Івано-Франківськ
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Івано-Франківськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Історичний центр Івано-Франківська | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | Івано-Франківська область | ||||
| Район/міськрада | Івано-Франківська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 2610100000 | ||||
| Засноване | 1662 | ||||
| Магдебурзьке право | 1662 | ||||
| Статус міста | з 1662 року | ||||
| Населення | 218 тис. [1] | ||||
| Площа | 125 км² | ||||
| Густота населення | 2 163 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 76000-76490 | ||||
| Телефонний код | +380-342 | ||||
| Координати | 48°55′22″ пн. ш. 24°42′38″ сх. д. | ||||
| Водойма | річки Бистриця Надвірнянська, Бистриця Солотвинська | ||||
| День міста | 7 травня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Івано-Франківськ | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 453 км | ||||
| - залізницею | 768 км | ||||
| - автошляхами | 552 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 76004, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, 55-65-15 | ||||
| Веб-сторінка | http://www.mvk.if.ua/ | ||||
| Міський голова | Віктор Анушкевичус | ||||
Іва́но-Франкі́вськ (укр. Івано-Франківськ — до 1962 року «Станисла́вів», «Станісла́в»[2]) — обласний центр Івано-Франківської області, один з найбільших економічних і культурних центрів на південнoму заході України. У Івано-Франківську проживає близько 218 тис. чоловік.
З 1662 до 1772 року і з 1918 до 1939 року носило назву Станиславів (Stanisławów), з 1772 до 1918 року - Станіслав (Stanislau). З 1939 року радянською владою було повернуто австрійську назву Станіслав, а 9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у Івано-Франківськ в честь видатного письменника Івана Франка.
Зміст |
[ред.] Географія
[ред.] Розташування
Івано-Франківськ розташований на Покутській рівнинній території південного заходу України у межиріччі Бистриці Надвірнянської і Бистриці Солотвинської. Територія міста становить 3,89 тис. га (0,3% території області). У підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради знаходяться 6 навколишніх сіл: Вовчинець, Опришівці, Угорники, Микитинці, Крихівці, Хриплин.
[ред.] Клімат
Помірно-континентальний.
Середня температура:січня - -5С. квітня - +12С. Липня - +19С. жовтня - +2С.
| Місяць | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Сер. висока °C (°F) | -3 (31) | -1 (33) | 6 (43) | 12 (54) | 18 (65) | 20 (69) | 22 (72) | 22 (72) | 18 (66) | 12 (55) | 5 (42) | 1 (35) | 11 (53) |
| Сер. низька °C (°F) | -6 (20) | -6 (21) | -1 (29) | 3 (38) | 8 (47) | 11 (53) | 13 (56) | 12 (54) | 9 (49) | 3 (39) | 4 (31) | 4 (24) | 3 (39) |
| Джерело: Weatherbase[3] | |||||||||||||
[ред.] Населення
Власне в місті проживає близько 222 тис. мешканців, а включаючи населені пункти, підпорядковані Івано-Франківській міськраді - 238 тис.
| Зміна кількості євреїв у населенні Івано-Франківська (XVII – перша половина ХХ ст.)[4]
|
|---|
[ред.] Історія
- Детальніше у статті Історія Івано-Франківська
Місто утворилося на місці двох сіл: Заболоття (1437 р.) і Княгинин (1449 р.).
Дата заснування міста точно не визначена, проте достеменно відомо , що у 1662 році Станіслав отримав магдебурзьке право. Ця дата і вважається офіційною датою заснування міста.
В 1654 році краківський воєвода і великий коронний гетьман Станислав Ревера Потоцький викупив землі, де лежить нинішнє місто, у заможної родини Жечковських з метою спорудження тут фортеці для захисту від набігів кримських татар та як свій опорний пункт на галицькій землі.
Місто-фортеця було споруджене за короткий термін (5 місяців) за проектом Франціско Корассіні з Авіньйону у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточував власне замок Потоцьких.
Місто відразу будувалося як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом. Мав Станіславів дві потужні в'їздні брами: кам'яні Галицька та Тисменицька брами. Називались брами за своїм розташуванням, що зрозуміло: з однієї вів шлях на Галич, з другої на Тисменицю.
В'їзди в Станіславів, юне, новостворене місто, прикрашали великі таблиці з чорного мармуру, на яких красувалась вибита золотом назва поселення та герб Потоцьких. Був ще один хід у місто - так звана вірменська (заболотівська) фіртка, стежина з якої вела до міської торговиці. До брам та фіртки вели три мости.
Станиславів починався з Ринкової площі й ратуші, збережені у видозміненому стані понині.
