Белослава Болгарська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Белослава Болгарська
Народилася 13 століття
Померла 13 століття
Рід Асени
Батько Іван Асен II
Мати Anna[d]
Брати, сестри Maria Asanina Komnened, Tamar Aseninad, Олена Асеніна, Коломан I Асен, Михайло I Асен, Maria Asenina of Bulgariad і Anna-Theodora Asenina of Bulgariad
У шлюбі з Стефан Владислав I

Белослава Асеніна ((13 століття — 13 століття)) — болгарська княжна, королева Сербії в 1234—1243 роках як дружина короля Стефана Владислава I.

Життєпис[ред. | ред. код]

Белослава була дочкою царя Болгарії Івана Асена II та його першої дружини Ганни (релігійне ім'я Анісія), згаданої в Синодику Болгарської Церкви. У пари була ще одна дочка — Марія — яка вийшла заміж за Мануїла Епірського. Можливо, що Белослава і її сестра Марія були незаконнонародженими дітьми Івана Асена, тому що його перший шлюб з Ганною не був визнаний Болгарською православною церквою. Ніяких сумнівів з приводу благородного походження його дочок не було, тому обидві були видані заміж за чоловіків королівських родин.

Після битви біля Клокотниці Болгарія стала головувати на Балканах, а Белослава вийшла заміж за сербського принца Стефана Владислава. Шлюб був організований його дядьком Растко Неманичем, щоб забезпечити добрі відносини між королівством Сербія і Болгарської імперією.

У 1234 році державний переворот у Сербії з допомогою болгар скинув короля Стефана Радослава, зятя і протеже деспота Феодора Епірського; на трон зійшов Стефан Владислав, який був його зведеним братом. Так Белослава стала новою королевою Сербії. У подружжя було троє дітей[1][2]:

  • Стефан (пом.. до 1281 в Есфігмену).
  • Деза (згадується в джерелах, датованих між 1281 та 1285 роками).
  • дочка (ім'я не збереглося), видана за Джуру Качича, князя Оміш.

Болгарський вплив у Сербії припинився після смерті царя Івана Асена II під час навали татар. В 1243 році Стефан Владислав був повалений своїм молодшим братом Стефаном Урошем I, і Белослава втікла до Рагузу. Новий сербський король наполіг на тому, щоб її тримали під суворим наглядом, і у відповідь отримав письмову клятву про те, що Белославі не дозволять повернутися в Сербію.

Незабаром конфлікт між Стефаном Владиславом I та Стефаном Урошем I був вирішений. Після переговорів Владислав відмовився від корони, а Урош дозволив йому правити Зетою як губернатор, зберігаючи при цьому титул короля. Незабаром Белослава возз'єдналася з чоловіком, також зберігши титул королеви.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Pavlov, Plamen. Търновските царици (неопр.). — Veliko Tarnovo: ДАР-РХ, 2006.