Портрет
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Портре́т (фр. portrait) — Мальоване ,скульптурне або фотографічне зображення людини або групи людей. Відповідний жанр образотворчого мистецтва.Багато портретів створено і в гравюрі .
 Огюст та Ежені Мане, батьки художника Едуара Мане, 1860, музей Орсе, Париж |
 Худ. Тиранов. Портрет Айвазовський |
 Портрет італійки. Худ. І. Репін |
[ред.] Портрет Давнього Єгипту
В сучасному термінологічному розумінні портрет виник в Давньому Єгипті .Перші портрети зображають фараонів і пов'язані з культом мертвих, що існував в державі .Портрет виникає на фігурках двійника померлого.Чим більш схожим був двійник,тим більше він вважався втіленням небіжчика.Але обожнення фараона запровалило появу портретних скульптур великого розміру.
Фараона подають на троні ,а його фігура зберігала сілует прямокутного каменю ,з якого виробляли скульптуру .Рухи в скульптурі ще не вміли відтворювати (фараон Хафра на троні).Спостереження за релігійними церемоніями запрвадило новий тип портрету. Фараон постає на повний зріст, а з боків його підтримують жіночі богині. Жінки мов близнюки, подібні одна одній, тут годі й шукати індивідуальне. Лише за коронами на головах можна розпізнати, хто є хто. А обличчя фараона вже спробують зробити індивідуальним (фараон Менкаура та богині нома і Хатор ).Відтворюють і деяких важливих вельмож(статуя вельмижі Ранофера).Поряд з використовуванням каменю використовують і дерево для створення невеличких фігур(царевич Каапер) або портретів будівничіх пірамід(дерев'яний рельєф з портретом будівничого Хесира).Інженерні і математичні знання, писемність взагали обожнювались, а їх носії швидко стали кастою жерців.В Єгипті виникає дивний різновид портрету-портрет писаря(писарь Каї, писарь Хапі).поступово поррет переносять на дерев'яну труну,що слугувала для збереження мумій( портрет жінки Тую на дерев'яному саркофазі).натрунні портрети розфарбовували і додавали написи зім'ям і титулами. Втрата імені дорівнювала неможливості небіжчика потрапити у єгипетський рай. Цим користалися вороги небіжчиків і вдирались у поховальні комори заради псування мумій і винищення імен померлого. З'явився і портрет-рельєф.Виготовляти його було легше і швидше .Рельєфні портрети (і рельєфи взагалі )широко використовувалися в мистецтві Давнього Єгипту .
Скульптори Єгипту робили і гігантськи зображення фараонів,бо його особа обожнювалася .Зразками гігантських портретів фараона слугують величезні статуї Рамзеса Другого в храмі Абу-Сімбел(13 століття до н.е.).
[ред.] Портрет Давнього Риму
Особливу роль в мистецтві Риму відігравав портрет. Мармурові портрети Давнього Риму йдуть від традиції шанування предків і померлих .Робили маски померлого з воску .Самі маски зберігали в особливих шафах в атріумі.До воску додавали фарби і вони зображали не стільки відбиток обличчя покійного, скільки його живий образ. Майстерність виготовителів масок зростала .
Маски відігравали певну роль у ритуалі похорон. Їх одягали живі актори відповідного зросту і статури, що мав покійний. Актори сідали навколо покійного у крісла, а син або родич говорили поховальну промову з уславленням переваг та діяльності небіжчика. Після похорон маски складали у шафу родини.
Державні злочинці та особи, позбавлені громодянської честі ,втрачали право на посмертну маску. А родина не замовляла їх і примусово виключала злодія з родоводу. Так було, наприклад, з убивцею імператора Брутом .
Фрагмент твору Плінія (1 стоіття н.е.):"Інакше було у наших предків. В їх атріях напоз були виставлені не твори іноземців, не бронзи і мармур, а маски з воску, щоби слугувати у похорон людини, що належала роду." Отже, з часом відбулись зміни. Віск замінили на мідь, бронзу, мармур. А до виготовлення портретів долучили і іноземних майстрів. Почали вшановувати й жінок, особливо з магнатських родин. Особливу роль відіграв і культ імператорів, що прийшов на зміну Риму доби республіки. Погруддя та статуї імператорів Риму робили за життя правителя і розвозили по провінціям. Тому їх знаходять не тільки в Італії. Ці погруддя стали предметом колекціонування вже в добу Відродження. Їх можна побачити в багатьох музеях світу.
Давньоримський портрет орієнтувався на реальну особу.Тому зберігав натуралістичний характер і не робив ідеалізації.На обличчях римлян вражають глибокі зморшки, подвійні підброріддя, стара шкіра,зайва маса тіла(погруддя імператора Вітеллія та ін.)
Почали карбувати і монети з портретами римських імператорів .
