Івано-Франківськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Івано-Франківськ
Герб Івано-Франківська Прапор Івано-Франківська
Розташування міста Івано-Франківськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область
Район/міськрада Івано-Франківська міська рада
Код КОАТУУ 2610100000
Засноване 1662
Магдебурзьке право 1662
Статус міста з 1662 року
Населення 222 тис. [1]
Площа 125 км²
Густота населення 2 163 осіб/км²
Поштові індекси 76000-76490
Телефонний код +380-342
Координати 48°55′22″ пн. ш. 24°42′38″ сх. д.
Водойма річки Бистриця Надвірнянська, Бистриця Солотвинська
День міста 7 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Івано-Франківськ
До Києва
 - фізична 453 км
 - залізницею 768 км
 - автошляхами 552 км
Міська влада
Адреса 76004, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, 55-65-15
Веб-сторінка http://www.mvk.if.ua/
Міський голова Віктор Анушкевичус
Міська ратуша

Іва́но-Франкі́вськ (укр. Івано-Франківськ — до 1962 року «Станисла́вів», «Станісла́в»[2]) — обласний центр Івано-Франківської області, один з найбільших економічних і культурних центрів України. У Івано-Франківську проживає близько 250 тис. чоловік (~17,2% населення області).

З 1662 і до 1939 року носило назву Станиславів (а не Станіслав), з 1939 року радянською окупаційною владою було перейменовано у Станіслав, а 9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у Івано-Франківськ в честь видатного письменника Івана Франка.

Зміст

[ред.] Географія

[ред.] Розташування

Івано-Франківськ розташований на Покутській рівнинній території південного заходу України у межиріччі Бистриці Надвірнянської і Бистриці Солотвинської. Територія міста становить 3,89 тис. га (0,3% території області). У підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради знаходяться 6 навколишніх сіл: Вовчинець, Опришівці, Угорники, Микитинці, Крихівці, Хриплин.

Івано-Франківськ, 2004
Івано-Франківськ, 2004
Івано-Франківськ,площа Ринок
Івано-Франківськ, площа Міцкевича
Івано-Франківська ОДА

[ред.] Клімат

Помірно-континентальний.

Середня температура:січня - -5С. квітня - +12С. Липня - +19С. жовтня - +2С.

Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Сер. висока °C (°F) -3 (31) -1 (33) 6 (43) 12 (54) 18 (65) 20 (69) 22 (72) 22 (72) 18 (66) 12 (55) 5 (42) 1 (35) 11 (53)
Сер. низька °C (°F) -6 (20) -6 (21) -1 (29) 3 (38) 8 (47) 11 (53) 13 (56) 12 (54) 9 (49) 3 (39) 4 (31) 4 (24) 3 (39)
Джерело: Weatherbase[3]

[ред.] Населення

Власне в місті проживає близько 222 тис. мешканців, а включаючи населені пункти, підпорядковані Івано-Франківській міськраді - 238 тис.

[ред.] Історія

Детальніше у статті Історія Івано-Франківська

Місто утворилося на місці двох сіл: Заболоття (1437 р.) і Княгинин (1449 р.).

Дата заснування міста точно не визначена, проте достеменно відомо , що у 1662 році Станіслав отримав магдебурзьке право. Ця дата і вважається офіційною датою заснування міста.

В 1654 році краківський воєвода і великий коронний гетьман Станислав Ревера Потоцький викупив землі, де лежить нинішнє місто, у заможної родини Жечковських з метою спорудження тут фортеці для захисту від набігів кримських татар та як свій опорний пункт на галицькій землі.

Місто-фортеця було споруджене за короткий термін (5 місяців) за проектом Франціско Корассіні з Авіньйону у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточував власне замок Потоцьких.

Місто відразу будувалося як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом. Мав Станіславів дві потужні в'їздні брами: кам'яні Галицька та Тисменицька брами. Називались брами за своїм розташуванням, що зрозуміло: з однієї вів шлях на Галич, з другої на Тисменицю.

