Гліцерин
| Гліцерин | |
|---|---|
 |
|
 |
|
 |
|
| Систематична назва | пропан-1,2,3-тріол |
| Інші назви | Гліцерол |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 56-81-5 |
| PubChem | 753 |
| DrugBank | DB04077 |
| ChEBI | CHEBI:17522 |
| SMILES |
C(C(CO)O)O
|
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C3H8O3 |
| Молярна маса | 92,09 г/моль |
| Зовнішній вигляд | безбарвна рідина гігроскопічна |
| Густина | 1,261 г/см3 |
| Тпл | 17,8 °C |
| Ткип | 290 °C[1] |
| Кислотність (pKa) | ~14 [2] |
| Небезпеки | |
| MSDS | JT Baker |
| NFPA 704 |
 1
1
0
|
| Температура спалаху | 160 °C (в закритій посудині) 176°C (у відкритій посудині) |
| Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Гліцери́н (гліцеро́л) — трьохатомний спирт. Хімічна формула — C3H8O3, або C3H5(OH)3.
Зміст |
Фізичні властивості [ред.]
Чистий гліцерин являє собою прозору, безбарвну, дуже густу, в'язку, сиропоподібну, без запаху, важчу за воду і неотруйну солодкувату на смак рідину.
Гліцерин має здатність поглинати вологу з повітря та утримувати її. На повітрі може увібрати до 50% води.[3] Через це гліцеринова крапля на руці дає враження легкого нагріву.
Питома вага хімічно чистого гліцерину при 15оС становить 1,26469.
Молекулярна маса 92,09 г/моль.
При звичайному атмосферному тиску гліцерин кипить при 290°C і частково розкладається; під розрідженим тиском його можна перегнати не розклавши.[3] Змішується з водою в будь-якій пропорції. Температура спалаху гліцерину становить 150°C, температура самозаймання — 362°C. При нагріванні гліцерин швидко випаровується, а у звичайних умовах — гліцерин не леткий.
Гліцерин має здатність розчиняти різні мінеральні солі, через що чистий гліцерин добувається головним чином шляхом перегонки.[3]
Від сильного і тривалого охолодження гліцерин кристалізується; температура плавлення кристалів — 20°C.
Густина 1,261 г/см3 при 20 °C. Показник заломлення nD=1,4735 при 20 °C. Діелектрична проникність ε=42,5 при 25 °C. Дипольний момент молекули в газовому стані μ=2,56 Дб. В'язкість 9450 мПз[4].
Хімічні властивості [ред.]
З водою гліцерин змішується в усіх пропорціях, причому об'єм такого розчину буде трохи менший від суми первинних об'ємів води й гліцерину. В усіх пропорціях змішується з етанолом. Не розчиняється в жирах, олії, бензині, хлороформі.[3]
Наявність гідроксильних груп зумовлює подібність гліцерину до одноатомних спиртів, він вступає в ті самі реакції, але за участю трьох гідроксильних груп.
Реакції повного окиснення (горіння) відбувається, як і в інших органічних речовин, з утворенням вуглекислого газу і води.
Гліцерин вступає в реакцію заміщення з металічним натрієм, яка супроводжується виділенням водню.
Реакції [ред.]
- Горіння:
- Взаємодія з металічним натрієм:
- З нерозчинними основами:
2.png)
Застосування в промисловості [ред.]
У промисловості його отримують головним чином при гідролітичному розщепленні жирів. Гліцерин випускають трьох видів — сирий, дистильований та технічно чистий. В косметиці дозволено застосування двох останніх. Гліцерин гігроскопічний. Завдяки властивості поглинати з повітря до 40-50 % води по відношенню до його початкової маси, він отримав широке розповсюдження в косметиці, як речовина, що швидко відбирає воду з тваринної та рослинної тканини. Він застосовується майже у всіх косметичних препаратах як пом'якшуючий засіб та є одним з основних видів сировини для виготовлення зубних паст. Він не засихає, не гіркне, замерзає при дуже низьких температурах і тому застосовується як речовина, що перешкоджає висиханню та замерзанню косметичних виробів.
Гліцерин використовується в парфумерії та фармації як зм'якшувальний засіб або основа мазей, добавка до масла, у харчовій промисловості — як добавка до напоїв. Спиртовий розчин тринітрогліцерину має судинорозширювальну дію й у вигляді ліків використовується при серцевих захворюваннях.
У шкіряному виробництві та текстильній промисловості — для обробки пряжі і шкіри з метою їх пом'якшення та надання еластичності.
З гліцерину добувають вибухову речовину тринітрогліцерин, що використовується для виготовлення динаміту.
Гліцерин в якості кормової добавки підвищує надої молока.[5]
Примітки [ред.]
- ↑ Lide, D. R., Ed. CRC Handbook of Data on Organic Compounds, 3rd ed.; CRC Press: Boca Raton, FL, 1994; p 4386.(англ.)
- ↑ Ю. О. Ластухін; С. А. Воронов (2006). Органічна хімія. Підручник. (вид. Видання 3-тє, стереотипне). Львів: "Центр Європи". с. 337. ISBN 966-7022-19-6. Текст «пубмісяць » проігноровано (довідка)(укр.)
- ↑ а б в г В.М.Поліщук Тваринні та рослинні жири як сировина для виробництва біодизеля (узагальнення досвіду) Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України Збірник наукових праць. - 2010, Вип.144.
- ↑ Фізичні константи наведено за виданням: А. Гордон, Р. Форд. Спутник химика. Физико-химические свойства, методики, библиография. Москва: Мир, 1976, с.20-21(рос.)
- ↑ Друкований М.Ф., Яремчук О.С.,Мазур І.В. Розвиток комплексу біотехнологій – головний шлях розвитку аграрного сектора України // Наукові праці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. Збірник наукових праць. — 2011, №12
 |
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