[ред.] Портрет Середньовіччя в Європі
Портрет доби Середньовіччя пройшов декілька етапів. Головним була відмова від багатьох рис ,притаманних портретам античності, і Давнього Риму тощо.Портрет, як різновид мистецтва, пережив кризу і набув нових рис:площинности, схематизму, відповідності християнським чеснотам. Замовниками портретів виключно стають можновладці. У ранішньому Середньовіччі зминилися й матеріали ,що слугували для портретів .Виготовлення фресок було значно дешевше ,ніж витвір з бронзи або мармуру .Поширення фресок в християнських храмах почало слугувати і для увічнення королів чи володарів земель .Тому в деяких місцинах зберіглися лише портрети на фресках ( Софія Київська, церкви Болгарії, Сербії та ін.) В цих портретах підкрелені християнські чесноти володаря попри розкішні шати портретованих, а в його руку вкладено жрест. З'явився портрет володаря з макетом храму в образі донатора .
В столиці Візантії з'явилися портрети імператорів та їх дружин в мозаїках .Але надзвичайна ціна матеріалу не сприяла поширенню портретів в мозаїці .
Продовжували карбувати портрети володарів і на монетах.Порівняння ранішніх середньовічних монет з монетами античності вказує на великі втрати .Обличчя постає простою схемою.Такий портрет без відповідного напису дуже важко пов'язати з конкретною особою. Лише дорогий матеріал - вказівка на порфірородну особу з столиці.
[ред.] Портрети пізнього Середньовіччя
Велике поширення в Середньовіччі мало зображення святих. Але числені образи святих не можуть вважатися суто портретами, не зважаючи на притаманну їм деяку портретність. Святих малювали за канонами і розпізнавали по написам та атрибутам. У випадках, коли написи не зберіглися, важко, а іноді зовсім неможливо встановити, хто саме на фресці чи мініатюрі. Так, не зберіглося портретів перших римських пап. Їх образи відтворювали за канонами. Римського папу Клімента, якого вшановують і православні, подавали в стилістиці православних канонів і вважали одним з покровителів слов'ян. Але це ніяк не портрет Клімента.
Пізнє Середньовіччя навернулося до портрету в скульптурі .Доба готики у Франції та Німеччині подарувала мистецтву справжні шедеври в портретах .У Франції собори будували декілька століть і майстри мали змогу працювати на одному місті довгі роки.
Виконанням портретів в готичних соборах Німеччини займалися особливі мандрівні бригади скульпторів.Дослідники виявили твори одної такої бригади в соборах Майнца, Наумбурга, Мейсена. Особливо вдалими стали портретні скульптури фундаторів Наумбургського собору-маркграфів Екехарда і Германа з родини Веттінів та їх жінок-Ути фон Баллєнштед та Реглінди.
[ред.] Доколумбовий портрет Америки.
Розвиток археології в 20 столітті дозволив зробити відкриття в Латинській Америці: в доколумбову добу тут існував портрет. Звичайно, це не портрети олійними фарбами, а портрети в кераміці. Різноманітні горщіки індіанців мочіка( сучасне Перу), наче панафінейські амфори, всмоктали риси культури,яка поки що мало відома науковцям. Дивно,що горщіки зберігли зовнішні риси людей того часу. Характерні подробиці дають змогу роспізнати представників еліти, вояків, навіть ремісників.
Вибір кераміки як матеріалу для портретів цілком виправданий її широким використанням і для посуду, і для створення анімалістичних фігірок, навіть домовин для померлих.
[ред.] Середньовічний портрет в Китаї
Фахівці вважають, що портрети в Китаї робили ще в 1-му тисячолітті до н.е. Але найдавніші із збережених портретів відносяться до 1 000року н.е.(тобто 11 століття). Портретний живопис Китаю пов'язують з культом предків.В період Хань(початок нашої ери у європейців)виник звичай вивішувати портрети війькових та світських високопосадовців в залах імператорського палацу.Міцне підживлення мав китайський портрет і від поширення ворожінь на рисах обличчя (фізіогноміка). Тим не менше портрет Китаю оминув канонічність, застиглість.
Портретисти в Китаї теж обслуговували імператорський двір, тому портретів імператорів зберіглося найбільше. Матеріалами для портретів слугували шовк і папір, фарби - водорозчинні. Поступово замовниками портретів стають інші верства населення( бюрократія, буддійські ченці).
Російський археолог Козлов П.К.вивчав руїни покинутого середньовічного міста Китаю І-Цзиня(більш відомого за монгольською назвою Хара-Хото).Найбільш цінні для науки знахідки були зроблені в надгробковій башті-субургані.Там знайшли замуровані і збережені сотні сувоїв-китайські і тібетські ікони і портрети на папері. Паперовий сувой з портретом невідомого посадовця датують 12 століттям. На сірому порожньому тлі - чоловіча постать в чорному одязі в повний зріст. Похмуру гаму фарб різноманітять червоний пояс та білі черевики. Літня людина дивиться втомлено і підсліпувато. Ні компліментів, ні ідеалізації-нічого, окрім суворої правди. Але художні якості портрета - надзвичайні і не ідуть ні в яке порівняння з портретами Західної Європи тої ж доби (Ермітаж, Петербург).