В'їзди в Станіславів, юне, новостворене місто, прикрашали великі таблиці з чорного мармуру, на яких красувалась вибита золотом назва поселення та герб Потоцьких. Був ще один хід у місто - так звана вірменська (заболотівська) фіртка, стежина з якої вела до міської торговиці. До брам та фіртки вели три мости.

Станиславів починався з Ринкової площі й ратуші, збережені у видозміненому стані понині.

Образ міста історично асоціювався з теорією В. Скамоцці «Ідеального міста» (міста-зірки, міста-сонця) - гармонійного, компактного, доцільного і невразливого до нових методів військових дій. Проектування і спорудження міста велось за стандартами і нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз структури і «коду» міської структури і сьогодні дає можливість вказати на її унікальність в Східній Європі. За оригінальність архітектури місто інколи називають «малим Львовом».

В засадах містоплануваня немає характерного для середньовічних міст конфесійного «пресингу». Архітектура міста характеризує образ рівноправної громади, виражений в домінуванні ринково-ратушної площі, яку оточували правильним колом храми різних конфесій і релігій, що відповідало духу вільного міста. Костели, церкви, синагоги - католицькі, греко-католицькі, вірменські, гебрейські - все це впродовж сотень років культивувало віротерпимість, а також вироблення у жителів міста розуміння пріоритетності громадянських цінностей. Мешканці міста складали постійний відсотковий паритет за національностями - українці, поляки, німці, євреї.

14 серпня 1663 році польський король Ян Казимир юридично підтвердив надання місту Станиславову магдебурзького права і затвердив герб міста у вигляді відчиненої брами із трьома вежами та хрестом "пилявою" (знаком Потоцьких) у створі воріт.

У 1665 році завершено будівництво дерев'яного вірменського костьолу, спорудженого на кошти Андрея Потоцького і пожертвування багатих вірменських купців.

У 1666 році закінчено будівництво першої дерев'яної міської ратуші. Населення міста різко зросло від приходу вірмен, які прийняли греко-католицьке віросповідання.

4 січня 1667 року було надано письмовий привілей Андрея Потоцького на заснування в місті вірменської громади й управи.

Прийнятим 1 квітня 1667 року Королівським універсалом вірменам гарантувалося право проживання у місті.

У 1668 році Андрей Потоцький дозволив українській громаді побудувати церкву і заснувати при ній братство, школу і будинок для старих. Побудовано лікарню.

Остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: українці та поляки мешкали у північно-східній частині міста, вірмени - у південній, євреї - у західній.

За привілеєм Андрея Потоцького 15 квітня 1669 року парафіяльну церкву реорганізовано у колегіату Яна Тарновського, архієпископа Львівського, і при ній було відкрито "Академію" (духовну школу), яка вважалася філією Краківського Ягеллонського університету.

У 1669 році польський король Михайло Вишневецький дозволив утримувати при Колегіаті трьох каноників і трьох прелатів, які одночасно були викладачами Академії - першого вищого учбового закладу Галичини, де навчалося до 200 учнів.

У 1672 році закінчено часткову перебудову Станиславіської фортеці: дерев'яні укріплення замінено на муровані, збудовано з каменю в'їзні брами в місто - Галицьку і Тисменицьку вежі. Рештки кріпосної стіни залишилися нині по Фортечному провулку.

З самого початку виникнення міста та з наданням магдебурзького права були створені і розвивались окремі ремісничі цехи, що об`єднували спочатку будівничих, торгівців, ковалів, інші дрібні ремесла, сприяли виникненню нових галузей. До середини XVIII ст. існувало 20 цехів - шевські, кравецькі, візницькі, кушнірські, римарські, котлярські, пушкарські. Інтенсивність розвитку промислової діяльності була пов`язана з розвитком продуктивних сил, поглибленням суспільного поділу праці, ліберальним містоврядуванням, ростом міського добробуту, надійною обороною, а також інтенсивною торгівлею і проведенням регулярних регіональних ярмарок, що перетворювали місто в економічний центр. Однією з домінуючих галузей була обробка шкіри, сап`янове виробництво і обробка та виготовлення екзотичних "перських виробів". Активна зовнішня торгівля підтримувалась високим рейтингом ярмарок худоби. Оптові партії переправлялись через Станіслав до Європи.