Образ міста історично асоціювався з теорією В. Скамоцці «Ідеального міста» (міста-зірки, міста-сонця) - гармонійного, компактного, доцільного і невразливого до нових методів військових дій. Проектування і спорудження міста велось за стандартами і нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз структури і «коду» міської структури і сьогодні дає можливість вказати на її унікальність в Східній Європі. За оригінальність архітектури місто інколи називають «малим Львовом».
В засадах містоплануваня немає характерного для середньовічних міст конфесійного «пресингу». Архітектура міста характеризує образ рівноправної громади, виражений в домінуванні ринково-ратушної площі, яку оточували правильним колом храми різних конфесій і релігій, що відповідало духу вільного міста. Костели, церкви, синагоги - католицькі, греко-католицькі, вірменські, гебрейські - все це впродовж сотень років культивувало віротерпимість, а також вироблення у жителів міста розуміння пріоритетності громадянських цінностей. Мешканці міста складали постійний відсотковий паритет за національностями - українці, поляки, німці, євреї, вірмени.
14 серпня 1663 році польський король Ян Казимир юридично підтвердив надання місту Станиславову магдебурзького права і затвердив герб міста у вигляді відчиненої брами із трьома вежами та хрестом "пилявою" (знаком Потоцьких) у створі воріт.
У 1665 році завершено будівництво дерев'яного вірменського костьолу, спорудженого на кошти Андрея Потоцького і пожертвування багатих вірменських купців.
У 1666 році закінчено будівництво першої дерев'яної міської ратуші. Населення міста різко зросло від приходу вірмен, які прийняли греко-католицьке віросповідання.
4 січня 1667 року було надано письмовий привілей Андрея Потоцького на заснування в місті вірменської громади й управи.
Прийнятим 1 квітня 1667 року Королівським універсалом вірменам гарантувалося право проживання у місті.
У 1668 році Андрей Потоцький дозволив українській громаді побудувати церкву і заснувати при ній братство, школу і будинок для старих. Побудовано лікарню.
Остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: українці та поляки мешкали у північно-східній частині міста, вірмени - у південній, євреї - у західній.
За привілеєм Андрея Потоцького 15 квітня 1669 року парафіяльну церкву реорганізовано у колегіату Яна Тарновського, архієпископа Львівського, і при ній було відкрито "Академію" (духовну школу), яка вважалася філією Краківського Ягеллонського університету.
У 1669 році польський король Михайло Вишневецький дозволив утримувати при Колегіаті трьох каноників і трьох прелатів, які одночасно були викладачами Академії - першого вищого учбового закладу Галичини, де навчалося до 200 учнів.
У 1672 році закінчено часткову перебудову Станиславіської фортеці: дерев'яні укріплення замінено на муровані, збудовано з каменю в'їзні брами в місто - Галицьку і Тисменицьку вежі. Рештки кріпосної стіни залишилися нині по Фортечному провулку.
З самого початку виникнення міста та з наданням магдебурзького права були створені і розвивались окремі ремісничі цехи, що об`єднували спочатку будівничих, торгівців, ковалів, інші дрібні ремесла, сприяли виникненню нових галузей. До середини XVIII ст. існувало 20 цехів - шевські, кравецькі, візницькі, кушнірські, римарські, котлярські, пушкарські. Інтенсивність розвитку промислової діяльності була пов`язана з розвитком продуктивних сил, поглибленням суспільного поділу праці, ліберальним містоврядуванням, ростом міського добробуту, надійною обороною, а також інтенсивною торгівлею і проведенням регулярних регіональних ярмарок, що перетворювали місто в економічний центр. Однією з домінуючих галузей була обробка шкіри, сап`янове виробництво і обробка та виготовлення екзотичних "перських виробів". Активна зовнішня торгівля підтримувалась високим рейтингом ярмарок худоби. Оптові партії переправлялись через Станіслав до Європи.
У XVIII-XIX ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 року — імперії Габсбургів (від 1804 — Австрійської імперії, від 1867 — Австро-Угорщини). У розвиток його ремесел і культури крім українців зробили свій внесок: поляки, євреї і вірмени — національні громади яких були тут досить численними.
Громадське життя сколихнула революція 1848 року. У Станиславові створено «Руська раду» поряд з польською, організовано загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. До новоствореного парламенту було обрано депутатів-українців.
Друга половина 19 століття відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням підприємств. Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці у 1866 році: тоді ж беруть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчане об'єднання, шкірфірма «Плай».
У 1884 році відома громадська діячка й письменниця Н.Кобринська провела у місті установчі збори «Товариства руських женщин» (пізніша назва — «Союз українок»). Цим був покладений початок організованому жіночому рухові в Україні.