[ред.] Дожі Венеції
В Венеції склалася особлива форма влади, що не успадковувалась,а була виборчою-дож.На посаду обирали освітчених представників заможних родин.Претенденти на посаду мали за плечіма універсітет або великий військовий досвід. Склалася традиція портретування дожів, завляки якій зберіглося багато портретів дожів різних століть. До портретування дожів залучали найкращих художників Венеції.
 Худ.Бастьяніні. Дож Франческо Фоскарі. |
 дож Агостіно Барбаріго. Худ Марко Базаіті,Будапешт. |
[ред.] Портрет доби Високого Відродження в Італії
Цих портретів небагато, були створені за дуже короткий термін, а майстрів можна перелічити на пальцях двох рук .Портретів принципово не створював лише Мікеланджело .Великими портретистами доби були Леонардо да Вінчі, Рафаель, в Венції- Джорджоне ,Лоренцо Лотто, Тіціан, Тінторетто.
Замала кількість цих портретів за край компенсована їх надзвичайними мистецькими якостями і постійним впливом на митців різних країн.У Леонардо налічують всього вісім портретів(з новознайденою жінкою на пергамені),але серед них всесвітньо відома Мона Ліза Джоконда.
Кількість саме портретів Рафаеля більша, але вони справжні перла(Бінто Альтовіті, Форнаріна, папа римський Юлій Другий, Бальдассаре Кастільоне). Але безліч портретів Рафаеля залишилась на фресках в Ватикані в релігійних та історичних композиціях, де знайшли місце військові, прелати, гвардійці-швейцарці, кардинали.
Джорджоне наче змагався з Леонардо в надвисокому рівні портретів і їх незначній кількості (поет Брокардо, Лаура, Венеціанець в Берлінській збірці,лицар зі зброєносієм,панич зі слугою, автопортрет).
Особливу групу складають портрети майстрів менш обдарованих,але працювавших поряд з геніями-Лоренцо Лотто( два портрети літньої людини), Манчіні(портрет невідомого в Ермітажі),ранішній автопортрет Тінторетто в США та ін. Говорити про портрети Тіціана може лише геніальний письменник (Рануччо Фарнезе, дочка Лавінія, Іпполіто Римінальді, портрети дожів, автопортрети самого майстра). Продовжують карбувати портрети королів і на монетах , медалях.Але вони поступаються в якостях портретам олійними фарбами.
[ред.] Лоренцо Лотто. Портрет колекціонера Андреа Одоні
Колекціонери не сьогодні з'явились і не сьогодні щезнуть. Кажуть, що колекціонування робить цікавим навіть нецікаве життя. На колекціонерів впливають і моди, і політичні події, і власні пристрасті. Предметами колекціонування стають як дуже коштовні речі( палаци, діаманти, малюнки Пікассо ),так і речі дешеві і звичні( зразки цегли, обгортки цукерок,цвяхи, пляшки тощо.)
Доба Відродження в Італії породила колекціонерів античних речей.Збирали твори античних філосоів і письменників, купували і крали їх. Папа римський Григорій ХV наказв войовничо захопити гейдельберзьку бібліотеку курфюрстів Пфальцських, бо там були рукописи, яких не мав і Ватикан. А коли скінчилися дерев'яні ящики,посол папи зламав церковні лави і з того дерева зробили потрібну упаковку. При неможливості придбати, копіювали.
З часом коло розширилося і почали збирати античні монети і медалі.Дійшла черга і до уламків античних скульптур. Цілих зразків було мало.Вони увійшли у збірки вельмож, кардиналів і папи римського. Колекціонерам меншого рангу дістались уламки. Серед них був і Андреа Одоні, чий портрет намалював Лоренцо Лотто. Це людина могутніх пристрастей. Здається, що в своїх діях він не знав меж,як і згаданий папа римський Григорій ХV.
Розширилося і коло замовників портретів. В добу відродження з'явились портрети, пов'язані з фахом особи - «Портрет скульптора » у Андреа дель Сарто, «Портрет кравця» у Мороні. Свій фах мали і замовники портретів Лоренцо Лотто - « Портрет архітектора ».
