Пліній Старший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пліній Старший. Уявний портрет 19 століття. (Прижиттєвого зображення не збереглося.)

Пліній Старший, Гай Пліній Секунд (лат. Gaius Plinius Secundus (Maior); *23 або 24 Комо, Північна Італія—†25 серпня 79 р. н.е.) — римський історик, письменник, державний та військовий діяч. Старшим його називають на відміну від його племінника, Плінія Молодшого.

Народився в заможній сім'ї. Посідав низку адміністративних посад у Римській імперії, був начальником флоту в Мізені.

Творчість[ред.ред. код]

Є автором «Германських війн» у 20 книгах, «Від кінця історії Ауфідія Басса» у 31 книзі, «Двояких форм у мові» у 8 книгах.

Збереглася здебільшого його праця «Природнича історія» (в 37 книгах), завершена 77 року. Цей твір являє собою природничо-наукову енциклопедію античності, в якій є багато відомостей з географії та історії Північного Причорномор'я. Загинув під час виверження Везувію[1].

Література[ред.ред. код]

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.— Луцьк: Вежа, 2000;
  • Радянська енциклопедія історії України.— Київ, 1971.— т.3.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Книга IV, письмо 16 // Письма Плиния Младшего: Кн. I—Х / Изд. подгот. Сергеенко М. Е., Доватур А. И.. — 2-е изд., перераб.. — 1982.. — 407 с. (рос.)