Івано-Франківськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Івано-Франківськ
Герб Івано-Франківська Прапор Івано-Франківська
Історичний центр Івано-Франківська
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Івано-Франківська область
Район/міськрада	Івано-Франківська міська рада
Код КОАТУУ	2610100000
Засноване	1662
Магдебурзьке право	1662
Статус міста	з 1662 року
Населення	218 тис. [1]
Площа	125 км²
Густота населення	2 163 осіб/км²
Поштові індекси	76000-76490
Телефонний код	+380-342
Координати	48°55′22″ пн. ш. 24°42′38″ сх. д.
Водойма	річки Бистриця Надвірнянська, Бистриця Солотвинська
День міста	7 травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Івано-Франківськ
До Києва
- фізична	453 км
- залізницею	768 км
- автошляхами	552 км
Міська влада
Адреса	76004, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, 55-65-15
Веб-сторінка	http://www.mvk.if.ua/
Міський голова	Віктор Анушкевичус

Іва́но-Франкі́вськ (укр. Івано-Франківськ — до 1962 року «Станисла́вів», «Станісла́в»^[2]) — обласний центр Івано-Франківської області, один з найбільших економічних і культурних центрів на південнoму заході України. У Івано-Франківську проживає близько 218 тис. чоловік.

З 1662 до 1772 року і з 1918 до 1939 року носило назву Станиславів (Stanisławów), з 1772 до 1918 року - Станіслав (Stanislau). З 1939 року радянською владою було повернуто австрійську назву Станіслав, а 9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у Івано-Франківськ в честь видатного письменника Івана Франка.

Зміст 1 Географія 1.1 Розташування 1.2 Клімат 2 Населення 3 Історія 4 Економіка 4.1 Промисловість 4.2 Транспорт 5 Освіта 6 ЗМІ 7 Культура 7.1 Театри та кінотеатри 7.2 Музеї 7.3 Фестивалі 8 Спорт і молодь 9 Пам'ятки культури та архітектури 10 Міста-партнери[8] 11 Галерея 12 Відомі особистості 13 Виноски 14 Джерела, посилання та література

[ред.] Географія

[ред.] Розташування

Івано-Франківськ розташований на Покутській рівнинній території південного заходу України у межиріччі Бистриці Надвірнянської і Бистриці Солотвинської. Територія міста становить 3,89 тис. га (0,3% території області). У підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради знаходяться 6 навколишніх сіл: Вовчинець, Опришівці, Угорники, Микитинці, Крихівці, Хриплин.

[ред.] Клімат

Помірно-континентальний.

Середня температура:січня - -5С. квітня - +12С. Липня - +19С. жовтня - +2С.

Місяць	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Сер. висока °C (°F)	-3 (31)	-1 (33)	6 (43)	12 (54)	18 (65)	20 (69)	22 (72)	22 (72)	18 (66)	12 (55)	5 (42)	1 (35)	11 (53)
Сер. низька °C (°F)	-6 (20)	-6 (21)	-1 (29)	3 (38)	8 (47)	11 (53)	13 (56)	12 (54)	9 (49)	3 (39)	4 (31)	4 (24)	3 (39)
Джерело: Weatherbase[3]

[ред.] Населення

Власне в місті проживає близько 222 тис. мешканців, а включаючи населені пункти, підпорядковані Івано-Франківській міськраді - 238 тис.

Зміна кількості євреїв у населенні Івано-Франківська (XVII – перша половина ХХ ст.)[4]

[ред.] Історія

Детальніше у статті Історія Івано-Франківська

Місто утворилося на місці двох сіл: Заболоття (1437 р.) і Княгинин (1449 р.).

Дата заснування міста точно не визначена, проте достеменно відомо , що у 1662 році Станіслав отримав магдебурзьке право. Ця дата і вважається офіційною датою заснування міста.

В 1654 році краківський воєвода і великий коронний гетьман Станислав Ревера Потоцький викупив землі, де лежить нинішнє місто, у заможної родини Жечковських з метою спорудження тут фортеці для захисту від набігів кримських татар та як свій опорний пункт на галицькій землі.

Місто-фортеця було споруджене за короткий термін (5 місяців) за проектом Франціско Корассіні з Авіньйону у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточував власне замок Потоцьких.

Місто відразу будувалося як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом. Мав Станіславів дві потужні в'їздні брами: кам'яні Галицька та Тисменицька брами. Називались брами за своїм розташуванням, що зрозуміло: з однієї вів шлях на Галич, з другої на Тисменицю.