[ред.] Портрети Рафаеля Санті
 Портрет Анджело Доні. 1506. Галерея Палатина. Флоренція |
 Ранішній автопортрет Рафаеля |
 Портрет Балтазара Кастильоне. 1514-1515. Лувр, Париж |
 Донна Велата, сеньора під покривалом, Палаццо Пітті, Флоренція |
Рафаель намалював небагато портретів. Здається, він брався за їх створення не дуже охоче.Майже всі вони поясні.Як правило, модель зручно розмістилася в кріслі ( Анджело Доні, дружина доні- Маддалена, Донна Велата, кардинали ).Рано позбавлений батьківської любові і опіки, Рафаель штучно уникав драматичних сцен, людських трагедій,невдоволення страшною дійсністю зламу 15-16 століть.Про його ранішній автопортрет неможливо нічого розповісти(молодий і цнотливий),настильки все приховане.Все.Але в цю бездоганність не віриш, бо вона маска.
Ніхто на його портретах не здатен на активні рухи. Деяка скутість ,малорухомість взагалі характерна для всіх його портретів. Винятком став автопортрет з вчителем фехтування(Лувр, Париж),але і тут прихованість перш за все.
Інколи сама модель давала підстави розкрити душу більше, на грані недозвільного. Так виник портрет Біндо Альтовіті ( Вашінгтон, США ). Модно одягнений, з довгим волоссям молодик дивиться тривожно і допитливо. Навіть заможна родина і великі гроші не позбавили особу від тривог, невдоволення дійсністю, розчаруванням у багатому, але небезпечному оточенні Риму, де нікому не можна довіряти.
Маску люб'язності,штучної гармонії з оточенням помічають і на обличчі Бальдассаре Кастільоне, який багато знає,але про все мовчить. Донна Велата ( сеньора під покривалом) намальована в момент короткого успіху. Звідси модна сукня, дорогі прикраси на простій дочці кухаря. Її рання самотність та постриження в чорниці ще попереду і ще не відбилися на вродливому обличчі. Чорницю Донну Велату не намалював ніхто, до неї швидко втратили зацікавленість після смерті художника.
[ред.] Портрет доби Північного Відродження фарбами
Портрети на Півночі Європи довго зберігали невеликі розміри.Також вони довго носили приватний,інтимний жарактер.Їх зберігали в приватних кімнатах і вони слугували як нині фотокартки. В Нідерландах портрет відокремився від зображень донаторів біля мадонн чи Голгоф з розп'ятим Христом.
Були справжні шедеври в творах Бельгамба, Мемлінга, Рогіра ван дер Вейдена (портрет дружини, Берлін), Мабюза, Яна ван Скореля.Взагалі, майстри Нідерландів 16 століття суперничали з портретистами найбільш розвиненої країни світу в мистецтві- Італії- а в правдивості відображення моделей і перевищували італійців.
У Франції 16 століття портреба в портретах була такою великою, що виникає особлива його форма-олівцевий портрет на папері. Портрети олівцем на папері робили як видатні майстри ( Жан Фуке, Франсуа Клуе), так і безліч аматорів. З'явилися великі приватні збірки олівцевих портретів, що слугували документами доби (збірка графа Кобенцля та ін.)
В Англії поряд з невеликим портретом був лише один виняток-великий за розмірами портрет королівської особи та його дружини (Генріх Восьмий, королева Елизавета Перша), іноді портрети перших особ після короля чи дипломатів (Гольбейн, посли Жан де Дентевіль та Жорж де Сельв, Лондон). Розквіт великого репрезентативного портрета прийде в добу бароко і його створять митці з Фландрії (Рубенс, Ван Дейк, Неллер ,Пітер Лєлі).
 |
 Нідерланди.«Агата ван Схонсховен» Яна ван Скореля. |
[ред.] Портрет доби Відродження в гравюрi
Гравюра надала можливість швидко відтворити зовнішність людини і швидко розповсюдити портрет. В Німеччині початку 16 століття набули сили антикатолицькі настрої.Саме тут гравюра-портрет здобула велику популярність.
Місто Віттенберг ненадовго стало ідеологічним центром Німеччини. Саме тут діяв реформатор Мартін Лютер, що зумів здригнути свідомість німців і започаткував лютеранство (німецький варіант протестантизму). 1523 року художник Лукас Кранах став володарем друкарні в Віттенберзі, де розпочав друкувати листівки та книги проповідника Лютера. Зробив Кранах і декілька портретів Лютера як олійними фарбами, так і в гравюрі. Завдяки гравюрам - портретам Кранаха обличчя Лютера взнала більшість німців. Особисто виділяють портрет 1521 року, де подано профіль Лютера.
Портрети гравюри було зроблено і з головних прибічників Лютера (наприклад, Пилипа Меланхтона, поета Ганса Сакса,гравюра Г.Брозамера 1545 р.).
Робили портретні гравюри і в інших країнах(Італія, Швейцарія, Нідерланди ),хоча вони мали менше розповсюдження, ніж гравюри портрети в Німеччині( портрет Андреа Доріа, адмірала, портрет Крістіана 2-го Датського Яна Мабюзе 1523 р. ).
