Аляскинський маламут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аляскинський маламут
Аляскинський маламут

Аляскинський маламут — це великий міцний їздовий собака, який походить з Аляски та арктичних районів. Порода отримала свою назву від найменування корінних жителів Аляски — малемутів, які здавна використовували цих собак як основний засіб пересування.

Характеристика[ред.ред. код]

Аляскинський маламут — це робоча порода. Їм обов'язково потрібна робота, чи то заняття з їздового спорту, чи то довгі прогулянки. Не рекомендується заводити маламута, якщо ви не зможете приділяти йому достатньо багато часу для прогулянок. Хорошою домівкою для такої собаки є приватний будинок з прилеглими ділянками землі — йому завжди буде, де розігрітись. Проте потрібно враховувати, що собаки цієї породи відомі як «землерийні машини» — вони можуть за лічені хвилини розрити досить об'ємну яму. Прагнення рити закладено у них в генах, оскільки в минулому вони таким способом знаходили собі їжу — гризунів. Та і сам процес приносить маламутам велике задоволення.

У собак цієї породи є ще одна цікава особливість — вони практично не гавкають. Маламутів цінять за їх надзвичайно тонкий зв'язок з хазяїном і добродушність. При дрессируванні вони швидко засвоюють навички, суть яких розуміють, і легко сприймають команду, яка може виголошуватись з будь-якою інтонацією чи гучністю. Але якщо маламут не бачить сенсу в дії, то створення навички буде досить складним.

Історія породи аляскинський маламут[ред.ред. код]

Щеня ал. маламута
Аляскинский маламут

Аляскинський маламут — один з найстаріших арктичних їздових собак. Своєю назвою порода зобов'язана аляскинському племені малемутів, яке проживало на берегах протоки Коцебу в західній частині Аляски. Це плем'я широко використовувало собак для роботи в упряжці, а також вони допомагали тягти човен.

Золота лихоманка, яка охопила Аляску в другому десятилітті минулого століття, забезпечила великий попит на маламутів. Золотошукачі шукали все нові і нові варіанти схрещування різних собак (у тому числі маламутів), щоб отримати найшвидшу упряжку, тому період з 1909 до 1918 року вважається часом занепаду цієї породи.

З 1926 року розпочалось чистокровне розведення маламутів. У 1935 році аляскинського маламута визнав Американський кеннел-клуб, був виданий стандарт і заснований клуб породи. В породі стали виділяти собак двох типів: «Коцебу» — собаки невеликого зросту з гарними головами, вовчого забарвлення (собаками цієї лінії займались Артур Уолден і подружжя Мілтон та Єва Сілі) та «М'Лут» — великі собаки з дещо простуватими головами, найрізноманітнішого кольору — вовчий, чорно-білий, соболино-білий, блакитний і білий (розведенням собак цієї лінії займався Пол Волкер). За загальноприйнятим правилом, усі зареєстровані собаки повинні вести своє походження від чистокровних собак Коцебу.

За часів Другої світової війни і арктичних експедицій вдячність людей маламутам проявлялась у такій «добрій традиції», як підрив собак або залишення їх помирати з голоду. До 1947 року нараховувалось лише близько 30 зареєстрованих аляскинських маламутів, які вижили. Поступово порода почала відновлюватися. Маламутами зацікавились широкі кола собаківників. Таких собак стали заводити для спорту і як компаньйонів для сім'ї. В кінці 1950-х — початку 1960-х років маламути потрапили до Європи. На сьогоднішній день в США аляскинський маламут входить до 30 найпопулярніших порід.

Стандарт породи аляскинського маламута FCI N 243/09.06.1999/GB[ред.ред. код]

Аляскинський маламут
Вкритий снігом маламут
Маламут

Походження — США. Призначення — їздова собака. Класифікація FCI: 5 група — шпіци і примітивні типи собак, 1 секція — північні їздові собаки (243), без робочих дослідів (без перевірки робочих якостей).