В'їзди в Станіславів, юне, новостворене місто, прикрашали великі таблиці з чорного мармуру, на яких красувалась вибита золотом назва поселення та герб Потоцьких. Був ще один хід у місто - так звана вірменська (заболотівська) фіртка, стежина з якої вела до міської торговиці. До брам та фіртки вели три мости.

Станиславів починався з Ринкової площі й ратуші, збережені у видозміненому стані понині.

Образ міста історично асоціювався з теорією В. Скамоцці «Ідеального міста» (міста-зірки, міста-сонця) - гармонійного, компактного, доцільного і невразливого до нових методів військових дій. Проектування і спорудження міста велось за стандартами і нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз структури і «коду» міської структури і сьогодні дає можливість вказати на її унікальність в Східній Європі. За оригінальність архітектури місто інколи називають «малим Львовом».

В засадах містоплануваня немає характерного для середньовічних міст конфесійного «пресингу». Архітектура міста характеризує образ рівноправної громади, виражений в домінуванні ринково-ратушної площі, яку оточували правильним колом храми різних конфесій і релігій, що відповідало духу вільного міста. Костели, церкви, синагоги - католицькі, греко-католицькі, вірменські, гебрейські - все це впродовж сотень років культивувало віротерпимість, а також вироблення у жителів міста розуміння пріоритетності громадянських цінностей. Мешканці міста складали постійний відсотковий паритет за національностями - українці, поляки, німці, євреї, вірмени.

14 серпня 1663 році польський король Ян Казимир юридично підтвердив надання місту Станиславову магдебурзького права і затвердив герб міста у вигляді відчиненої брами із трьома вежами та хрестом "пилявою" (знаком Потоцьких) у створі воріт.

У 1665 році завершено будівництво дерев'яного вірменського костьолу, спорудженого на кошти Андрея Потоцького і пожертвування багатих вірменських купців.

У 1666 році закінчено будівництво першої дерев'яної міської ратуші. Населення міста різко зросло від приходу вірмен, які прийняли греко-католицьке віросповідання.

4 січня 1667 року було надано письмовий привілей Андрея Потоцького на заснування в місті вірменської громади й управи.

Прийнятим 1 квітня 1667 року Королівським універсалом вірменам гарантувалося право проживання у місті.

У 1668 році Андрей Потоцький дозволив українській громаді побудувати церкву і заснувати при ній братство, школу і будинок для старих. Побудовано лікарню.

Остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: українці та поляки мешкали у північно-східній частині міста, вірмени - у південній, євреї - у західній.

За привілеєм Андрея Потоцького 15 квітня 1669 року парафіяльну церкву реорганізовано у колегіату Яна Тарновського, архієпископа Львівського, і при ній було відкрито "Академію" (духовну школу), яка вважалася філією Краківського Ягеллонського університету.

У 1669 році польський король Михайло Вишневецький дозволив утримувати при Колегіаті трьох каноників і трьох прелатів, які одночасно були викладачами Академії - першого вищого учбового закладу Галичини, де навчалося до 200 учнів.

У 1672 році закінчено часткову перебудову Станиславіської фортеці: дерев'яні укріплення замінено на муровані, збудовано з каменю в'їзні брами в місто - Галицьку і Тисменицьку вежі. Рештки кріпосної стіни залишилися нині по Фортечному провулку.

З самого початку виникнення міста та з наданням магдебурзького права були створені і розвивались окремі ремісничі цехи, що об`єднували спочатку будівничих, торгівців, ковалів, інші дрібні ремесла, сприяли виникненню нових галузей. До середини XVIII ст. існувало 20 цехів - шевські, кравецькі, візницькі, кушнірські, римарські, котлярські, пушкарські. Інтенсивність розвитку промислової діяльності була пов`язана з розвитком продуктивних сил, поглибленням суспільного поділу праці, ліберальним містоврядуванням, ростом міського добробуту, надійною обороною, а також інтенсивною торгівлею і проведенням регулярних регіональних ярмарок, що перетворювали місто в економічний центр. Однією з домінуючих галузей була обробка шкіри, сап`янове виробництво і обробка та виготовлення екзотичних "перських виробів". Активна зовнішня торгівля підтримувалась високим рейтингом ярмарок худоби. Оптові партії переправлялись через Станіслав до Європи.

У XVIII-XIX ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 року — імперії Габсбургів (від 1804 — Австрійської імперії, від 1867 — Австро-Угорщини). У розвиток його ремесел і культури крім українців зробили свій внесок: поляки, євреї і вірмени — національні громади яких були тут досить численними.