 Портрет поeта Ганса Сакса. Ксилографiя Ганса Брозамера]] |
 Портрет Андреа Доріа,адмірала]] |
[ред.] Портрет доби маньєризму
Маньєризм виник в Італії наприкінці 1520-початку 1530х рр. Центрами стилю були папський Рим, Флоренція і Мантуя. Його виникнення пов'язують зі складностями в політиці і економіці Італії,кризою в ідеалах Відродження при збереженому поклонінні авторитетам та їх манері в творах. В картинах з'являється натовп, аллегоричні фігури, складна побудова композиції, ядучі фарби. Нагнічується спірітуалізація образів, деформуються тіла персонажів. Майстри захоплюються ефектами складних побудов, штучного освітлення, надмірним використанням ефектів.
Розчарованість в людині взагалі вплинула і на портрет. Майстри звертають перебільшену увагу на зовнішнє в портретованому,на його місце в суспільстві, впадають в крайнощі. Одні малюють умовний одяг,інші виписують кожну зморшку,перлинку,дрібниці подають наче найважливіше в людині.
Володаря подають занадто величним, гордовитим, незрозумілим і віддаленим від людей( Бронзіно,портрети герцога Козімо 1-го Медичі).Його дружина постає закутою в дорогі шати з негнучкою спиною і бронею на застиглому обличчі(портрет Елеонори Толедської з сином). Могутнім богом постає король Іспанії у Антоніса Мора (портрет Пилипа Другого)
На портретах Себастьяно дель Пьомбо персона ніби продовжує спілкування з кимось за краєм полотна(адмірал Андреа Доріа, дипломат Франчєско Альбіцці).Розчарованим і пригніченим постає і папа римський Клемент Сьомий,наче не здатний на активні дії (Неаполь, Каподімонте). Своєю невдпалою політикою папа довів Рим до розорення і пограбування 1527 року.А видатні майстри примусово емігрували в різні куточки Італії.А Рим треба було відбудовувати наново.Навіть виникнення маньєризму як течії в мистецтві пов'язують саме з цією трагічною подією.
Деформації на полотні привели до появи зображень, де людське обличчя щезає ,а його складають, мов у мозаїках, з квітів або тварин, овочів, фруктів, речей, птахів, навіть книг. Зразки подав великий Арчімбольдо-алегорії стихій, серія «Сезони (пори року) »,портрет імператора Рудольфа Другого). Манеру підхопили менш талановиті(«Єва з яблуком », «Осінь» аноніма,пінакотека в Брешії),яких презирливо обізвали арчімброльдесками. Впливи чудернацьких образів Арчімбольдо відчутні і в творах фламандця Йоса де Момпера( 1564-1635 ).
Деформації вразили і багатьох граверів. Ніколо Реллі надрукував гравюри-портрети людей,які нібито були прибульці з неба. Їх обличчя складені з металевих речей або дерев'яних стружок ( Москва).
Деформації і дивацькі манери сподобались настільки, що стали надбанням культури різних країн(Йоос де Момпер,Фландрія, серія«Пори року»). Особливо велику роль відігравав маньєризм у Франції 16 століття. А чудернацькі портрети гравіювали ще у 1695 році, коли давно померли і Арчімбольдо, і Ніколо Реллі(Ніколас де Лармессин, «Годинникар в шатах з годинників»,гравер-анонім початку 18 cт. «L'habit d'horlogere»-дама в платті-годинику).
Портрети і картини майстрів маньєризму в 20 столітті сполнукають появу сюрреалізму .
 Элеонора Толедська з сином. 1545. Уффіці, Флоренция. |
 Понтормо. Портрет юнака з алебардою. |
 Андреа Доріа. Портрет Себастьяно дель Пьомбо. |
[ред.] Зразок портрета з алегорією
Алегорія, як втілення чеснот і переваг володаря, набула широкого використяння в Італії.Найчастіше алегорія подавалася в вигляді молодої дівчини з атрибутами і написами, що пояснювали, яка саме чеснота перед глядачем. До створення алегорій зверталися різні майстри( «Милосердя» П'єтро Поллайоло, «Міць» Сандро Боттічеллі та ін.)Деяких богів давньоримського пантеону почали вважати покровителями митців і володарів, хоча навкруги панував католицизм.І душею католика мав опікуватись його небесний патрон, святий, ім'я якого носила людина. Тим не менше архітектора Андреа ді П'єтро делла Гондола називали улюблинцем богині мудрості Паллади. Він і відомий в світі як Палладіо (улюблинець Паллади), а не за своїм справжнім прізвищем.
В 16 столітті використання алегорій поширилося і вони виникають на фресках,в картинах, стають дійовими особами в портреті.Художник Дж.Бедола малює портрет підлітка Олессандро Фарнезе як дорослого володаря Парми і водночас як улюбленця Паллади.Худенький підліток в обладунках лицаря, сидить на земній кулі, а Паллада ще й тримає його герб в руці.
