Битва при Імбросі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва при Імбросі
Середземноморський театр воєнних дій Першої світової війни
Sms goeben beached.jpg
Явуз на берегу Дарданел після Битві при Імбросі
Дата: 20 січня 1918
Місце: біля острову Імброс, Егейське море
Результат: Перемога британського флоту
Сторони
Великобританія Велика Британія Ottoman flag.svg Османська імперія
Командувачі
Великобританія Ґенрі Франклін Кітченер Flag of the German Empire.svg / Ottoman flag.svg Х'юберт фон Ребейр-Пашвіц
Військові сили
2 Монітори
2 Есмінці
12 літаків
1 Лінійний корабель
1 Крейсер
1 Легкий крейсер
4 есмінця
берегові батареї
Втрати
2 монітори затонуло
1 літак підбито
139 загинуло
1 легкий крейсер затонув
Лінкор пошкоджено
330 загинуло
162 взято в полон

Битва при Імбросі — морський бій між флотами Британії та Оттоманської Імперії під час Першої світової війни. Бойові дії відбулись 20 січня 1918 року, коли османська ескадра атакувала Британський флот поблизу острова Імброс, Егейське море. Відхід британських важких кораблів дозволив османському (фактично — німецькому) лінкору «Явуз Султан Селім» та легкому крейсеру «Міділі» потопити декілька ворожих кораблів, перед атакою на британську військово-морську базу на острові Мудрос.

Незважаючи на успішні бойові дії та знищення кількох британських кораблів біля острову Імброс, «Явуз Султан Селім» та «Міділі» потрапили у мінне поле. «Міділі» затонув, а «Явуз Султан Селім» було сильно пошкоджено.

Події 1914—1917 рр.[ред.ред. код]

Прорив «Ґебену» та «Бреслау»[ред.ред. код]

Взимку 1912 року, під час Балканської війни, внаслідок холоду, холери, нестачі провіанту та наступу болгарських військ Османська імперія опинилась перед загрозою втрати Константинополю. Для захисту інтересів країн, що підписали Берлінський трактат, до Константинополю було відправлено німецьку ескадру, яка складалася всього з двох кораблів — лінкору «Ґебен» та легкого крейсеру «Бреслау». 5 листопада, прискорено споряджені німецькі кораблі відправились до місця призначення.

28 липня 1914 року Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Німецька ескадра, командиром якої був адмірал Вільґельм Сушон, стояла в Адріатичному морі, де проводився ремонт парових котлів. Після оголошення війни Німеччиною та початку Першої світової війни, адмірал Сушон вивів ескадру у Середземне море, не закінчивши ремонт. 1 серпня ескадра прибула до Бріндізі, Італія, де Сушон сподівався поповнити запаси вугілля. Однак італійська влада, побажавши зберегти нейтралітет, відмовила адміралу.

Англійські кораблі переслідують «Ґебен» та «Бреслау»

30 липня 1914 року Перший Лорд Адміралтейства Вінстон Черчіль віддав наказ командувачу Середземноморським флотом Королівських ВМС адміралу Арчібальду Мілну забезпечити безпечне перевезення французьких колоніальних військ з Алжиру до Франції. Середземноморський флот Британії складався з трьох сучасних лінкорів, 4 броненосних крейсерів, 4 легких крейсерів та 14 есмінців.

Не маючи чітких наказів, адмірал Сушон підійшов до берегів Африки, для здійснення атаки на французькі укріплені порти. 3 серпня, о 6-й годині вечора Сушон отримав радіограму про початок німецько-французької війни. Вранці 4 серпня від адмірала фон Тірпіца було отримано наказ висуватись у напрямку Константинополя. Німецька ескадра все ж нанесла удар по французьких портах Філіппвіль та Бон, після чого відправилась до італійського міста Месін, де Сушон сподівався поповнити запаси вугілля.