Під час першої світової війни, у 1915-1916 роки за місто точились жорстокі бої. Частину історичної забудови міста було зруйновано — і відновлено вже у новітніх архітектурних формах.
Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році було створено Західно-Українську Народну Республіку, а Станиславів протягом січня-травня 1919 року був її столицею. Саме у ці роки тут побували такі визначні українські діячі, як-от: М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, Є.Коновалець.
У 1919-1939 роках перебував у складі Польщі.
З вересня 1939 по червень 1941 року Станиславів — у складі Радянського Союзу. Цей період відзначався репресіями проти населення, апогеєм яких став таємний розстріл працівниками НКВС в'язнів та підозрюваних (невинних людей), що перебували у Станиславівській в'язниці на момент розв'язання Німеччиною війни проти СРСР. Тіла їх поховано у спільній могилі в урочищі Дем'янів Лаз біля міста. У 1989 році в урочищі були проведені розкопки та віднайдено рештки 586 осіб: у більшості жертв — кульові отвори у потилиці. На перепоховання зібралося близько 300 тисяч українців. В урочищі Дем'янів Лаз відкрито меморіальний комплекс, регулярно проводяться поминальні богослужіння.
Під час другої світової війни місто три роки (1941-1944) було під фашистською окупацією. Боротьбу із загарбниками очолили підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії. У серцях прикарпатців досі відзивається болем прилюдний розстріл окупантами 27 патріотів у центрі міста в листопаді 1943 року. Всього у Станиславові та його околицях фашисти знищили понад 100 тисяч мирних громадян.
У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його було переіменовано — відтоді носить ім'я видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.
Івано-франківці разом з усіма мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їхньою рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори піднялися над містом уже в квітні 1990 року, а на референдумі 1991 року масово проголосували за незалежність України.
[ред.] Економіка
В 2006 році поступило 12,3 млн. дол. Це є найбільшим показником за період надходжень інвестицій в економіку міста (для порівняння в 2005 році поступило 4 млн.дол., в 2004 році – 1,6 млн.дол., в 2003році – 2,0 млн.дол.
Підприємствами міста досягнуто зростання обсягів виробництва, які за січень – грудень 2006 року за попередніми даними склали 650,0 млн. грн., що становить 108 % до відповідного періоду минулого року.
[ред.] Промисловість
Івано-Франківськ є значним центром машинобудівної, деревообробної, хімічної та легкої промисловості.
Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2008 р.-2593 млн.грн.
[ред.] Транспорт
Важливе значення у транспортній інфраструктурі міста посідають автовокзал, залізничний вокзал і Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ».
Найпопулярніші види внутрішньоміського (громадського) транспорту — тролейбуси, автобуси і маршрутки, міжміського по Україні — автобуси і залізниця.
Міжнародне залізничне сполучення міста здійснюється з Болгарією, Білоруссю, Молдовою, Німеччиною, Польщею, Росією, Румунією, Словаччиною, Чехією, країнами Балтії.
Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ», що розташований на околиці міста, відправляє і приймає літаки з Києва, Риму (Італія), Москви (Росія), Анталії(Туреччина).
[ред.] Освіта
У місті працюють 25 загальноосвітніх шкіл.
Вищі навчальні заклади Івано-Франківська:
- Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
- Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
- Івано-Франківський державний медичний університет
- Івано-Франківський інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету
- Івано-Франківський університет права імені короля Данила Галицького [1]
- Івано-Франківська Теологічна Академія Греко-Католицької Церкви
- Івано-Франківський інститут менеджменту та економіки "Галицька академія"(ІМЕГА) [2]
- Західноукраїнський економіко-правничий університет [3]
[ред.] ЗМІ
В Івано-Франківську діє обласна телерадіокомпанія «3-Студія».
Є власні радіостанції: Івано-Франківське обласне радіо, Радіо "Західний полюс", Радіо «Дзвони» та Радіо "Вежа". Інтернет-мовлення: Західний полюс Весь світ 128 kb/s AAC, DJ IF UA Весь світ 128 kb/s.
[ред.] Культура
[ред.] Театри та кінотеатри
У місті є два кінотеатри:
- «Космос» http://www.liniakino.com/theaters/kosmos/
- «Люм'єр» http://www.kinolumiere.com/
Найбільшим театром є Драматичний театр ім. Івана Франка.
