Бабіч Наталія Андріївна
| Бабіч Наталія Андріївна | |
|---|---|
 Н. А. Бабіч (2013, фото Г.Ганзбурга) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 15 вересня 1938 (85 років) |
| Місце народження | Москва, СРСР |
| Громадянство | СРСР і Україна |
| Професії | хормейстерка, музична педагогиня |
| Освіта | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського |
| Нагороди |
  |
Наталія Андріївна Бабіч (народилася 15 вересня 1938, Москва) — радянський та український хормейстер, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народилася в Москві на Арбаті. З 1941 по 1950 з родиною перебувала після евакуації у Середній Азії — містах Ош, Ленінабад, Сулюкта, Кизил-Кія, в 1951 переїхала до Краснодону.
У 1955 закінчила Краснодонську СШ № 1 ім. М. Горького та вступила до педагогічного інституту в м. Лієпая Латвійської РСР на фізико-математичний факультет, після 2-го курсу перевелася до Луганського педагогічного інституту. Будучи студенткою, гастролювала по Латвії з оркестром Лієпайського морехідного училища як солістка-співачка.
У 1957 навчалася в Краснодонської музичній школі № 1, з 1958 по 1961 — у Луганському музичному училищі на диригентсько-хормейстерському відділі, клас Еммануїла Білявського.
У 1966 закінчила Харківський інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського по класу хорового диригування З. Д. Заграничного.
Працювала вчителем співу в школах 116, 106, і з різними самодіяльними хоровими колективами.
В 1970–1973 — директор ДМХШ № 3. Після реорганізації її в ДМШ № 13 Н. А. Бабич була звільнена за невідповідністю посаді через відсутність членства в лавах Комуністичної партії. Завучем та директором школи, створеною нею, були призначені комуністи.
З 1980 по 2013 — директор Харківської дитячої музичної школи № 12 ім. Клавдії Шульженко, з 1991 по 2013 — керівник дитячого хору «Надія», що виступав з концертними програмами на численних концертних майданчиках, у Харківській обласній та Київській національній філармонії з Національною Заслуженою академічною капелою «Думка» під керівництвом Євгена Савчука. Хор гастролював у Києві, Москві, Івано-Франківську, Нюрнберзі та інших містах.
У 2009-2018 — голова Харківської організації Національної всеукраїнської музичної спілки.
У 2007 почала роботу з упорядкування архіву родини. Пошук людей з численного роду Мамонтових (по лінії матері Ніни Гаврилівни), родичів батька Петра Енгельфельда та прадіда Ганзена П. Г. відкрив невідомі раніше сторінки історії родини. У 2008 здійснила поїздку на Соловецькі острови, де в 1920-х роках батько відбував у концтаборі термін ув'язнення. Восени 2008 року почала роботу з 11 архівами (в тому числі РГІА, РГВІА, ФСБ-Луб'янка 2) з метою документального підтвердження свого походження, а також по збору відомостей про батька Петра Енгельфельда та прадіда данця Г. Е. Ганзена.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Автор статей в газетах «Українська музична газета», «Время», «Слобідський край».
Автор книги «Моя адреса — Радянський Союз» (Харків)
Підготувала до друку мемуарну книгу своєї матері: Мамонтова Н. Г. Копенгаген — Владивосток / Под ред. Н. А. Бабіч-Енгельфельд.-Харків, 2009.-128 с.
Звання та нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений діяч мистецтв України (1998).
- Знак пошани харківської облради «Слобожанська слава» (2013).
- Почесна грамота Харківської міської ради.
- Лауреат міжнародної премії «Золота фортуна».
- Дипломант літературної премії ім. О. Масельського (2012).
- Лауреат муніципальної премії
- Президентська стипендія (з 2015).
Сім'я[ред. | ред. код]
- Прадід — данець Г. Е. Ганзен відомий перекладач, письменник, громадський діяч. Ганзен Пітер Емануїл Готфрід (в Росії — Петро Готфрідович) — автор методики викладання азбуки Морзе й один з піонерів викладання телеграфної справи в Петербурзькому Електротехнічному інституті Олександра III Російської імперії.
- Батько — Петро Енгельфельд, репресований, в 1925–1930 рр. відбував у концтаборі термін за контрреволюційну діяльність.
- Чоловік — Дубовик Євген Степанович (р. 1934). Працював 23 роки головним інженером — заступником керуючого Харківським обласним відділенням Промбудбанку.
- Син — Кирило Дубовик (р. 1966) — бізнесмен.
- Дочка — Дубовик Катерина Євгенівна (р. 1971) — кандидат наук, доцент кафедри права, національної безпеки та європейської інтеграції Інституту державного управління Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, засновник і голова громадської організації "Союз багатодітних сімей".
- 5 онуків: Анастасія Дубовик-студентка ХНУМ ім. І. Котляревського, Софія Дубовик- учениця 8 класу гімназії № 45, Євген Дубовик-учень 6 класу СШ 151, Леонід Дубовик-учень 1 класу СШ 151, Олександр Дубовик 5 років.
Література[ред. | ред. код]
- Українська музична енциклопедія. — Т. 1. — Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009.
- «Рідний край» — Академія педагогічних наук України, Харківський Державний ПЕДАГОГІЧНО університет імені Г. С. Сковороди, 1994.
Посилання[ред. | ред. код]
Н. Бабіч на сайті ДМШ № 12 [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]