Зустрівшись із англійськими кораблями Сушон все ж відірвався від переслідування, та 10 серпня досягнув Дарданел. 16 серпня, після німецько-османських дипломатичних переговорів, «Ґебен» та «Бреслау» увійшли до складу Османського флоту (німецьким кораблям було заборонено пропливати через Босфор). Команда та головнокомандувач залишалися німецькими. Німецька ескадра значно вплинула на рішення Османської імперії вступити у війну.

Дії німецької ескадри у 1915—1917 рр.[ред.ред. код]

Німецька ескадра здійснила численні військово-морські походи у Чорне море, затопивши багато російських кораблів. Присутність німецьких кораблів також унеможливила десант російських військ у Константинополь.

Ситуація напередодні битви[ред.ред. код]

Підготовка до бойових дій[ред.ред. код]

Після революції та виходу Росії з війни, німецьке військово-морське командування почало планувати військові дії проти Антанти перед Дарданеллами. 2 грудня 1917 року турецьке головне командування відправило повідомлення командувачу османським флотом, де зазначалося що дві ворожі дивізії залишили Македонію. Антанта планувала перекинути ці дивізії до Палестини через місто Салоніки. Для перешкоджання операції турецьке командування просило надіслати підводні човни, однак через несправність останніх аналогічне прохання було відправлене німецькому Морському генеральному штабу в Берліні. Німецьке командування відповіло, що вважає можливим проведення крейсерської операції «Ґебена» та «Бреслау», які висунуться до Салонік, уникаючи значних військово-морських з'єднань ворога. Операція, запропонована німецьким командуванням, мала на меті не перешкодити перекиданню ворожих військ до Палестини, а заставити ворога виділити значні сили для захисту від німецької ескадри. Останнє дало б більше цілей, і підводні човни завдали б більших втрат ворожому флоту.

SMS «Бреслау»

Головнокомандувач турецьких збройних сил Енвер-паша погодився на проведення операції, однак відзначив два моменти:

  • «Ґебен» і «Бреслау», які в майбутньому мають перейти під повний контроль Туреччини (до цього кораблі були в османській власності тільки формально), мають величезне значення для турецького флоту;
  • Німецька ескадра, навіть якщо не зустріне значних сил Антанти, має остерігатись підводних човнів та мін.
SMS «Ґебен»

Після обміну телеграмами із німецьким командуванням в Берліні, почались приготування до операції. В першу чергу кораблі мали бути завантажені вугіллям. Станом на 21 грудня «Ґебен» мав у своїх вугільних ямах 1385 т вугілля (при максимальному запасі у 3000 т), а «Бреслау» — 157 т (при максимальному запасі у 1200 т). В середині грудня, у порту міста Зунгулдак вугіллям було завантажено турецькі ескадронні міноносці, 21 грудня було завантажено «Бреслау». Для «Ґебена» умови були менш сприятливими. Він прибув до Зунгулдаку 15 січня, однак був вимушений стати на відкритому рейді та приймати вугілля з магонів, часто при несприятливих погодних умовах. Врешті-решт, 18 січня вугільні ями лінійного корабля було повністю завантажено.

Остерігаючись шпигунів та можливого витоку інформації, про операцію було повідомлено лише вузьке коло офіцерів. Відкритою проблемою залишалась занадто вузькі проходи через турецькі мінні загородження. Для безпечного проходження німецьких кораблів їх слід було збільшити з 75 до 220 м та організувати освітлення для нічного плавання. Щоб не привернути увагу ворожих розвідувальних літаків, роботи щодо розширення проходів доводилось виконувати в останній момент.

18 січня турецькі тральщики перевірили води поблизу Дарданелл на наявність мінних полів. Було проведено повітряну розвідку, яка повідомила про значні ворожі сили поблизу островів Лемнос та Імброс. Турецьке командування перекинуло авіацію з військової бази Ксанті до місця проведення операції. Ввечері 19 січня берегові батареї були повністю готові.