Зовнішній вигляд і властивості[ред.ред. код]

Аляскинський маламут — це потужний собака міцної статури, з глибокою грудиною і міцним, компактним, але не занадто коротким тілом, з густим, грубим покривним волоссям достатньої довжини, аби захистити густе, м'який підшерсток товщиною 2,5-5 см, коли собака повністю одягнена. Маламут міцно стоїть на ногах, що надає йому вираз активності і уважної зацікавленості. Голова широка, а вуха у формі клина, а при насторожуванні прямостоячі. Морда товста, лише трохи зменшується по ширині і глибині від початку носа, не гостра і не довга, проте і не тупа. Маламут рухається гордо, з піднятою головою, живий погляд. Характерна риса — плями на голові і морді; або «шапочка» на голові при одноколірному (звичайно сірувато-білій) окрасі решти частини голови, або маска на морді. Нерідко поєднання й того, й іншого. Хвіст опущений або піднятий над спиною, по формі не лисий і не туго закручений в кільце. Маламути бувають різного забарвлення, але, як правило, частіше вовчого або чорного з білим. Лапи собак — типу «снігоходи», міцні і глибокі, з добре опущеними подушечками, виглядають компактними і сильними. Передні ноги прямі, кістки великі. Задні ноги широкі і міцні; прибулих пальців немає. Спина пряма, дещо полога від холки до крупи. Поперек не повинен бути а ні коротким, а ні негнучким, щоб не заважати легкому і невтомному рухові. Структура тіла виказує витривалість, вираз морди розумний. Розміщення очей надає дещо вовчого виразу, але разом з тим м'який і приязний.

Важливі співвідношення: Глибина грудної клітки становить приблизно половину від висоти в холці, найглибша точка знаходиться одразу за передніми кінцівками. Довжина тулуба у вимірі від точки плечового суглоба до седалищного бугра більше, ніж висота в холці.

Темперамент[ред.ред. код]

Аляскинський маламут — лагідний, дружний, добродушний собака, який значно прив'язується, проте не «собака одного хазяїна». Він вірний відданий компаньйон, досить грайливий, якщо його підзадорити, але дорослий собака вражає відчуттям власної гідності. Поступливість і відданість поєднуються у дорослої собаки з зовнішнім виглядом, який викликає відчуття поваги.

Голова[ред.ред. код]

Доволі широка і міцна, але не груба і неповоротка, пропорціональна розміру собаки. Вираз м'який, вказує на дружелюбний характер.

Черепна частина[ред.ред. код]

Череп: Широкий, помірно округлий між вухами, який постійно звужується і сплющується до очей, закруглюється до щік. Між очима проходить невелика борозна. Верхня лінія чола і спинка носа в місці їх з'єднання лише дещо відхилюються донизу від прямої лінії.

Лицьова частина[ред.ред. код]

Ніс: При всіх забарвленнях, за виключенням рудого, ніс, губи і обвідка очей мають чорну пігментацію. У рудих собак дозволяється коричнева пігментація. «Сніжний ніс», поцяткований світлішими прожилками, також допускається.

Морда: Велика і об'ємна, пропорціональна розміру черепа, дещо звужується по ширині і глибині від черепа до мочки носа.

Губи: Міцно прилягають.

Зуби: Щелепи широкі з великими зубами. При змиканні ножицеподібний прикус. Перекус або недокус вважаються дефектом.

Щоки: Помірно плоскі.

Очі: Мигдалевидні, середнього розміру, поставлені косо. Блакитні очі — дискваліфікуюча вада.

Вуха: Середніх розмірів, невеликі по відношенню до голови. Вуха трикутної форми, трохи закруглені на кінцях. Широко поставлені, розміщені на задній частині закінчення черепу на одній лінії з зовнішнім кутом очей так, що кінчики вух направлені в сторони при насторожу ванні. Стоячі вуха направлені трохи вперед, але коли собака працює, вуха часто бувають закладені назад. Високо розміщені вуха є недоліком.

Шия[ред.ред. код]

Сильна, дещо вигнута.

Тулуб[ред.ред. код]

Компактний складений, але не короткий. Без зайвої ваги, кістяк пропорційний розміру.

Спина: Пряма, злегка полога до крижі.

Поясниця: Міцна і мускуляста. Довга поясниця, яка послаблює спину, вважається недоліком.