Громадське життя сколихнула революція 1848 року. У Станиславові створено «Руська раду» поряд з польською, організовано загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. До новоствореного парламенту було обрано депутатів-українців.

Друга половина 19 століття відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням підприємств. Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці у 1866 році: тоді ж беруть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчане об'єднання, шкірфірма «Плай».

У 1884 році відома громадська діячка й письменниця Н.Кобринська провела у місті установчі збори «Товариства руських женщин» (пізніша назва — «Союз українок»). Цим був покладений початок організованому жіночому рухові в Україні.

Під час першої світової війни, у 1915-1916 роки за місто точились жорстокі бої. Частину історичної забудови міста було зруйновано — і відновлено вже у новітніх архітектурних формах.

Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році було створено Західно-Українську Народну Республіку, а Станиславів протягом січня-травня 1919 року був її столицею. Саме у ці роки тут побували такі визначні українські діячі, як-от: М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, Є.Коновалець.

У 1919-1939 роках перебував у складі Польщі.

З вересня 1939 по червень 1941 року Станиславів — у складі Радянського Союзу. Цей період відзначався репресіями проти населення, апогеєм яких став таємний розстріл працівниками НКВС в'язнів та підозрюваних (невинних людей), що перебували у Станиславівській в'язниці на момент розв'язання Німеччиною війни проти СРСР. Тіла їх поховано у спільній могилі в урочищі Дем'янів Лаз біля міста. У 1989 році в урочищі були проведені розкопки та віднайдено рештки 586 осіб: у більшості жертв — кульові отвори у потилиці. На перепоховання зібралося близько 300 тисяч українців. В урочищі Дем'янів Лаз відкрито меморіальний комплекс, регулярно проводяться поминальні богослужіння.

Під час другої світової війни місто три роки (1941-1944) було під фашистською окупацією. Боротьбу із загарбниками очолили підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії. У серцях прикарпатців досі відзивається болем прилюдний розстріл окупантами 27 патріотів у центрі міста в листопаді 1943 року. Всього у Станиславові та його околицях фашисти знищили понад 100 тисяч мирних громадян.

У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його було переіменовано — відтоді носить ім'я видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.

Івано-франківці разом з усіма мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їхньою рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори піднялися над містом уже в квітні 1990 року, а на референдумі 1991 року масово проголосували за незалежність України.

[ред.] Економіка

В 2006 році поступило 12,3 млн. дол. Це є найбільшим показником за період надходжень інвестицій в економіку міста (для порівняння в 2005 році поступило 4 млн.дол., в 2004 році – 1,6 млн.дол., в 2003році – 2,0 млн.дол.

Підприємствами міста досягнуто зростання обсягів виробництва, які за січень – грудень 2006 року за попередніми даними склали 650,0 млн. грн., що становить 108 % до відповідного періоду минулого року.

[ред.] Промисловість

Івано-Франківськ є значним центром машинобудівної, деревообробної, хімічної та легкої промисловості.

Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2008 р.-2593 млн.грн.

[ред.] Транспорт

Важливе значення у транспортній інфраструктурі міста посідають автовокзал, залізничний вокзал і Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ».

Найпопулярніші види внутрішньоміського (громадського) транспорту — тролейбуси, автобуси і маршрутки, міжміського по Україні — автобуси і залізниця.

Міжнародне залізничне сполучення міста здійснюється з Болгарією, Білоруссю, Молдовою, Німеччиною, Польщею, Росією, Румунією, Словаччиною, Чехією, країнами Балтії.

Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ», що розташований на околиці міста, відправляє і приймає літаки з Києва, Риму (Італія), Москви (Росія), Анталії(Туреччина).

[ред.] Освіта

У місті працюють 25 загальноосвітніх шкіл.

Вищі навчальні заклади Івано-Франківська:

• Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
• Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
• Івано-Франківський державний медичний університет
• Івано-Франківський інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету
• Івано-Франківський університет права імені короля Данила Галицького [1]
• Івано-Франківська Теологічна Академія Греко-Католицької Церкви
• Івано-Франківський інститут менеджменту та економіки "Галицька академія"(ІМЕГА) [2]
• Західноукраїнський економіко-правничий університет [3]

[ред.] ЗМІ

В Івано-Франківську діє обласна телерадіокомпанія «3-Студія».