[ред.] Музеї
У Івано-Франківську працює значна кількість музеїв:
- Івано-Франківський краєзнавчий музей (вул. Галицька, 4а) — значне зібрання матеріалів і предметів з історії, етнграфії та культурного розвитку Прикарпаття;
- Івано-Франківський обласний художній музей (майдан Шептицького, 8);
- Народний музей освіти Прикарпаття (вул. Шевченка, 57);
- Музей визвольних змагань Прикарпатського краю (вул. Тарнавського, 22);
- Музей визвольних змагань та пам'ятник Степанові Бандері (Європейська площа);
- Музей жертв комуністичного терору (в урочищі Дем'янів лаз) — розміщений у цокольному приміщенні меморіальної каплиці в Дем'яновому Лазу, де захоронені останки масових катувань, здійснюваних НКВСівцями 1939 року. В експозиції музею — численні архівні матеріали: фото– та ксерокопії багатьох невідомих документів, які підтвердили факти звірств, учинених енкаведистами на території Івано–Франківщини, а також речові докази, знайдені при розкопках (розпочаті 1989 року), оформлені відповідним чином свідчення очевидців трагічних подій. Музей було відкрито 11 жовтня 2009 року за участю Президента України Віктора Ющенка[5][6]
- Музей побуту та етнографії Західного регіону (вул. Тролейбусна, 7);
- Музей родинних професій (вул. Київська, 6а);
- Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша (вул. Гетьмана Мазепи, 1);
- Літературний музей Прикарпаття (вул. Б. Лепкого, 27);
- Музей ВАТ "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34).
[ред.] Фестивалі
Івано-Франківськ славиться своїми фестивалями, імпрезами і культурно-розважальними заходами:
- Щороку в травні відзначається День міста з походами й концертами мистецьких і фольклорних колективів.
- Мальовничим видовищем є Різдвяний парад вертепів, що розливається майданами й вулицями 7—14 січня.
- Івано-Франківськ відомий також всеукраїнським фестивалем мистецьких колективів «Прикарпатська весна» (травень кожного року), фестивалем національно-патріотичної пісні та поезії «Воля» (жовтень непарних років).
- Бієнналє сучасного мистецтва «Імпреза».
- Два роки поспіль (2005, 2006) проводився Всеукраїнський Паркур Фестиваль «Trace dayZ»
- Також у травні 2001 року започатковано щорічний міжнародний ковальський фестиваль «Свято ковалів» і художню виставку «Орнаментальне ковальство». У фестивалі беруть участь ковалі з 17 областей України та 23 країн світу: Росії, Білорусі, Литви, Німеччини, Франції, Швеції, Фінляндії, Ліхтенштейну, Великобританії, Чехії, Ізраїлю, США, Австрії, Нідерландів, Польщі, Італії, Бельгії, Австралії тощо. Це провідні майстри ковальського ремесла, художники та скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри.
- З 2005 року у Івано-Франківську проводиться фестиваль «Карпатський Вернісаж», учасниками якого у 2007 заявлено понад 200 народних майстрів з усієї України, а також із-за кордону. Фестиваль відбувається на центральній історичній площі міста — майдані Шептицького.
- 13-14 жовтня 2007 р. у Івано-Франківську на майдані Шептицького пройшов перший фестиваль старожитностей та гуцульського етносу "Галицька старовина - 2007".
- Міжнародний фестиваль хорової музики “Передзвін”, започаткований у 1999р.
- Всеукраїнський конкурс хорової музики ім. Д. Січинського, започаткований у 1999р.
- Фестиваль молодіжної музики “Едельвейс”, започаткований у 1999р.
- Фестини духовної музики “Від Різдва до Великодня”, започатковані у 2000р.
[ред.] Спорт і молодь
Відомі футбольні клуби міста:
- Спартак;
- Прикарпаття;
- Факел (ФСК ІФНТУНГ)[7].
У Івано-Франківську діє молодіжна органіція AIESEC, яка надає молоді можливість віднайти та розвинути свій потенціал з метою позитивного впливу на суспільство, через здійснення різноманітних проектів та міжнародну програму стажувань. Найвідомішими проектами є: "Дні кар"єри", PR-конгрес "PеRший", "Серце дитини", "Дні підприємництва", "Ярмарка навчальних закладів", круглі столи та багато ін.
[ред.] Пам'ятки культури та архітектури
У місті чимало цікавих архітектурних та історичних пам'яток, серед яких:
- Костел Пресвятої Діви Марії (1672—1703 рр.), майдан А.Шептицького, 8
- Колегія єзуїтів (мур.)(1744 р.), майдан А.Шептицького, 8
- Вірменський костел (1762 р.), вул. Вірменська, 5
- Костел Св. Воскресіння (1753—1763 рр.), майдан А.Шептицького, 8
- Пивоварний завод (1767 р.), вул. Виробнича, 47
- Міська Ратуша (1930 р.), площа Ринок
[ред.] Міста-партнери[8]
[ред.] Галерея
Віртуальний Івано-Франківськ: http://www.stanislaw.in.ua
[ред.] Відомі особистості
- Артур Бернс (1904-1987) - американський економіст, посол США в ФРН (1981-1985).
