Росія

Російська Федерація Российская Федерация
Прапор Герб
Гімн: Гімн Російської Федерації
Столиця	Москва 0055.75 0037.61755°45′ пн. ш. 37°37′ сх. д.55.75° пн. ш. 37.616667° сх. д. 55.75, 37.616667
Найбільше місто	столиця
Офіційні мови	Російська; 30 мов офіційні у низці регіонів
Державний устрій	Президентська федеративна республіка
- Президент	Медведєв Дмитро Анатолійович
- Прем'єр-міністр	Путін Володимир Володимирович
Площа
- Загалом	17 075 400 км² (1-а)
- Води (%)	13
Населення
- оцінка 2011 р.	142 914 136 (9-а)
- перепис 2010 р.	142 857 000
- Густота	8 3/км² (209-а)
ВВП (ПКС)	2010 р., оцінка
- Повний	2,222 трлн. дол. США (6-а1)
- На душу населення	15807 дол. США (51-а)
ВВП (номінальний)	2010 р., оцінка
- Повний	1,465 трлн. дол. США (9-а1)
- На душу населення	10521 дол. США (54-а)
ІРЛП  (2011)	▲ 0.755 (high) (66)
Валюта	рубль (RUB)
Часовий пояс	UTC+3…UTC+12, без UTC+5
Домен інтернету	.ru, .su .рф
Телефонний код	+7
1 За оціночними даними Міжнародного валютного фонду (2009).

Росі́я або Росі́йська Федера́ція (рос. Россия МФА: [rɐˈsʲːijə], рос. Российская Федерация) — держава на півночі Євразії. Найбільша за територією країна світу і одна з найбагатших на природні ресурси. Політичний спадкоємець СРСР.

Назва

Див. також: Назви Росії

Слово «Росія» походить від російської транскрипції грецького слова грец. Ῥωσία. У X столітті візантійський імператор Костянтин Багрянородний написав твір «Про управління імперією», де землі північніше Чорного моря, відомі давньогрецьким географам, як Скіфія назвав словом Ῥωσία. Форма з двома літерами «с», у грецьких текстах зустрічається лише з XIV століття, зокрема у «Історичних записках» візантійського гуманіста Никифора Григори. Наразі у грецькій мові словом Ρωσία позначається держава — Росія, словом Ρως — Київська Русь.

Слід зазначити, що слово «Росія» у літописах Руси не зустрічається. Вперше дане слово у східнослов'янських роботах зустрічається лише наприкінші XIV століття, у назві титулу митрополита Київського і «всія Росѣя» Кипріяна, а з двома літерами «с» дане слово починає вживатись лише з XV століття.

Відповідно до частини 2 статті 1 Конституції Російської Федерації, «найменування Російська Федерація і Росія рівнозначні». Скорочене найменування РФ не є нормативно встановленим, але широко використовується у тому числі в підзаконних нормативно-правових актах, судових рішеннях і офіційній документації.

Географія

Село у Сибіру

Бізнес-центр Москва-Сіті

Детальніше у статті Географія Росії

Площа Росії становить 17,075 млн. км². Столиця — Москва (11 млн. мешканців). Найбільші міста — Санкт-Петербург (4,7 млн), Новосибірськ (1,426 млн), Нижній Новгород (1,334 млн), Єкатеринбург (1,278 млн), Самара (1,175 млн), Омськ (1,160 млн), Уфа (1,096 млн), Казань (1,085 млн), Челябінськ (1,083 млн), Перм (1,028 млн), Ростов-на-Дону (1,025 млн), Волгоград (1,003 млн). Загалом налічується 1066 міст, 2070 селищ міського типу (станом на 1994 рік).

Розташування

Росія розташована в східній частині Європи і північній частині Азії (суто євразійське розташування). Росія омивається водами 14 морів: на півночі це моря Північного Льодовитого океану — Баренцове, Біле, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське і Чукотське море; на заході це моря Атлантичного океану — Балтійське (на північному заході), Чорне і Азовське море (на південному заході); на сході це моря Тихого океану — Берингове, Охотське і Японське море. Також на південному заході Росія має вихід до внутрішньоконтинентального Каспійського моря. Російська Федерація має найдовшу в світі берегову лінію — 37 653 км.

