працювала швидше і малювала краще за своїх конкурентів-чоловіків, Сополіса та Діоніса, що дозволило їй заробляти більше за них. Іая залишалася неодруженою до кінця своїх днів.
Вплив на культуру[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
Іая згадується в «Природничій історії» Плінія Старшого з іншими стародавніми художницями: Тімарет, Ірен, Арістарете і Олімпія.[3] Також про неї написано в книзі Джованні Бокаччо «De mulieribus claris». [4] Прототипом головної героїні твору італійської письменниці Сабріни Гатті «Shining harmony» (2017) і «Living and not living» (2018), Джулії Ламберт, стала Іая Кизицька. У романі талановита художниця Джулія бачить в Іаї приклад для наслідування і присвячує їй картину, де зображено римську художницю. У «Living and not living» дівчина повністю ототожнюється з Іаєю.
Мистецтво[ред. | ред. код]
Іая (в ролі Лалли) — одне з імен, яке відображається в інсталяції Джуді Чикаго «Heritage Floor».[5]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Commire, Anne, ред. (2002). Iaia (fl. c. 100 BCE). Women in World History: A Biographical Encyclopedia. Waterford, Connecticut: Yorkin Publications. ISBN 0-7876-4074-3. Архів оригіналу за 23 вересня 2018.
- ↑ Painting, Roman. Oxford Classical Dictionary (вид. 4).
- ↑ Corbeill, Anthony (2017). A New Painting of Calypso in Pliny the Elder. Eugesta Revue. 7.
- ↑ Borzello, Frances. Seeing Ourselves: Women's Self-Portraits. p. 42.
- ↑ Lalla. Brooklyn Museum. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
- Хелен Гарднер, Фред С. Клейнер, Крістін Дж. Мамія, Мистецтво Гарднера крізь віки, Томас Вадсворт, 2004; ISBN 0-15-508315-5.
- Пліній Старший, Природознавство, 35.40147. L
- Переклад Вірджинії Браун «Відомих жінок» Джованні Боккаччо, стор. 135 - 137; Press Harvard University, 2001; ISBN 0-674-01130-9
- Гарріс, Енн Сазерленд та Лінда Нохлін, Жінки-художники: 1550-1950, Музей мистецтв округу Лос-Анджелес, Нопф, Нью-Йорк, 1976, стор. 23.
|