- Алексієвич Світлана Олександрівна (нар.1948) - білоруська письменниця та журналістка.
- Андрухович Юрій Ігорович
- Василь Величковський (1903-1973) - релігійний діяч, новомученик та єпископ УГКЦ, редемпторист.
- Вірастюк Василь Ярославович (нар.1974) - український стронґмен, володар титулу «Найсильніша людина світу» (2004).
- Ірма Вітовська
- Лама (співачка)
- Станіслав Сосабовський (1892-1967) - польський генерал у Другій світовій війні.
[ред.] Виноски
- ↑ Інформацію взято із сайту міської ради міста
- ↑ рос. Ивано-Франковск [іва́но-франко́вск] - Станиславъ [станіслав], пол. Stanisławów [станісуавуф] - Iwano-Frankowsk [івано-франкофск], їдиш סטאַניסלאוו [станіславов] - איוונואָ־פרנקאָפֿסק [івано-франкофск], нім. Stanislau [штаніслаў] - Iwano-Frankiwsk [івано-франківск], чеськ. Stanislaviv [станіславів] - Ivano-Frankivsk [івано-франківск], слов. Stanislav [станіслав] - Ivano-Frankivsk [івано-франківск], рум. Ivano-Frankivsk [івано-франківск] - Stanislau [станіслаў]
- ↑ Historical Weather for Ivano-Frankivsk (English). Weatherbase. Процитовано March 15 2007 року.
- ↑ Геноцид євреїв Станіслава в роки Другої світової війни
- ↑ Крайній Іван Енкаведистів виставлять напоказ. Завтра в Івано–Франківську за участю Президента України відкриється музей, за експонатами якого можна ініціювати Нюрнберзький процес–2 // «Україна Молода» № 188 за 10 жовтня 2009 року
- ↑ Ющенко на Прикарпатті відкриє музей жертв комуністичного терору на www.zaxid.net
- ↑ НФК "Ураган"
- ↑ http://www.mvk.if.ua/news/4114/
[ред.] Джерела, посилання та література
- ifPortal | інформаційна агенція
- Івано-Франківськ | Все про місто
- Станіслав: віртуальний Івано-Франківськ | Сферичні панорами
- Інформаційно-довідковий портал Івано-Франківська і області
- Фотографії старого Станіславова
- Івано-Франківськ, новини, аналітика, фото
- Ивано-Франковск. Электронная еврейская энциклопедия (рос.)
- Фото Івано-Франківська на форумі Skyscrapercity
- Культурний, інформаційний та розважальний портал Івано-Франківська «Наше Місто — Івано-Франківськ»
- Цікаві місця Івано-Франківська
- Сайт присвячений історії Станіславова (пол.)
|
|
|
|---|---|
| Села: | Вовчинець • Крихівці • Микитинці • Угорники • Хриплин |
|
|
||
|---|---|---|
| Райони: | Богородчанський • Верховинський • Галицький • Городенківський • Долинський • Калуський • Коломийський • Косівський • Надвірнянський • Рогатинський • Рожнятівський • Снятинський • Тисменицький • Тлумацький | |
| Міста обласного значення: | Болехів • Івано-Франківськ • Калуш • Коломия • Яремче | |
| Вінниця · Дніпропетровськ · Донецьк · Житомир · Запоріжжя · Івано-Франківськ · Київ · Кіровоград · Луганськ · Луцьк · Львів · Миколаїв · Одеса · Полтава · Рівне · Севастополь · Сімферополь · Суми · Тернопіль · Ужгород · Харків · Херсон · Хмельницький · Черкаси · Чернівці · Чернігів |
|
|
||
|---|---|---|
| Міста: | Болехів · Бурштин · Галич · Городенка · Долина · Івано-Франківськ · Калуш · Коломия · Косів · Надвірна · Рогатин · Снятин · Тисмениця · Тлумач · Яремче | |
| Смт: | Битків · Більшівці · Богородчани · Брошнів-Осада · Букачівці · Верховина · Вигода · Войнилів · Ворохта · Гвіздець · Делятин · Єзупіль · Заболотів · Кути · Ланчин · Лисець · Обертин · Отинія · Перегінське · Печеніжин · Рожнятів · Солотвин · Чернелиця · Яблунів | |