У XVIII-XIX ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 року — імперії Габсбургів (від 1804 — Австрійської імперії, від 1867 — Австро-Угорщини). У розвиток його ремесел і культури крім українців зробили свій внесок: поляки, євреї і вірмени — національні громади яких були тут досить численними.

Громадське життя сколихнула революція 1848 року. У Станиславові створено «Руська раду» поряд з польською, організовано загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. До новоствореного парламенту було обрано депутатів-українців.

Друга половина 19 століття відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням підприємств. Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці у 1866 році: тоді ж беруть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчане об'єднання, шкірфірма «Плай».

У 1884 році відома громадська діячка й письменниця Н.Кобринська провела у місті установчі збори «Товариства руських женщин» (пізніша назва — «Союз українок»). Цим був покладений початок організованому жіночому рухові в Україні.

Під час першої світової війни, у 1915-1916 роки за місто точились жорстокі бої. Частину історичної забудови міста було зруйновано — і відновлено вже у новітніх архітектурних формах.

Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році було створено Західно-Українську Народну Республіку, а Станиславів протягом січня-травня 1919 року був її столицею. Саме у ці роки тут побували такі визначні українські діячі, як-от: М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, Є.Коновалець.

У 1919-1939 роках перебував у складі Польщі.

З вересня 1939 по червень 1941 року Станиславів — у складі Радянського Союзу. Цей період відзначався репресіями проти населення, апогеєм яких став таємний розстріл працівниками НКВС в'язнів та підозрюваних (невинних людей), що перебували у Станиславівській в'язниці на момент розв'язання Німеччиною війни проти СРСР. Тіла їх поховано у спільній могилі в урочищі Дем'янів Лаз біля міста. У 1989 році в урочищі були проведені розкопки та віднайдено рештки 586 осіб: у більшості жертв — кульові отвори у потилиці. На перепоховання зібралося близько 300 тисяч українців. В урочищі Дем'янів Лаз відкрито меморіальний комплекс, регулярно проводяться поминальні богослужіння.

Під час другої світової війни місто три роки (1941-1944) було під фашистською окупацією. Боротьбу із загарбниками очолили підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії. У серцях прикарпатців досі відзивається болем прилюдний розстріл окупантами 27 патріотів у центрі міста в листопаді 1943 року. Всього у Станиславові та його околицях фашисти знищили понад 100 тисяч мирних громадян.

У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його було переіменовано — відтоді носить ім'я видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.

Івано-франківці разом з усіма мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їхньою рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори піднялися над містом уже в квітні 1990 року, а на референдумі 1991 року масово проголосували за незалежність України.

[ред.] Культура

[ред.] Театри та кінотеатри

У місті є два кінотеатри:

Найбільшим театром є Драматичний театр ім. Івана Франка.

[ред.] Музеї

  • Івано-Франківський краєзнавчий музей, вул. Галицька, 4а
  • Івано-Франківський обласний художній музей, майдан Шептицького, 8
  • Народний музей освіти Прикарпаття, вул. Шевченка, 57,
  • Музей визвольних змагань Прикарпатського краю, вул. Тарнавського, 22
  • Музей визвольних змагань та пам'ятник Степанові Бандері, Європейська площа
  • Музей побуту та етнографії Західного регіону, вул. Тролейбусна, 7
  • Музей родинних професій, вул. Київська, 6а
  • Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша, вул. Гетьмана Мазепи, 1
  • Літературний музей Прикарпаття, вул. Б. Лепкого, 27
  • Музей ВАТ "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, 34

[ред.] Молодіжні організації

У Івано-Франківську діє найбільша молодіжна органіція світу - AIESEC, яка надає молоді можливість віднайти та розвинути свій потенціал з метою позитивного впливу на суспільство, через здійснення різноманітних проектів та міжнародну програму стажувань. Найвідомішими проектами є: "Дні кар"єри", PR-конгрес "PеRший", "Серце дитини", "Дні підприємництва", "Ярмарка навчальних закладів", круглі столи та багато ін.