Алегорію успадкувала доба бароко. Рубенс подав алегорії в серії картин для Марії Медичі (Лувр, Париж). Вони з'явилися в мармурових статуях барокових садів ( алегорія Зими в Версалі) і як оздоби монументів королів ( «Великий Курфюрст », скульптор Андреас Шлютер, Берлін).
[ред.] Портрет доби бароко
Народися репрезентативний портрет як втілення міці і величі володаря міста, області, країни. Він успадкував все цікаве з портретів доби Відродження і додав свої знахідки. Кожний з портретів доби бароко демонструє переваги особи, її значущість, велич, шляхетність. Перемога корля Франції над бунтівними магнатами(Фрондою)спричінила появу безлічі репрезентативних портретів у Франції.Вони і в погруддях(« Король Луї 14-й» Берніні ),і в живопису, де працювали як закордонні( Рубенс, Ван Дейк на початку 17 ст.),так і свої майстри( Симон Вуе, Гіацинт Ріго, Нікола де Ларжильєр та ін.) Реалістичну лінію в портретах витримував іспанець Веласкес, багато з яких -шедеври доби(папа римський Іннокентій 10-й, інфанта Маргарита, жінка з віялом).Якщо портрет у Фландрії, Голландії, Англії набуває міці і розквіту, то в Італії і Німеччині занепадає(жоден з портретів Караваджо не став в рівень з його релігійними творами).
Чимало репрезентативних прортретів виникає і в надгробках багатьох католицьких країн (Австрії, Чехії, Польщі, Португалії, Іспанії).
До строрення репрезентативних портретів на початку 18 століття залучилася і молода Російська імперія. За браком своїх майстрів використовували закордонних. Серед найбільш вдалих було залучення на службу скульптора Карло Бартоломео Растреллі (1675-1744), батька геніального архітектора Франческо Растреллі. В Петербург він приїхав немолодим, а додаткові замави відволікали від створення скульптур. Тим не менше саме в погруддях Карло Растреллі виявив увесь свій геній. Навіть одна з перших його робіт-погруддя князя О.Д.Меншикова,стала визначним явищем і візитівкою репрезентативного портрета в країні. Успіх закріпили другі портрети (Бухвостов,не зберігли, погруддя невідомого, Третьяковська галерея).
Але твором світового рівня стало погруддя царя Петра |,закінчене чеканкою вже після смерті царя. Ні лицарські обладунки, ні рельєфи на них, ні мереживо коміру не затулили залізну волю особи, її непохитність у справах, її непідкореність випадкам. Парадне погруддя роботи Карло Растреллі перейшло вузьку межу репрезентативного портрета і набуло значення символу імперської влади, насильства, символу абсолютизму( Ермітаж, Петербург).
[ред.] Натхнений музика
Здається, це вічна тема. Адже першим музичним інструментом був камінь, по якому стукали палицею.Інструменти вдосконалювались,міняли їх форму і матеріали виготовлення. З'явилися майстри виготовлення музичних інструментів і музики (музиканти).З'явилися й зображення музикантів. Вони не завжди в давнину були портретними( арфісти на стінописах Древнього Єгипту, флейтистки та ін.)Зображення янголів з музичними інструментами на вівтарях 15 століття в Італії не були ще портретами, але крок до них вже зробили.
Піднесення і поширення портретних зображень в Європі дало і зображення музикантів.Тема набула популярності ще в Венеції, де Веронезе давав цілий оркестр на своєму полотніх «Весілля в Кані Галілейській», де є й автопортрет митця з музичним інструментом. Новий поштовх для створення портретів музикантів дав Караваджо, що оздобив музичний салон в палаці кардинала Франчєско дель Монте в Римі. А послідовники Караваджо зробили портрет музиканта звичайною темою творчості( Манфреді, Джентілєскі, Ораціо Фідані, Хонхорст, Матіа Преті).Натхнним музикою постав і Давид Хойєр на портретіЯна Купецького. Ідеалом музиканта став малюнок-портрет Нікколо Паганіні, створений Енгром на початку 19 ст.
[ред.] Олівцеві портрети доби бароко
Олівцевий портрет не щезає після поширення в 16 ст.,як це було у Франції. Портрет олійними фарбами витіснив його на узбіччя мистецького шляху та залишив як навчальну штудію, замальовку перед створенням портрету олійними фарбами. Тим цікавіше подивитися на портрети олівцями(і іншими техніками-наприклад, пастелями),які ніколи не стали портретами олійними. Найцікавіші зразки залишили італійці( Оттавіо Леоні,він же Падовано). Падовано(Оттавіо Леоні 1578-1630)робив не в провінції ,а в самому Римі, і уславився саме олівцевими портретами. Завдячуючи йому, збережені образи Бальоне, Гверчіно, Агостіно Каррачі, Чезаре д'Арпіно, у якого робив молодий Караваджо і портрет самого Караваджо, який ніколи не став портретом олійним (Флоренція, Маручелліана). До творчого доробку Оттавіо Леоні належить і олівцевий портрет видатного вченого Галілео Галілея.