Планування операції[ред.ред. код]

Згідно із даними розвідки, було розроблено план операції: між островами Імброс та Тенедос на патрулюванні знаходився ескадрений міноносець. Його потрібно було обійти або несподівано атакувати та потопити, для того щоб запобігти передчасному виявленню німецьких кораблів. На світанку «Ґебен» мав несподівано з'явитись перед найсильнішими англійськими кораблями, а «Бреслау» мав взяти на себе легкі військово-морські сили ворога та знищення авіастанції. Після виконання цієї фази операції, планувалась атака на Мудроську бухту на острові Лемнос. Постріли непрямим наведенням дозволяли знищити англійські кораблі, що тісно скупчились в бухті. В цей час «Бреслау» мав знаходитись поблизу південної частини острову, та стежити за великими англійськими кораблями і результатами дії німецького підводного човна UC-23. UC-23 був єдиним боєздатним підводним човном в районі проведення операції, там мав зайняти позицію на виході з Мудроської бухти. Турецькі ескадрені міноносці «Барса» (Barza), «Нумуніхам'єт» (Numuneihamiyet), «Самсон» (Samsun) та «Муавінтіміллі» (Muavenetimilliye) мали охороняти вхід до Драданелл, перешкоджаючи англійським підводним човнам займати позиції на шляху відступу німецької ескадри. Турецькі літаки мали вилетіти на допомогу при першому наказі Ребейра-Пашвіца.

Командувач флотом не бачив безпосередньої небезпеки у виході ескадри в море: давно не було ніякої інформації про дії ворожих підводних човнів, а більшості мінних полів вже не існувало. Кораблі були завантажені вугіллям, до того ж почали поширюватись чутки про підготовку операції та розширення проходів через турецькі мінні загородження в Дарданеллах. Ребейр-Пашвіц призначив операцію на 19 січня.

War Ensign of Germany 1903-1918.svg Німецька ескадра[ред.ред. код]

Німецька ескадра складалась з двох кораблів:

Лінійній крейсер «Ґебен» (Явуз Султан Селім)
Goeben.JPG


Спуск на воду: 28 березня 1911
В складі ВМС: 2 липня 1912
Водотоннажність — 23 000 т, довжина — 186 м, швидкість — 29-31 вуз., озброєння — 10-280 мм/50, 12-150 мм/45, 12-88 мм/45, 4 торпедні апарати, особовий склад — 1013 осіб

Легкий крейсер «Бреслау» (Міділі)
Крейсер Бреслау.jpg


Спуск на воду: 16 травня 1911
В складі ВМС: 1912
Водотоннажність — 4550 т, довжина — 136 м, швидкість — 27,6 вуз., озброєння — 12-105 мм/45, 2 торпедних апарати, особовий склад — 373 особи

Ottoman flag.svg Османська ескадра[ред.ред. код]

Османська ескадра складалась з чотирьох міноносців: «Барса» (Barza), «Нумуніхам'єт» (Numuneihamiyet), «Самсон» (Samsun) та «Муавінтіміллі» (Muavenetimilliye). Активної участі у бойових діях ескадра не брала.

Naval Ensign of the United Kingdom.svgАнглійська ескадра[ред.ред. код]

Англійська ескадра складалась з чотирьох кораблів:

Монітор «Реглен»
Реглен.JPG


Спуск на воду: 29 квітня 1915
В складі ВМС: травень 1915
Водотоннажність — 6250 т, довжина — 102 м, швидкість — 11 км/год., озброєння — 2 360-мм гармати, 1 150-мм гармата, 2 торпедних апарати, особовий склад — 198 осіб

Есмінець «Тайгріс»
Тайгріс.JPG


Спуск на воду: 19 лютого 1912
Водотоннажність — 770 т, довжина — 75 м, швидкість —50 км/год вуз., озброєння — 2 101-мм гармати, 2 торпедних апарати, особовий склад — 72 особи

Монітор «M28»
M28.JPG


Спуск на воду: 28 липня 1915
Водотоннажність — 540 т, довжина — 54 м, швидкість — 11 вуз., озброєння — 1 76-мм гармата, 1 57-мм гармата, особовий склад — 69 осіб