Її сусідами є КНДР (39,4 км), Китай (4209,3 км), Монголія (3485 км), Казахстан (7598,6 км), Азербайджан (350 км), Грузія (879,9 км), Україна (2245,8 км), Білорусь (1239 км), Литва (288,4 км), Польща (236,3 км), Латвія (270,5 км), Естонія (466,8 км), Фінляндія (1325,8 км) та Норвегія (219,1 км). Цілковито морем вона межує зі США (49 км) та Японією (194,3 км). Російська Федерація має найдовший кордон у світі — 60 933 км (з них 38 808 км — морський кордон).

Крайні точки:

• північна (також найпівнічніша точка Європи та Євразії) — мис Флігелі на острові Рудольф, архіпелагу Земля Франца-Йосифа 81°49' пн. ш.
• північна материкова — мис Челюскін (півострів Таймир) 77°43' пн. ш.
• південна — знаходиться на південний захід від гори Базардюзю (на кордоні Дагестану з Азербайджаном) 41°11' пн. ш.
• західна — Куршська коса (Гданська затока, Балтійське море) 19°38' сх. д.
• східна — острів Ратманова 169°00' зх. д.
• східна материкова — мис Дежньова (Чукотський півострів) 169°40' зх. д.

Рельєф

Більша частина європейської частини РФ розташована в межах Східно-Європейської рівнини. На півдні — північні схили Кавказу, на північному заході — гори Хібіни. На схід від Уралу — Західно-Сибірська рівнина, обрамована на півдні горами південного Сибіру (Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля та інші). Між Єнісеєм та Леною розташоване Середньосибірське плоскогір'я, між Леною та Тихим океаном — хребти та нагір'я Північно-Східної Азії.

Клімат

На території Росії у широтному напрямку із півночі на південь чергуються такі кліматичні пояси: полярний, субполярний, помірний, субтропічний. Клімат країни в меридіональному напрямку змінюється від морського (на крайньому північному заході) до різко континентального у Сибіру, з переходом знов до вологого мусоного на Далекому Сході. Багатьом районам Сибіру та Далекого Сходу притаманна багаторічна мерзлота.

Гідрологія

Найбільші річки: Лена, Іртиш, Єнісей, Об, Волга, Амур. Найбільші озера: Байкал, Ладозьке, Онезьке. Внутрішнє Каспійське море, сточище замкнених басейнів Волги, Уралу та Тереку.

Ґрунти і рослинність

На території Росії у широтному напрямку із півночі на південь чергуються такі природні зони: арктична пустеля, тундра, лісотундра, лісова зона тайги, мішаних та широколистяних лісів, лісостепова, степова та зона напівпустель (поблизу Каспійського моря).

Історія

Новітня історія

Б. М. Єльцин, обраний на З'їзді народних депутатів СРСР у 1989 році та президентом республіки в 1990 році, оголосив про економічний і політичний суверенітет республіки. У 1991 році партійні організації були виведені з підприємств. Після провалу антигорбачовського путчу в серпні 1991 року Єльцин став основною фігурою в СРСР, розпустив КПРС і КП РРСФР, СРСР перестав існувати. В грудні 1991 року було створено Співдружність Незалежних Держав (СНД). Незалежність Російської Федерації була визнана США й іншими західними країнами в січні 1992 року, Росія зайняла місце колишнього СРСР у Раді безпеки Європи; нова конституція була прийнята на референдумі 1992 року. У 1993 році З'їзд народних депутатів намагався обмежити владу Єльцина. Розпустивши 21 вересня 1993 року Верховну Раду та придушивши правий переворот 4 жовтня 1993 року, президен зумів зосередити усі важелі державної влади у власних руках.

У грудні 1993 року відбулися вибори до новоствореної Державної Думи — нижньої палати парламенту за новою конституцією, що вступила в дію в грудні.

У кінці 1994 року Росія почала операцію з відновлення конституційного порядку в Чеченської республіки, у якій до влади прийшло угрупування, яке добивалося відділення від Росії. Акція переросла в повноцінну війну, що тривала до серпня 1996 року, і була завершена підписанням Хасавюртівської угоди.