Чудовий зразок автопортрета в пастелі залишив і художник Зандрарт (Юхим фон Зандрарт) - (Ермітаж, Петербург).
[ред.] Портрет науковця ( Лейбніц, Левенгук, Ломоносов )
17 століття в Західній Європі стало століттям наук. В Британії виникла перша академія наук під назвою Лондонського королівського товариства (з 1660 року). Кінець століття позначений плідною науковою діяльністю Лейбниця, Бойла, Левенгука, Ньютона, Гука та ін. З'явилися відповідні академії наук в Парижі, Берліні,з 1725 року Академія наук існує в Петербурзі.
Талановитий науковець не схожий на пересічного громодянина і не міг не впасти у око художникам і граверам. Відомо, що тільки вчений Роберт Гук,що мав фізичні вади, уникав портретистів(жодного портрета Гука не знайдено). Зате ми маємо декілька портретів Ньютона в різних перуках. Особисте місце серед науковців посідав і Готфрід Лейбніц. Працював у різних країнах, як науковець був суперником самого Ньютона. Поряд з репрезентативними портретами доби з'явилися і портрети Лейбніця олійними фарбами і в гравюрі. Велич духу і гра розуму в очах цих людей були попри всі компліменти портретистів.
[ред.] Портрет доби рококо
Рококо співіснувало у 18 ст. разом з пізнім бароко і добою Просвітництва. Бароко, майже монополізоване королівськими родинами і реакційною церквою, занепадало, втрачаючи всі найкращі якості. Воно набридало важкими і парадними формами, відходом від реалій часу, ускладненням аллегорій і пишнотою. З'являється рококо-з відмовою від сумних сторін життя, солоденьким і ніжними фарбами, усміхнене і легковажне. В інтер'єрах рококо ті ж ніжні фарби, відсутність прямих ліній, мушлі і дрібні орнаменти. Все це притаманно і портретам доби рококо. З'явились майстри, що працювали винятково в манері рококо (Франсуа Буше,Карл Ванлоо, П'єтро Ротарі,Стефано Тореллі, Фрагонар).
Рококо в портретах мало потужну підтримку жінок, що стояли при владі і бажали назавжди зберігти красу і привабливість попри вік(імператриця Австрії Марія Тереза, російська імператриця Єлізавета Петрівна, фаворитка короля Франції мадам Помпадур).Портрети мадам Помпадур стали зразками стилю рококо. Жіночі портрети рококо часто зображення порцелянових ляльок(ранішні портрети Катерини Другої,ескіз Кантен Латура до портрету маркізи Помпадур)навіть тоді, коли жінки виділялись цілеспрямованістю, мужністю, твердістю в діяльності і політиці більше за багатьох чоловіків.
Портрет рококо не рятувало навіть зображення талановитих представників доби.Геніальний архітектор Растреллі швидше утомлений на портреті Ротарі, а Дідро не здатен бути серйозним і принциповим в твердженнях. В добу рококо найбільші втрати поніс чоловічий портрет,бо панувала мода на обов'язкову усміхненість, жіночність, люб'язність, навіть коли вони не були притаманні особі(всі портрети Петра Першого доби рококо).Особливо це відзначилося і в портреті Ванлоо філософа Дені Дідро. Перед нами усміхнена і всім задоволена людина, проблем нема, а ті, що є, розв'язуються без зусиль. Це була неправда, окозамилювання, яким так страждав портрет доби рококо. Проблеми були,потужні і болісні. І вони не розв'язувались.
 Худ.Ванло.Портрет Дені Дідро(1767) |
 Франсуа Буше. Портрет мадам де Помпадур. Бл. 1750. Национальна галерея Шотландії], Эдінбург |
 Худ.Пфанцельт. Архітектор Растреллі . |
Коли Дідро дізнався, якою кров'ю і знущанням над рабами Америки дістається цукор, болісно зауважив:-Ви отруїли мені увесь цукор, що я їстиму тепер до смерті. По людині на портреті Ванлоо цього не скажеш. Портрет рококо вмер і відродився в базарно-ринкових формах доби дикого капіталізму 19 століття. Видатних зразків в 19 ст. не було.
[ред.] Доба Просвітництва.Портрет в гравюрі
Доба Просвітництва прийшла в Європу в буремне 18 століття. Людина знову повірила в свої сили і силу Просвітництва, наукового знання, в можливість впливати на людей і події. Наука і експеримент проникають навіть в дозвілля заможних. Вчені, філософи і письменники стають володарями дум. Виникають великі приватні бібліотеки, збірки картин, збірки наукових приладь тощо.