Есмінець «Лізард»
Тайгріс.JPG


Спуск на воду: 10 жовтня 1911
Водотоннажність — 990 т, довжина — 75 м, швидкість — 28 вуз., озброєння — 2 101-мм гармати, 2 торпедних апарати, особовий склад — 72 особи

Бойові дії[ред.ред. код]

19 січня, о 16 годині ескадра вийшли в море. 20 січня о 3 год 30 хв ескадра досягла загородження біля Нагари та успішно їх перетнула під керівництвом лоцманського офіцера. Далі шлях продовжили «Ґебен» та «Бреслау», а турецькі міноносці залишились біля входу до Дарданелл. Згідно з планом, два міноносці мали б слідувати за німецькими кораблями, однак через низьку швидкість та погане озброєння їх залишили.

Далі на курс, обраний крейсерами вплинула наступна обставина. 20 грудня 1917 року поблизу острову Енос, у Сароському заливі, зазнав аварії невеликий англійський корабель. На його борту було знайдено мапу Дарданелл та навколишніх вод, із лініями та позначками. Мапу було передано у штаб флоту, де вирішили, що це була мапа мінних загороджень англійців. Попри те, що німецька мапа майже не збіглася із англійською, було вирішено використовувати останню під час планування операції. Таким чином безпечні шляхи через англійські мінні загородження було прокладено на основі захопленої у англійців мапи. Для більшої впевненості пропонувалось перевірити правильність англійських позначок за допомогою тральщиків та повітряної розвідки, однак Ребейр-Пашвіц відхилив цю пропозицію.

О 5 год 41 хв німецька ескадра пропливла повз форт Сед-ель-Бар. О 5 год 55 хв «Ґебен» змінив курс із 270° на 239°, і поставив сигнальний буй у місці зміни курсу. О 6 год 10 хв, знаходячись у «безпечному» проході, згідно з англійськими позначками, «Ґебен» підірвався на міні. Вибух не пошкодив корабель, тому о 6 год 22 хв крейсер продовжив шлях. На місці підриву також було залишено буй. О 6 год 32 хв німецька ескадра взяла курс на острів Імброс, «Бреслау» отримав наказ вийти вперед та затримати ворожі кораблі, які могли обійти з флангу. Поки «Бреслау» повним ходом плив вперед, о 7 год 42 хв «Ґебен» відкрив вогонь артилерією середніх калібрів для знищення сигнальної станції та радіостанції на косі Кефало. Після чотирьох залпів станції було повністю знищено. Після цього «Ґебен» потопив два невеликі кораблі у бухті Кефало. О 7 год 40 хв «Бреслау» відкрив вогонь по двом англійським ескадреним міноносцям — «Лізард» і «Тайгріс». Міноносці, обігнувши північно-східну частину острову Імброс, взяли курс на північ. «Бреслау» почав переслідувати їх, однак помітив зліва по носу два англійські монітори, сірий колір яких зливався із кольором берега. Монітори стояли на якорі в декількох сотнях метрів один від одного. О 7 год 44 хв їх атакував «Бреслау», а через 5 хв з дистанції 9,3 км їх атакував «Ґебен». Обидва монітори відповіли вогнем, однак через деякий час із страшним вибухом потонули. Це були монітори «Реглен» та М-28. З команди моніторів врятувалось 132 людини, досягнувши берега. «Бреслау» обстріляв склад палива на авіабазі, а потім обидва кораблі взяли курс на південну точку острову Імброс, а після цього плити до Мудроської бухти. У «Ґебена» було пошкоджено гідрокомпаси, тому прокладення курсу викликало деякі труднощі.


