Водний місток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Водний місток між двома посудинами.
Експеримент при постійній напрузі 5 кВ. Місток утримується до переривання напруги на останньому кадрі.

Рідкий діелектри́чний місто́к[1] (початково — водяний місток, водний місток) — фізичне явище, що виникає між двома посудинами з деіонізованою низькомолекулярною полярною рідиною (дистильована вода, гліцерин, метанол)[2][3], коли до судинах прикладається висока постійна напруження. Між судинами виникає рідкий місток, що зберігає стійкість при рознесенні судин на відстань до 25 мм. Діаметр містка — порядку 1-3 мм. Місток залишається стабільним до 45 хвилин, при цьому температура піднімається до 60 °C при зриві стійкості.

Явище вперше помічено в 1893 році Вільямом Армстронгом і перевідкрито в 2007 році в Технічному університеті Граца.

Явище пояснюється поверхневим натягом і високою діелектричною проникністю рідини. Не слід шукати пояснення у виняткових властивостях води або її структури.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Aerov A. Why the water bridge does not collapse / / Phys. Rev. E. 84.036314 (2011) У відкритому доступі.
  2. A. G. Marin and D. Lohse, Phys. Fluids 22, 122 104 (2010).
  3. E. C. Fuchs, Water (MDPI) 2, 381 (2010).