Борування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Борува́ння — процес хіміко-термічної обробки, дифузійного насичення бором поверхневого шару сталевих виробів на глибину до 0,3 мм для підвищення їх твердості (мікротвердість до 3 000 кг/мм²), зносостійкості і кислототривкості.

Методи борування[ред.ред. код]

Відомі значна кількість методів і способів борування. Промислове застосування отримали: борування в порошкових сумішах, електролізне борування, рідинне безелектролізне борування, іонне борування[1] і борування з використанням паст[2].

Борування найчастіше проводять електролізним методом у розплавленій бурі (Na2B4O7). Виріб служить катодом. Температура насичення 930...950 °C, витримка 2...6 годин.

Борування можна проводити при литті деталей. У цьому випадку на поверхню ливарної форми наноситься шар спеціальної боровмісної маси (пасти). При литті випалюваних моделей з пінопластів боровмісна паста наноситься на поверхню моделі. Спосіб відрізняється продуктивністю і простотою.

Застосування[ред.ред. код]

Борування застосовують для підвищення зносостійкості втулок грязьових нафтових насосів, дисків п'яти турбобурів, витяжних, згинальних і формувальних штампів, деталей прес-форм і машин литва під тиском. Стійкість деталей після борування збільшується у 2...10 разів. Вироби, які зазнали борування, мають підвищену до 800 °С жаростійкість і теплостійкість до 900...950 °С.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Tworzenie sie warstwy borkow zelaza na stali w warunkach wyladowania jarzeniowego. — Warszawa: Wyd. Polytechniki Warszawskiej, 1986. - 103 s.
  2. Ситкевич М. В., Бельский Е. И. Совмещенные процессы химико-термической обработки с использованием обмазок. — Минск: Вышэйшая школа, 1987. - 154 с.

Джерела[ред.ред. код]