[ред.] Фестивалі

  • Щороку в травні відзначається День міста з походами й концертами мистецьких і фольклорних колективів.
  • Мальовничим видовищем є Різдвяний парад вертепів, що розливається майданами й вулицями 7—14 січня.
  • Івано-Франківськ відомий також всеукраїнським фестивалем мистецьких колективів «Прикарпатська весна» (травень кожного року), фестивалем національно-патріотичної пісні та поезії «Воля» (жовтень непарних років).
  • Бієнналє сучасного мистецтва «Імпреза».
  • Два роки поспіль (2005, 2006) проводився Всеукраїнський Паркур Фестиваль «Trace dayZ»
  • Також у травні 2001 року започатковано щорічний міжнародний ковальський фестиваль «Свято ковалів» і художню виставку «Орнаментальне ковальство». У фестивалі беруть участь ковалі з 17 областей України та 23 країн світу: Росії, Білорусі, Литви, Німеччини, Франції, Швеції, Фінляндії, Ліхтенштейну, Великобританії, Чехії, Ізраїлю, США, Австрії, Нідерландів, Польщі, Італії, Бельгії, Австралії тощо. Це провідні майстри ковальського ремесла, художники та скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри.
  • З 2005 року у Івано-Франківську проводиться фестиваль «Карпатський Вернісаж», учасниками якого у 2007 заявлено понад 200 народних майстрів з усієї України, а також із-за кордону. Фестиваль відбувається на центральній історичній площі міста — майдані Шептицького.

13-14 жовтня 2007 р. у Івано-Франківську на майдані Шептицького пройшов перший фестиваль старожитностей та гуцульського етносу "Галицька старовина - 2007".

- Міжнародний фестиваль хорової музики “Передзвін”, започаткований у 1999р. - Всеукраїнський конкурс хорової музики ім. Д. Січинського, започаткований у 1999р. - Фестиваль молодіжної музики “Едельвейс”, започаткований у 1999р. - Фестини духовної музики “Від Різдва до Великодня”, започатковані у 2000р.

[ред.] Пам'ятки культури та архітектури

  • Костел Пресвятої Діви Марії (1672—1703 рр.), майдан А.Шептицького, 8
  • Колегія єзуїтів (мур.)(1744 р.), майдан А.Шептицького, 8
  • Вірменський костел (1762 р.), вул. Вірменська, 5
  • Костел Св. Воскресіння (1753—1763 рр.), майдан А.Шептицького, 8
  • Пивоварний завод (1767 р.), вул. Виробнича, 47
  • Міська Ратуша (1930 р.), площа Ринок

[ред.] Галерея

Фото галерея зображень міста Івано-Франківськ: http://www.stanislaviv.com.ua

Вічевий майдан

Фонтан в центрі міста, Вічевий Майдан

Пам’ятник Пресвятої Діви Марії, Майдан Шептицького

Костел,вул. Сестер Василиянок

Церква св. Йосифа Обручника, на Гірці

Вірменська церква

Кафедральний собор св. Воскресіння (Катедра)

[ред.] Спорт

Відомі футбольні клуби міста: Спартак і Прикарпаття, Факел (ФСК ІФНТУНГ), НФК "Ураган" .

[ред.] Промисловість

Івано-Франківськ є значним центром машинобудівної, деревообробної, хімічної та легкої промисловості.

[ред.] Освіта

[ред.] Загальноосвітні навчальні заклади

У місті знаходиться 25 загальноосвітніх шкіл.

[ред.] Вищі навчальні заклади

[ред.] Економіка

В 2006 році поступило 12,3 млн. дол. Це є найбільшим показником за період надходжень інвестицій в економіку міста (для порівняння в 2005 році поступило 4 млн.дол., в 2004 році – 1,6 млн.дол., в 2003році – 2,0 млн.дол.

