Волонтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Волонтерська група

Волонтéр (фр. volontaire (доброволець) → лат. voluntariusлат. voluntas (вільне волевиявлення) → лат. volō (бажання, намір)) — добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно займаються громадською діяльністю, працюють у сиротинцях, притулках для неповнолітніх, школах-інтернатах, будинках престарілих тощо.

Круглий стіл з оприлюдненням Міжнародного звіту з волонтерства

Історія[ред.ред. код]

Існує припущення, що волонтерство як суспільний рух виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які почали надавати допомогу усім, хто її потребував. Більш впевнено можна говорити про виникнення феномену волонтерства вже з середини XIX століття. 1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху у світі. Саме в цей період Жан Анрі Дюнан, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферіно, запропонував створення Червоного Хреста — організації, яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу полоненим та пораненим. Принципами, сформульованими Анрі Дюраном, керуються і досі волонтерські організації усього світу.

Вулична акція до Дня захисту дітей. Волонтери ВГЦ «Волонтер»

Деякі дослідники виділяють ХХ століття як головну віху у розвитку волонтерського руху. У Європі після закінчення першої світової війни з'явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме у цей час були створені перші волонтерські організації. На сьогодні засновано Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою у Парижі.

В Україні[ред.ред. код]

В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо. Настали нові часи і по-іншому стали називати таких людей  — волонтери.

Круглий стіл з проблем розвитку волонтерського руху

Волонтерський рух — доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером.

2011 рік. Учасники проекту Всеукраїнського громадського центру «Волонтер»

Волонтери керуються такими принципами: • визнають право на закріплення за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального становища;
• поважають гідність і культуру всіх людей;
• надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано в дусі партнерства і братерства;
• визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють їх колективному забезпеченню;
• ставлять перед собою мету перетворити волонтерство в елемент особистого процвітання, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи для цього ініціативу і творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем;
• стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну і міжнародну солідарність.

За належністю до певної організаційної структури серед волонтерів України можна умовно виокремити тих, хто працює при Центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), а також волонтерів — членів різних громадських об'єднань (Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», Центр волонтеріату «Добра воля» тощо).
Серед волонтерів найчисельнішою групою є учні старших класів і середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. Волонтерами виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.

Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці.

Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих документах, зокрема у законах України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

Особливість волонтерського руху в Україні полягає у тому, що найчисельнішою групою волонтерів, які працюють у соціальній сфері, є учнівська та студентська молодь. Участь молодих людей у волонтерському русі дає їм змогу зробити особистий внесок у розв'язання соціальних проблем, випробувати свої можливості, беручи участь у проектах і програмах соціальної спрямованості.

Волонтери - це партнери у грі та помічники

Теоретична й практична підготовка учнівської та студентської молоді до волонтерської діяльності здійснюється у Школах волонтерів. Цікавою формою підготовки спеціалістів, які організовують волонтерські групи, є Школа координаторів діяльності волонтерів, запроваджена Всеукраїнський громадський центр «Волонтер».

Волонтери ВГЦ "Волонтер" створюють просвітницько-профілактичні ігри

Волонтерський рух в умовах війни на сході України[ред.ред. код]

Докладніше у статті Волонтери АТО

З початком окупації Криму Росією у березні 2014 року та антитерористичної операції на сході України у квітні 2014 року в Україні активізувався волонтерський рух, який має на меті:

  • допомогу бійцям українських силових структур та добровольчих батальйонів в отриманні сучасного обмундирування, амуніції, технічних засобів, транспорту тощо для успішного проведення антитерористичної операції на сході України;
  • допомогу внутрішньо переміщеним особам, які вимушено залишили свої домівки у Криму та на Донбасі, у пошуку житла, допомогу речами першої необхідності, їжею та одягом.