Грудна клітка: Хорошо розвинута.

Хвіст[ред.ред. код]

Середньо посадженні, продовжує лінію спини від основи. Коли собака не працює, піднятий над спиною. Хвіст не торкається кінчиком спини і не закручується на спину, не коротко опущений, як лисий хвіст.

Кінцівки[ред.ред. код]

Передні кінцівки: З сильним кістяком і мускулатурою.

Лопатки: Помірно нахилені.

Пясті: Короткі, сильні, дещо нахилені при погляді з боку.

Задні кінцівки: Широкі. При погляді ззаду в стійці і при русі розміщені вздовж однієї лінії з передніми ногами, не занадто вузько і не занадто широко. Зародки п'ятого пальця на задніх ногах не бажані і повинні бути видалені у щеня одразу після народження.

Стегна: Міцні, з добре розвинутою мускулатурою.

Коліна: Помірно виражені.

Стрибальні суглоби: Щільно прилягаючі.

Лапи: Типу «снігоступи», щільні і сильні, з добре розвинутими подушечками, що забезпечують зведення і щільність лапи. Лапи великі, пальці щільно стулені і зведені. Між пальцями росте захисна шерсть. Подушечки товсті і пружні. Кігті короткі і тривкі.

Рухи: Рухи маламута спокійні, врівноважені і сильні. Він спритний, не дивлячи на його розмір і формат. При погляді з боку видно, що поштовхова сила знаходиться в міцних задніх кінцівках, котрі передають рух через мускулистий поперек переднім кінцівкам. Передні врівноважують поштовхову силу задніх кінцівок плавністю і широким кроком. При погляді спереду або ззаду кінцівки рухаються вздовж лінії не занадто близько і не занадто широко один до одного. При русі швидкою риссю лапи будуть ставитись на лінії, що проходить безпосередньо під повздовжньою центральною віссю тіла. Ходульний алюр або будь-який інший вид руху, який недостатньо продуктивний і невтомний, повинен штрафуватись.

Шерсть[ред.ред. код]

У маламута густий грубий покривний волос, не недовгий і нем'який. Покривне волосся різниться по довжині разом з підшерстям. Шерстяне покриття варіюється від короткого до середнього здовж тулуба, його довжина збільшується навколо плечей і шиї, опускаючись на спину, крижі, а також на штанях і підвішуванні хвоста. Звичайно в літні місяці шерстяне покриття у маламутів коротше і менш щільне. Маламути виставляються в природному вигляді. Стрижка не допускається, за виключенням лап, котрі повинні бути охайними.

Забарвлення[ред.ред. код]

Забарвлення може варіюватись від світло-сірого через проміжні відтінки до чорного, може бути соболиний або від відтінків соболиного до рудого. Поєднання забарвлення допускається в підшерсті, відмітинах та на штанях. Єдино допустимий однотонний колір — білий. Білий колір завжди домінує в нижній частині корпусу, частково в кінцівках, лапах і голові. Відмітина на лобі та(або) комірці або пляма на задній частині шиї дуже привабливі і допускаються. Не бажаним є нерівномірно розташований або переривчастий по корпусу колір.

Розмір і вага[ред.ред. код]

Висота в холці: існують природні коливання за розміром в породі.

Бажані співвідношення:

Пси: 63,5 см в холці і 38 кг (25 дюймів, 85 фунтів).

Суки: 58,5 см в холці і 34 кг (23 дюйма, 75 фунтів).

Тим не менше, розмір не повинен розглядатись у відриві від типу, пропорцій, руху та інших функціональних особливостей. Коли оцінюються собаки рівні за типом, пропорціям і рухами, перевага надаються собаці, яка має розміри найбільш близькі до бажаних.

Недоліки[ред.ред. код]

Будь-які свідчення про нездорові ноги та лапи, клишавість, прямі плечі, погані кути, ходульний рух, занадто довгі кінцівки, субтильність, незграбність, легкий кістяк і погані пропорції в цілому.

Дискваліфікуючі ознаки[ред.ред. код]

Блакитні очі.

N.B.: Пси повинні мати два повноцінних сім'янника, повністю опущених в мошонку.

Кінострічки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]