О 8 год 16 хв «Бреслау» надіслав повідомлення «Ґебену»: «Ворожий підводний човен зліва по борту». О 8 год 20 хв за кормою німецьких кораблів з'явились англійські ескадрені міноносці «Лізард» і «Тайгріс», а о 8 год 26 хв два ворожі літаки. «Бреслау» отримав наказ вийти вперед, для того щоб «Ґебен» міг використати свої зенітні батареї. О 8 год 28 хв поряд із «Ґебеном» впала перша бомба. О 8 год 31 хв «Бреслау» підірвався на міні, внаслідок чого команда втратила можливість керувати кораблем. «Ґебен» повернув вправо, щоб взяти «Бреслау» на буксир. Літаки продовжували скидати бомби. «Бреслау» передав повідомлення «Ґебену»: «Між Ґебеном та Бреслау усюди міни…». Флагманський корабель проводив дуже обережне маневрування, для того щоб врятувати важко пошкоджений легкий крейсер. Однак, о 8 год 55 хв «Ґебен» вдруге підірвався на міні: стовп води піднявся вище щогли та впав на корабель. Міни було чітко видно у прозорій воді.

Після підриву «Бреслау», до нього почали наближатись англійські міноносці, які попали під обстріл першого. Команда «Бреслау» відчайдушно боролася із напливом води у нижній частині корабля, одночасно відстрілюючись від ворожих ескадронних міноносців та літаків. Легкий крейсер заднім ходом хотів вирватись з мінного оточення, однак о 9 год підірвався на двох мінах, внаслідок чого втратив можливість рухатись. Через пару секунд вибухнула четверта міна, а о 9 год 2 хв — п'ята. Корабель почав тонути. Капітан «Бреслау» віддав наказ покинути корабель. Зі всього особового складу корабля, який протягом півгодини співав патріотичних пісень, знаходячись у воді, англійські міноносці підібрали 162 людини. Більшість команди загинула у холодній воді, температура якої сягала +8 °C. Серед загиблих був і капітан. О 9 год 4 хв «Ґебен» по радіо викликав турецькі міноносці. Командувач міноносцями оголосив бойове становище відразу після повідомлення про підрив «Бреслау» на першій міні, тому із наказом Ребейра-Пашвіца вони повним ходом вирушили на допомогу. О 9 год 14 хв міноносці отримали наказ «йти негайно». О 9 год 20 хв англійські міноносці почали обстріл турецьких. О 9 год 25 хв турецькі міноносці отримали наказ повертатись назад, через стрімке наближення англійських кораблів. Найближче до «Ґебена», на відстані 5 км знаходився міноносець «Барса», однак через сильний вогонь був вимушений повернути назад. Англійські кораблі почали наздоганяти турецькі, поки о 9 год 48 хв не попали під обстріл берегових батарей. О 9 год 45 хв турецькі міноносці почали відстрілюватись, а одна з берегових гармат поцілила в англійський корабель. О 9 год 52 хв турки припинили вогонь.

Оскільки «Ґебен» підірвався на мінах, а навколо нього було ще декілька десятків, операцію було припинено. Командувач флотом наказав флагману повертатись. О 9 год 48 хв «Ґебен» знов підірвався на міні, приблизно на тому ж місці що і зранку. Вибух не сильно пошкодив корабель, тому він продовжив плавання. Поки «Ґебен» плив до Драданелл, на нього скидали бомби ворожі літаки, однак жодного разу не влучивши. О 10 год 5 хв у небі з'явились німецькі літаки, зав'язався повітряний бій, під час якого було збито один англійський літак. О 10 год 30 хв «Ґебен» увійшов в Дарданелли. Об 11 год він вискочив на Нагарську банку, та не зміг зійти з неї власноруч.

Реація у світі[ред.ред. код]

Англійська преса[ред.ред. код]

Газета «Таймс» від 22 січня 1918 року:

« Не зважаючи на ганебну діяльність «Бреслау» та «Ґебену», не було інших двох кораблів, які б так вплинули на хід війни. У військово-морській історії вони залишаться назавжди. Історія їх прориву з Мессіни ілюструє одну з наших найбільших помилок.  »