Історичний менталітет
Ментальність в історії — комплекс уявлень про навколишній світ, притаманних людям певної епохи чи певної соціальної групи, який зумовлює їхню неусвідомлену поведінку. Знання ментальності певної спільноти, оперте на вивченні масових і повторюваних феноменів, дає змогу історикам моделювати «колективний портрет» цієї спільноти, а відтак — пояснювати специфіку перебігу її історії, вірування, колективні фобії тощо.
Історія виникнення і розвитку[ред. | ред. код]
Основоположниками психології народу (ментальності) вважаються німецькі філософи XIX, початку XX ст.: Гейман Штейнталь[1], Моріц Лацарус (журнал «Психологія народів і мовознавство») і Вільгельм Вундт[2] (десятитомна «Психологія народів»), які власне займалися пошуком «спільного духу» для кожного окремого народу.
Концепція ментальності в історії сформувалася під впливом засновника соціології Еміля Дюркгайма і його поняття «колективної свідомості». Однак вперше на практиці використала концепцію mentalite школа Анналів, точніше кажучи це — монографія Марка Блока «Королі-чудотворці. Розвідка про надприродний характер, приписуваний королівській владі, зокрема у Франції та Англії» (1924 р.) — один із найраніших прикладів реконструкції ментальностей (королів, духовенства і селян) за допомогою даних етнології та психології.
Згодом «історичний менталітет» перетворився на самостійний дослідницький напрям соціальної історії, або зараз, так звана історична антропологія, яка включає в себе декілька складових понять-проблем:
- Соціальна антропологія (соціальні фобії, колективні психози)
- Соціорелігійна історія (релігійна організація та релігійне дисциплінування суспільства)
- Політична антропологія (ідентифікація людиною себе в системі певної владної моделі)
- Історія ідентичностей (форми соціальної, релігійної чи національної тотожности індивіда або певних груп)
- Історія тілесності (емоції, хвороби, сексуальна поведінка)
- Історія повсякдення (приватне життя, побутова практика)
- «Жіноча історія»
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гуманитарные науки: Лингвистика. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 23 травня 2010.
- ↑ Вильгельм Вундт. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 23 травня 2010.
Література[ред. | ред. код]
- Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості / Тези доповідей та матеріали Міжнародної науково-практичної коенференції. За редакцією Киричука О. В., Колісника О. П., Чепи М.-Л. А. — Київ-Луцьк: Фундація імені О. Ольжича, 1994.
- Н. Яковенко. Всуп до історії. — К., 2007.
- Козловський С. Ментальність середньовічного купецтва: купець і суспільство / Сергій Козловський // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Науковий журнал. — Київ: Міленіум, 2009. — № 3 — С.118-122
- Козловський С. Ментальність середньовічного купецтва: купець і релігія / Сергій Козловський // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Науковий журнал. — Київ: Міленіум, 2009. — № 4 — С.122-126
- Козловський С. Вплив чернецтва на формування категорії «держава» у колективній ментальності населення Київської Русі (ХІ-ХІІІ ст.) / Сергій Козловський // «Видубицький Михайлівський монастир — погляд крізь віки». Збірник матеріалів наукової конференції присвяченої 940-літтю Свято-Михайлівського Видубицького монастиря. — Київ: Видавництво Видубицького Свято-Михайлівський монастиря 2010. — С. 372—383.
- Козловский С. О. Торговля и купечество как «социальный лифт» в коллективной ментальности средневекового общества Западной Европы (XII—XV вв.) / Сергей Козловский // Социальная мобильность в традиционных обществах: история и современность: материалы Всероссийской научной конференции с международным участием, посвященной 90-летию со дня рождения профессора М. М. Мартыновой и 100-летию со дня рождения профессора Б. Г. Плющевского. Ижевск, 20–21 ноября 2012 г. / сост. И отв. Ред. В. В. Пузанов.– Ижевск: Изд-во «Удмуртский университет», 2012. — С. 91-97.