Серед волонтерських організацій, які допомагають підрозділам українських силових структур найбільш відомі: «Повернись живим»[1]

Серед волонтерських організацій, які допомагають внутрішньо переміщеним особам, які стали біженцями з Криму та Донбасу найбільш відомими організаціями є: «Станція Харків» (м. Харків)[2]

За рейтингом «100 найвпливовіших жінок України» журналу «Фокус», перше місце посіли Жінки миру, серед яких названо волонтерів Тетяну Ричкову, Дану Ярову, Альону Сонцеславу, Анастасію Березу, Олену Білозерську, Олександру Дворецьку (кримський правозахисний центр «Дія», волонтерська організація «Восток-SOS»), Наталію Воронкову («Волонтерська сотня Доброволя»), Ганну Сандалову (благодійний фонд «Підтримай армію України»), Галину Алмазову, Неллі Стельмах та Діана Петереня (фонд «Крила Фенікса»)[3][4]

Джерела[ред.ред. код]

Окремі аспекти діяльності волонтерів розкриті в працях вітчизняних науковців:
Так, у роботах І. Звєрєвої, Г. Лактіонової, С. Савченка, С. Харченка обґрунтовано роль волонтерства як складової соціально-педагогічної роботи з молоддю.
У дослідженнях О. Безпалько, Р. Вайноли, Н. Заверико, А. Капської, В. Петровича розкрито технології залучення та підготовки молоді до волонтерської діяльності.
Особливості роботи волонтерів у центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді висвітлено у роботах О. Кузьменка, Н. Романової, С. Толстоухової.
Як складову соціально-педагогічної діяльності молодіжних організацій обґрунтовано волонтерство в працях Ю. Поліщука.
З. Бондаренко у дисертаційному дослідженні розглядала особливості організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу.
Класифікації волонтерських груп, змісту та напрямів роботи волонтерів, аналізу особливостей соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп присвячене дисертаційне дослідження Лях Т. Л.

Волонтери ВГЦ "Волонтер" працюють з дітьми, які перебувають на довготривалому лікуванні

Теорія та меодика організації волонтерської діяльності детально описана у посібнику "Менеджмент волонтерських груп від А до Я".

Наразі в Україні захищено дві кандидатські дисертації — З. П. Бондаренко та Т. Л. Лях, присвячені розвитку волонтерства.
Тема доброчинності та волонтерства ґрунтовніше розкрита в дисертаціях російських науковців Я. Лятюшина, В. Митрофаненка, О. Митрохіної, О. Морова, Г. Оленіної.

Аналіз багаторічного досвіду волонтерства подано у роботах зарубіжних авторів, зокрема Г. Каскеллі, Р. Кроу, Б. Левайн, Р. Лінча, С. Маккарлі, М. Мерріл, К. Навартнам, М. Нуланд. Більше про волонтерство у посібнику Менеджмент волонтерських груп від А до Я.

Нормативно-правове забезпечення[ред.ред. код]

Сприяння волонтерській діяльності та іншим формам громадської активності визначено стратегічним пріоритетом державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні відповідно до Указу Президента України «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» від 24 березня 2012 року № 212/2012.

Засідання робочої групи з питань благодійності, волонтерства та громадянської освіти щодо вдосконалення закону України «Про волонтерську діяльність»
Учасники волонтерського проекту "Тренінги для підлітків "Я обираю здоров`я" у галереї "Соборна", м. Київ

Відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні, регулюються Законом України «Про волонтерську діяльність» від 19 квітня 2011 року N 3236-VI (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 42, ст.435). Закон України «Про волонтерську діяльність» містить ряд обмежень для розвитку волонтерської діяльності в Україні, в тому числі в частині набуття статусу «волонтерська організація», визначення повноважного центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності, обмеження за віком щодо участі фізичних осіб у волонтерській діяльності, покладення зобов'язань щодо обов'язкового страхування волонтерів та інші обмеження.

Як підсумок, вітчизняними та міжнародними неурядовими організаціями фіксується низький рівень суспільно значущої добровільної активності громадян.

Закон неодноразово піддавався критиці[5][6].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Волонтерський проект "Тренінги для підлітків "Я обираю здоров`я" у галереї "Соборна", м. Київ

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]