Аргон-16

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Аргон-16 — бортовий комп'ютер. Використовувався в космічній промисловості. Розроблений Науково-дослідним центром електронної обчислювальної техніки (з 1986 р. — НДІ «Аргон») в 1973 році. Випускався Московським заводом САМ ім. В. Д. Калмикова з 1974 року. Виготовлено 380 зразків.

«Аргон-16» являє собою тройований синхронний обчислювальний комплекс з відновлюваними мажоритарними органами з вибіркою 2 з 3. Мажоритування поблочне, восьмирівневе. Зв'язки обчислювальних машин з абонентами троюються або дублюються. Комплекс складається з трьох обчислювальних машин з каналами обміну і набору пристроїв сполучення з системою управління. Система команд спеціалізована для вирішення завдань управління.

Принцип роботи[ред. | ред. код]

Операції введення-виведення поєднані з процесом обчислень.

Підключення абонентів, зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв і периферійного обладнання проводиться за допомогою стандартного інтерфейсу.

Ручне керування комплексом і режим діалогу з космонавтом в умовах польоту здійснюються за допомогою блоку ручного введення-виведення інформації.

Конструктивне виконання[ред. | ред. код]

Елементна база — інтегральні мікросхеми серій 106, 115, 134 і інтегральні блоки резисторів і конденсаторів.

Комплекс виконаний у вигляді блоку обчислень та обміну, блоку оперативної пам'яті, трьох блоків постійної пам'яті і блоку пристрою сполучення з об'єктом. Блоки механічно закріплені на рамі, електричні зв'язки між ними здійснюються джгутами. Плати блоків зібрані в пакет кніжной конструкції і пов'язані між собою монолітним гумовим «корінцем» з гнучкими проводами.

Оперативна пам'ять на феритових осердях (інформація зберігається при вимиканні живлення).

Використовує типові багатошарові друковані плати пошарового нарощування і поверхневий монтаж мікросхем.

Охолодження здійснюється шляхом примусової вентиляції.

Програмне забезпечення[ред. | ред. код]

  • Набір стандартних програм.
  • Спеціальні підпрограми.
  • Автоматизована система програмування на базі ЕОМ М-222, що включає автокод з транслятором.
  • Автоматизована система налагодження програм на базі ЕОМ М-222.
  • Програми тестового контролю.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Представлення чисел: з фіксованою комою
  • Розрядність чисел: 16 біт (слово) 32 біт (подвійне слово)
  • Розрядність команд: 16 біт
  • Кількість команд: 32
  • Час виконання операцій: додавання — 5 мкс; множення — 45 мкс
  • Обсяг оперативної пам'яті 3х2 Кбайт
  • Обсяг постійної пам'яті: 3х16 Кбайт
  • Система переривань: одного рівня від 16 джерел з динамічним встановленням пріоритету
  • Кількість мультиплексних каналів введення-виведення: 1х3
  • Швидкість обміну: до 80 Кбайт / с

Складові частини[ред. | ред. код]

Склад пристроїв введення-виведення:

  • Аналого-цифровий перетворювач
  • Цифро-аналоговий перетворювач
  • Перетворювач код-інтервал
  • Перетворювач код-імпульс
  • Блок релейних сигналів (72 входу, 65 виходів)
  • Блок прийому та передачі послідовного коду
  • Блок сполучення з НМЛ
  • Блок сполучення з пристроєм друку

Експлуатаційні характеристики[ред. | ред. код]

  • Групи експлуатації: 5.2 та 5.4 за ГОСТ В20.36.304, 305, 306
  • Діапазон робочих температур: від 0 до 40 ° С
  • Об'єм: 145 куб.дм
  • Маса: 70 кг
  • Споживана потужність: 280 Вт
  • Напрацювання на відмову: 10 тис. годин

Використання[ред. | ред. код]

Використовувався в космічних кораблях серії Союз T. Крім того застосовувся в системах керування космічних кораблів, «Прогрес», і орбітальних станцій «Салют», «Мир», «Алмаз». Вирізняється винятково високою надійністю, досягнутою завдяки схемно-технічним (тройовано-синхронна структура з апаратними засобами мажоритування), конструктивно-технологічним (друковані плати пошарового нарощування) та організаційно-виробничим рішенням.

За 25 років експлуатації не було виявлено жодної відмови комплексу в складі системи керування. За обсягом випуску не має рівних серед машин космічного застосування.

Джерела[ред. | ред. код]