Артемівка (Мерефа)
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (січень 2023) |
Артемівка — колишня слобода Мереф’янської сотні Харківського козацького полку, яка розташовувалась у 2 верстах від Мерефи.
Історія[ред. | ред. код]
Слободу заснував в 60-ті рр. 17 ст. Іван Сірко, тоді в ній було 2 подвір’я, 30 десятин землі та 900 десятин лісу. У спадок від Івана Дмитровича Сірка цю слободу отримав його зять, мереф'янський сотник Артеменко Іван Артемович, яка очевидно після цього була названа «Артемівка». Незадовго до 1689 р. Іван Артемович Артеменко продав слободу писарю Федору Осиповичу Осипову. Близько 1699 р. Федор Осипов продав слободу Артемівку, її новим власником став полковник Шидловський Федір Володимирович. У свою чергу Федір Шидловський продав слободу Артемівку полковому судді Данилевському. Полковий суддя Данилевський поміняв слободу Артемівку на село Бурлук в Ізюмському полку, яким володів мереф’янський сотник Щербина. У 1739 р. вдова сотника Щербини продала слободу Артемівку генерал-прокурору і майору лейб-гвардії князю Н. Ю. Трубецькому. Станом на 1739 р. у слободі Артемівка було більше 100 дворів підданих. У 1742 р. з’являються перші відомості про існування у слободі Введенської церкви. У грудні 1928 р. Артемівку приєднано до Мерефи. У 1930-ті рр. Введенську церкву в Артемівці зруйнували.
Джерела[ред. | ред. код]
- Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Х., 1990 – С.156.
- Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. – К., 1967. – С. 869.
- Маслійчук В. Л. Козацька старшина Харківського слобідського полку. – Х., 1999 – С. 78–79.
- Таранушенко С. Знищені шедеври української дерев’яної сакральної архітектури. Х., 2021. – С. 165.