Васюта Іван Кирилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Васюта Іван Кирилович
Народився 14 січня 1924(1924-01-14)
Спаське (Сосницький район)
Помер 25 грудня 2013(2013-12-25) (89 років)
Івано-Франківськ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність історик, викладач університету
Alma mater ЛДУ імені Івана Франка (1950)
Науковий ступінь доктор історичних наук[1] (1972)
Вчене звання професор
Заклад Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника і ЛДУ імені Івана Франка
Посада ректор Івано-Франківського педагогічного інституту (1980-1982 рр.)
Нагороди Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ» Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»

Васюта Іван Кирилович (14 січня 1924 р. – 25 грудня 2013 р.) – викладач історії, доктор історичних наук, професор, ректор Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника (1980–1982 рр.).[2][3]Учасник Другої світової війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 січня 1924 р. в селі Спаське Сосницького району Чернігівської області в селянській родині. З десяти років працював у місцевому колгоспі «Шлях до комунізму». У 1938 р. закінчив Спаську неповну середню школу, а в 1941 р. – Сосницьку середню школу №1.[4]

З червня по серпень 1941 р. працював інспектором політосвіти районного відділу народної освіти.

На початку Другої світової війни, при спробі евакуювався, потрапив в оточення та був змушений повернутися додому. З вересня 1941 р. до лютого 1943 р. з батьком займався сільським господарством у так званій «общині», переховувався від вивезення до Німеччини. У лютому 1943 р. долучився до партизанського загону генерал-майора Олексія Федорова, що діяв на території Коропецького району Чернігівщини. Брав участь у рейді загону ім. Сталіна Західною Україною і Білорусією. У квітні 1944 р., після розформування партизанських загонів О.Федорова, був направлений в органи НКВС. До звільнення Львова знаходився в групі військ НКВС у Львівській області, згодом у місті Кременці Тернопільської області. З червня 1944 р. працював у другому відділі міліції Львова на посаді паспортиста та дільничного уповноваження.[2][4]

Працюючи в органах НКВС, одночасно закінчив підготовчі курси при Львівському університеті імені Івана Франка. У 1945 р. вступив на історичний факультет цього університету, який у 1950 р. закінчив на відмінно та отримав рекомендацію в аспірантуру. У 1954 р. захистив кандидатську дисертацію «Становище та боротьба робітничого класу Західної України (1920–1929 рр.)», направлений старшим викладачем історії СРСР у Станіславський (Івано-Франківському) педінститут. Доцент (1961), завідувач кафедри історії СРСР і УРСР (1964). У 1972 р. захистив докторську дисертацію «Аграрні відносини і революційна боротьба селянства Західної України 1919–1939 рр.». У 1973 р. – проректор з наукової роботи. У 1975 р. присвоєно вчене звання професора.[2]

20 березня 1980 р. І. К. Васюту призначено ректором Івано-Франківського педагогічного інституту, але, за станом здоров’я, 15 вересня 1982 р. звільнився із керівної посади. У 1984 р. залишив посаду завідувача кафедри історії СРСР і УРСР, пізніше – перейшов на посаду професора кафедри історії СРСР Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1992–1997 рр. – професор кафедри слов’янських країн цього університету.[2]

Автор 16 монографій, близько 200 наукових, науково-популярних і методичних праць. До сфери наукових зацікавлень належали проблеми політичної та соціально-економічної історії України, революційного і національно-визвольного руху на західноукраїнських землях, українсько-польських стосунків нової і новітньої доби, краєзнавства. Найбільші здобутки в царині вивчення аграрної історії Західної України міжвоєнного періоду.[2]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Син Васюта Сергій Іванович — професор, доктор історичних наук

Нагороди[ред. | ред. код]

  • СРСР СРСР Медаль Рядянського Фонду Миру[5]
  • СРСР СРСР Орден Вітчизняної війни[5]

Див.також[ред. | ред. код]

Список професорів-істориків ПНУ імені В.Стефаника

Джерела[ред. | ред. код]

  • Біографічна довідка на офіційному сайті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
  • Портрети. Васюта Іван Кирилович. Університет (видання Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника). 2010. №21. Травень–червень. С. 8.
  • Історія  Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в іменах : бібліографічний покажчик праць директорів (ректорів) педінституту та ректорів університету [Електронний ресурс] / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Наукова бібліотека, Інформаційно-бібліографічний відділ ; уклад. Є. Ф. Ражик, ред. І. В. Пелипишак; відповід. за вип. та ред.О. М. Блинчук. Івано-Франківськ, 2020. 86 с.
  1. різні автори Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. а б в г д Васюта Іван Кирилович (1973-1980). Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (укр.). Процитовано 16 березня 2023.
  3. Ректори університету. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (укр.). Процитовано 16 березня 2023.
  4. а б Васюта Іван Кирилович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 16 березня 2023.
  5. а б Васюта Іван Кирилович (1980-1982). Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (укр.). Процитовано 25 березня 2023.