Є власні радіостанції: Івано-Франківське обласне радіо, Радіо "Західний полюс", Радіо «Дзвони» та Радіо "Вежа". Інтернет-мовлення: Західний полюс Весь світ 128 kb/s AAC, DJ IF UA Весь світ 128 kb/s.

[ред.] Культура

[ред.] Театри та кінотеатри

У місті є два кінотеатри:

• «Космос» http://www.liniakino.com/theaters/kosmos/
• «Люм'єр» http://www.kinolumiere.com/

Найбільшим театром є Драматичний театр ім. Івана Франка.

[ред.] Музеї

У Івано-Франківську працює значна кількість музеїв:

• Івано-Франківський краєзнавчий музей (вул. Галицька, 4а) — значне зібрання матеріалів і предметів з історії, етнграфії та культурного розвитку Прикарпаття;
• Івано-Франківський обласний художній музей (майдан Шептицького, 8);
• Народний музей освіти Прикарпаття (вул. Шевченка, 57);
• Музей визвольних змагань Прикарпатського краю (вул. Тарнавського, 22);
• Музей визвольних змагань та пам'ятник Степанові Бандері (Європейська площа);
• Музей жертв комуністичного терору (в урочищі Дем'янів лаз) — розміщений у цокольному приміщенні меморіальної каплиці в Дем'яновому Лазу, де захоронені останки масових катувань, здійснюваних НКВСівцями 1939 року. В експозиції музею — численні архівні матеріали: фото– та ксерокопії багатьох невідомих документів, які підтвердили факти звірств, учинених енкаведистами на території Івано–Франківщини, а також речові докази, знайдені при розкопках (розпочаті 1989 року), оформлені відповідним чином свідчення очевидців трагічних подій. Музей було відкрито 11 жовтня 2009 року за участю Президента України Віктора Ющенка^[5][6]
• Музей побуту та етнографії Західного регіону (вул. Тролейбусна, 7);
• Музей родинних професій (вул. Київська, 6а);
• Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша (вул. Гетьмана Мазепи, 1);
• Літературний музей Прикарпаття (вул. Б. Лепкого, 27);
• Музей ВАТ "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34).

[ред.] Фестивалі

Івано-Франківськ славиться своїми фестивалями, імпрезами і культурно-розважальними заходами:

• Щороку в травні відзначається День міста з походами й концертами мистецьких і фольклорних колективів.
• Мальовничим видовищем є Різдвяний парад вертепів, що розливається майданами й вулицями 7—14 січня.
• Івано-Франківськ відомий також всеукраїнським фестивалем мистецьких колективів «Прикарпатська весна» (травень кожного року), фестивалем національно-патріотичної пісні та поезії «Воля» (жовтень непарних років).
• Бієнналє сучасного мистецтва «Імпреза».
• Два роки поспіль (2005, 2006) проводився Всеукраїнський Паркур Фестиваль «Trace dayZ»
• Також у травні 2001 року започатковано щорічний міжнародний ковальський фестиваль «Свято ковалів» і художню виставку «Орнаментальне ковальство». У фестивалі беруть участь ковалі з 17 областей України та 23 країн світу: Росії, Білорусі, Литви, Німеччини, Франції, Швеції, Фінляндії, Ліхтенштейну, Великобританії, Чехії, Ізраїлю, США, Австрії, Нідерландів, Польщі, Італії, Бельгії, Австралії тощо. Це провідні майстри ковальського ремесла, художники та скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри.
• З 2005 року у Івано-Франківську проводиться фестиваль «Карпатський Вернісаж», учасниками якого у 2007 заявлено понад 200 народних майстрів з усієї України, а також із-за кордону. Фестиваль відбувається на центральній історичній площі міста — майдані Шептицького.
• 13-14 жовтня 2007 р. у Івано-Франківську на майдані Шептицького пройшов перший фестиваль старожитностей та гуцульського етносу "Галицька старовина - 2007".
• Міжнародний фестиваль хорової музики “Передзвін”, започаткований у 1999р.
• Всеукраїнський конкурс хорової музики ім. Д. Січинського, започаткований у 1999р.
• Фестиваль молодіжної музики “Едельвейс”, започаткований у 1999р.
• Фестини духовної музики “Від Різдва до Великодня”, започатковані у 2000р.

[ред.] Спорт і молодь

Відомі футбольні клуби міста:

• Спартак;
• Прикарпаття;
• Факел (ФСК ІФНТУНГ)^[7].