Підприємствами міста досягнуто зростання обсягів виробництва, які за січень – грудень 2006 року за попередніми даними склали 650,0 млн. грн., що становить 108 % до відповідного періоду минулого року.

[ред.] Радіо

Частота, МГц Радіостанція
100.4 «Ретро FM»
100.9 «Radio 4U»
101.3 «Русское радио»
102.0 «Європа плюс»
102.6 «Хіт FM »
103.0 «Шарманка»
103.8 «Люкс FM»
104.3 Радіо "Західний полюс"
105.8 «Радіо дзвони»
106.4 «Авторадіо»
107.0 «Вежа»
107.8 «Ера»

[ред.] Торгівля

[ред.] Гіпермаркети

  • АРСЕН
  • Велика кишеня
  • Епіцентр
  • Metro Cash & carry

[ред.] Супермаркети

  • Вопак
  • Сільпо
  • Крона
  • Велес
  • Фаворит
  • Фуршет
  • "Космо" ТЦ "Сільпо" 2й поверх, Мазепи Гетьмана вул., 168 А

[ред.] Транспорт

[ред.] Залізничне і автобусне сполучення

Залізничний вокзал

З Болгарією, Білоруссю, Молдовою, Німеччиною, Польщею, Росією, Румунією, Словаччиною, Чехією, країнами Балтії.

[ред.] Аеропорт

Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ» що розташований на околиці міста відправляє і приймає літаки з Києва, Риму (Італія), Москви (Росія), Анталії(Туреччина).

[ред.] Відомі Івано-Франківці

[ред.] Див. також

  1. ↑ Інформацію взято із сайту міської ради міста
  2. ↑ рос. Ивано-Франковск [іва́но-франко́вск] - Станиславъ [станіслав], пол. Stanisławów [станісуавуф] - Iwano-Frankowsk [івано-франкофск], їдиш סטאַניסלאוו [станіславов] - איוונואָ־פרנקאָפֿסק [івано-франкофск], нім. Stanislau [штаніслаў] - Iwano-Frankiwsk [івано-франківск], чеськ. Stanislaviv [станіславів] - Ivano-Frankivsk [івано-франківск], слов. Stanislav [станіслав] - Ivano-Frankivsk [івано-франківск], рум. Ivano-Frankivsk [івано-франківск] - Stanislau [станіслаў]
  3. ↑ Historical Weather for Ivano-Frankivsk (English). Weatherbase. Процитовано March 15 2007 року.

[ред.] Джерела інформації

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті:


п • о • р
Населені пункти Івано-Франківської міськради
Села: Вовчинець • Крихівці • Микитинці • Угорники • Хриплин
п • о • р
Івано-Франківська область
Райони: Богородчанський • Верховинський • Галицький • Городенківський • Долинський • Калуський • Коломийський • Косівський • Надвірнянський • Рогатинський • Рожнятівський • Снятинський • Тисменицький • Тлумацький
Міста обласного значення: Болехів • Івано-Франківськ • Калуш • Коломия • Яремче
п • о • р
Центри адміністративних одиниць України
Вінниця · Дніпропетровськ · Донецьк · Житомир · Запоріжжя · Івано-Франківськ · Київ · Кіровоград · Луганськ · Луцьк · Львів · Миколаїв · Одеса · Полтава · Рівне · Севастополь · Сімферополь · Суми · Тернопіль · Ужгород · Харків · Херсон · Хмельницький · Черкаси · Чернівці · Чернігів
п • о • р
  Міста і смт Івано-Франківської області
Міста: Болехів · Бурштин · Галич · Городенка · Долина · Івано-Франківськ · Калуш · Коломия · Косів · Надвірна · Рогатин · Снятин · Тисмениця · Тлумач · Яремче
Смт: Битків · Більшівці · Богородчани · Брошнів-Осада · Букачівці · Верховина · Вигода · Войнилів · Ворохта · Гвіздець · Делятин · Єзупіль · Заболотів · Кути · Ланчин · Лисець · Обертин · Отинія · Перегінське · Печеніжин · Рожнятів · Солотвин · Чернелиця · Яблунів
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE-%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA
Особисті інструменти