Нестача високоосвітчених фахівців спонукала Петра Першого відсилати молодь за кордон на навчання. Імена і твори Монтеск'є і Вольтера знають в усіх усюдах. Смолянка Молчанова на портреті Дмитра Левицького позуює з вакуумним насосом. Дами у Франції вивчають твори Ньютона. Велика приватна бібліотека з'явилася у імператриці Катерини Другої раніше за збірку картин. Антуан Лавуазьє позує художнику Давиду в хімічній лабораторії разом з дружиною.
Шляхетний Сангро витрачає життя на винаходи особливої гармати з дальнім пострілом,гідравличного насосу,водонепроникної тканини, світлоносноъ фарби,рушниці на сжатому повітрі. На гравюрі-портреті художника Орільї книжки подані поряд з гербом вельможі,а його постать упевнена не тільки через пиху шляхетного походження.Таку людину важко полонити.Католика Сангро за єретичні думки було відлучено від церкви папою римським.
[ред.] Портрет доби ампір
Назва ампір іде від французької фонетики, що так прочитує слово з латини. Ампір був породженням класицизму Франції, що відсахнувся від революційних тем і почав слугувати виключно уславленню Наполеона, що став імператором.І ампір-це мистецтво доби безкінечної війни.
Портретам доби ампір притаманні поверхневість,ідеалізація і акцент на зовнішньому блиску моделей, що як правило займали високі посади. Холодна емалева поверхня картин з різким і дуже точним відтворенням строю військових, орденів, зброї. Кінний портрет Наполеона на перевалі Сен Бернар - став формулою ампіру, де Наполеон вічно молодий, позбавлений усіх недоліків, урівняний з імператорами Давнього Риму.
Але жива людина погано вкладається в штучні принципи, штучні кордони. Особливо це видно в жіночих портретах доби ампіру.Ідеалом стає худорлява і холодна жінка-скульптура(« Портрет мадам Рекам'є » Давида).Жінка дозволяє собі позувати, лежачі на сафі, що створена на зразок давньогрецьких меблів. Цей портрет теж став зразком стилю.
Вдалими ставали портрети, якщо особистість була талановитою і значущою без оглядин на панівні моди і ідеали. Однією з них була Жермена де Сталь (1766-1817). Розумна і смілива,вона ламала стереотипи і в літературі, і в особистому житті. Деякі з її творів ствали дуже популярними. А деякі думки не втратили свіжості і донині. «Невже тепер можна правити (країною)так,як 300 років тому?...Їм(новим керманичам) необхідні свавілля, релігійний фанатизм, придворна аристократія, що не має жодних переваг окрім давнього роду, народ мовчазний і безправний, армія, яку зробили звичайним механізмом,утиски газет,відсутність громодянських свобод-а на заміну їм стукачі і продажні журналісти,що оспівують цей морок!» Це написала світська левиця у 1816 році.
[ред.] Худ.Сомов,портрет поета Кузміна
У 1909 році худодник Костянтин Сомов малює портрет поета Кузміна. Кінець 19 століття позначився піднесенням економіки і культури. Початок 20 століття, навпаки, дав кризу настроїв після придушення буржуазної революції 1905-7 років. Зовнішньо нібито ніщо не змінилося, але декаданс оволодів душами митців.Його відчули тонкі струни душ художників і їх моделі.Застиглий погляд Кузміна сильно котрастує з одягом, який рве вітер нових, нечуваних ще катастроф 20 століття.Так і буде. Росія вибухне в 1917 році, Сомов емігрує і помре на чижині,а Кузмін згорить від запалення легенів в Петербурзі. Їм ще пощастить померти своєю смертю на відміну від мільонів загиблих в імперіалістичній війні, війні громодянській, білого чи червоного терору. Модерн і розпад форм ще не торкнулися російського портрета. Але поріг вже пройдено. У Франції народжено кубізм і розпад форм почався.
[ред.] Джерела
- Соколов Г.И.«Римский скульптурный портрет 3в.н.э. и художественная культура того времени»,М, «Искусство», 1983 (рос)
- Золотов Ю.К.«Французский портрет 18 века», М, «Искусство»,1968 (рос)
- Всеобщая история искусств, т 1,М, «Искусство», 1956 (рос)
- Молева Н.М.«Левицкий Дмитрий Григорьевич», М,«Искусство», 1980 (рос)
- Герман М.Ю. «Давид Жак Луи»,М, «Молодая гвардия», 1964 (рос)
- «Французский рисунок 15-16 вв. в собрании Гос.Эрмитажа,альбом портретов».Л,«Сов.художник», 1969 (рос)
- Каптерева Т.,Біков В. «Искусство Франции 17 в.»,М, «Искусство»,1969 (рос)
- Лазарев В.Н. «Портрет в европейском искусстве 17 века» М-Л, 1937 (рос)
[ред.] Див. також
 |
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!. Це повідомлення варто замінити точнішим. |