У Івано-Франківську діє молодіжна органіція AIESEC, яка надає молоді можливість віднайти та розвинути свій потенціал з метою позитивного впливу на суспільство, через здійснення різноманітних проектів та міжнародну програму стажувань. Найвідомішими проектами є: "Дні кар"єри", PR-конгрес "PеRший", "Серце дитини", "Дні підприємництва", "Ярмарка навчальних закладів", круглі столи та багато ін.

[ред.] Пам'ятки культури та архітектури

У місті чимало цікавих архітектурних та історичних пам'яток, серед яких:

• Костел Пресвятої Діви Марії (1672—1703 рр.), майдан А.Шептицького, 8
• Колегія єзуїтів (мур.)(1744 р.), майдан А.Шептицького, 8
• Вірменський костел (1762 р.), вул. Вірменська, 5
• Костел Св. Воскресіння (1753—1763 рр.), майдан А.Шептицького, 8
• Пивоварний завод (1767 р.), вул. Виробнича, 47
• Міська Ратуша (1930 р.), площа Ринок

[ред.] Міста-партнери^[8]

Румунія, Бая-Маре Польща, Ряшів (Жешув) Польща, Хшанув Польща, Зєльона Гура Росія, Серпухов Польща, Рибнік Румунія, Орадя Росія, Сургут Польща, Томашув-Мазовецький

Білорусь, Брест Угорщина, Ніредьгаза Польща, Ополє Румунія, Тирговіште Польща, Дільниця Охота Литва, Тракай Латвія, Єлгава Польща, Свідниця Польща, Люблін

[ред.] Галерея

Віртуальний Івано-Франківськ: http://www.stanislaw.in.ua

Вічевий майдан	Фонтан в центрі міста, Вічевий Майдан	Пам’ятник Пресвятої Діви Марії, Майдан Шептицького	Костел,вул. Сестер Василіянок
Церква св. Йосифа Обручника, на Гірці	Кафедральний собор св. Воскресіння (Катедра)	Площа Ринок	Площа Міцкевича
Церква Діви Марії

[ред.] Відомі особистості

• Артур Бернс (1904-1987) - американський економіст, посол США в ФРН (1981-1985).
• Алексієвич Світлана Олександрівна (нар.1948) - білоруська письменниця та журналістка.
• Андрухович Юрій Ігорович
• Василь Величковський (1903-1973) - релігійний діяч, новомученик та єпископ УГКЦ, редемпторист.
• Вірастюк Василь Ярославович (нар.1974) - український стронґмен, володар титулу «Найсильніша людина світу» (2004).
• Ірма Вітовська
• Лама (співачка)
• Станіслав Сосабовський (1892-1967) - польський генерал у Другій світовій війні.

[ред.] Виноски

[ред.] Джерела, посилання та література

• ifPortal | інформаційна агенція
• Івано-Франківськ | Все про місто
• Станіслав: віртуальний Івано-Франківськ | Сферичні панорами
• Інформаційно-довідковий портал Івано-Франківська і області
• Фотографії старого Станіславова
• Івано-Франківськ, новини, аналітика, фото
• Ивано-Франковск. Электронная еврейская энциклопедия (рос.)
• Фото Івано-Франківська на форумі Skyscrapercity
• Культурний, інформаційний та розважальний портал Івано-Франківська «Наше Місто — Івано-Франківськ»
• Цікаві місця Івано-Франківська
• Сайт присвячений історії Станіславова (пол.)

п • о • р Населені пункти Івано-Франківської міськради
Села:	Вовчинець • Крихівці • Микитинці • Угорники • Хриплин

п • о • р Івано-Франківська область
Райони:	Богородчанський • Верховинський • Галицький • Городенківський • Долинський • Калуський • Коломийський • Косівський • Надвірнянський • Рогатинський • Рожнятівський • Снятинський • Тисменицький • Тлумацький
Міста обласного значення:	Болехів • Івано-Франківськ • Калуш • Коломия • Яремче

п • о • р   Міста і смт Івано-Франківської області
Міста:	Болехів · Бурштин · Галич · Городенка · Долина · Івано-Франківськ · Калуш · Коломия · Косів · Надвірна · Рогатин · Снятин · Тисмениця · Тлумач · Яремче
Смт:	Битків · Більшівці · Богородчани · Брошнів-Осада · Букачівці · Верховина · Вигода · Войнилів · Ворохта · Гвіздець · Делятин · Єзупіль · Заболотів · Кути · Ланчин · Лисець · Обертин · Отинія · Перегінське · Печеніжин · Рожнятів · Солотвин · Чернелиця · Яблунів