В 1996 році в Росії відбулися вибори Президента. Президентом знову було обрано Єльцина Б. М., який зміг перемогти представника від комуністичної партії Г. А. Зюганова. Однак через хворобу, влада в країні до 1998 року фактично належала олігархам на чолі з Б. А. Березовським.

В 1998 році Росія пережила зміну трьох прем'єр-міністрів та дефолт, що дуже негативно вплинув на економічний стан.

1999 рік пройшов під знаком пошуку наступника Єльцина його «сім'єю». Так, знову було змінено трьох прем'єр-міністрів, і, нарешті, вибір було зупинено на В. В. Путіні. Одночасно була розпочата Друга чеченська війна (під назвою «антитерористична операція»), що різко підняла рейтинг невідомого до того часу політика. 31 грудня 1999 року Єльцин Б. М. добровільно залишає посаду Президента Росії, виконувати обов'язки призначено прем'єр-міністра Путіна, якого й обирають президентом на всеросійських виборах навесні 2000 року.

Дуже сприятлива кон'юнктура ринку початку 2000-х на ринку вуглеводнів (так, ціни на нафту зросли з 19 в 1998 до 82 в 2006 році американських доларів за барель) сприяли швидкому розвитку російської економіки. Прихід до влади Путіна і його команди ознаменувався відходом від ліберального шляху розвитку. З'являються факти наступу на журналістику і свободу слова. Парламент, який відігравав значну роль наприкінці 1990-х, стає маріонетковим органом. Скасовуються прямі вибори голів суб'єктів федерації, тепер кандидатів на посаду голови суб'єкта пропонує Президент РФ, і затверджує місцевий законодавчий орган. Водночас, у середині країни повністю придушується певна автономія олігархів — незгодні або полишають Росію (Гусинський, Березовський), або отримують тривалі строки ув'язнення (Ходорковський).

2004 року Путіна В. В. було знов переобрано президентом на другий термін.

2008 року президентом обрали Медведєва Дмитра Анатолійовича.

8 серпня 2008 року Росія вступила в збройний конфлікт із Грузією.

Політика

Державний устрій Російської Федерації — змішана президентсько-парламентська федеративна республіка. Державною мовою слугує російська, але кожна республіка може ввести у своїх межах власну національну мову як другу офіційну.

Міжнародні відносини

Див. також: Українсько-російські відносини та Японсько-російські відносини

Російська Федерація є правонаступницею СРСР у багатьох міжнародних організаціях, зокрема займає постійне місце в Раді Безпеки ООН. Головний архітектор та ідеолог СНД та низки інших політичних, економічних та військових організацій на теренах колишнього СРСР.

Економіка

Значну частину дохідної статті бюджету Росії становлять надходження від продажу нафти

Структура експорту Російської Федерації у 2007 році

Див. також: Економічні райони Росії

Економіка Росії — 6-та економіка серед країн світу за обсягом ВВП за ПКС (на 2010 рік).

• Номінальний ВВП Росії за 2010 рік склав 44,5 трлн російських рублів,
• ВВП за ПКС — $ 2,23 трлн. російських рублів
• ВВП на душу населення — $10 521 (2009 рік),
• ВВП на душу населення (ПКС) — $15 807 (2009 рік)
• Зовнішній борг (загальний) — $480,2 млрд, 21% ВВП (на 30 листопада 2010 року)

За даними на 2007 рік, частка економіки Росії складає 3,2% світової економіки. У структурі переважає сектор послуг (торгівля, транспорт, ресторани, готелі, зв'язок, фінансова діяльність, операції з нерухомим майном, державне управління, безпека, освіта, охорона здоров'я, інші послуги) — більше 56,7% структури доданої вартості в 2007 році (у ВВП — 48,6%). Крім того, є ще обробна промисловість (харчова промисловість, текстильне і швейне виробництво, виробництво виробів зі шкіри, виробництво взуття, обробка деревини, виробництво з дерева, целюлозно-паперове виробництво, видавнича діяльність, поліграфічна діяльність, виробництво коксу і нафтопродуктів, хімічне виробництво, виробництво гумових та пластмасових виробів, виробництво інших неметалевих мінеральних продуктів, металургійне виробництво, виробництво машин та устаткування, виробництво електроустаткування, виробництво електронного та оптичного устаткування, виробництво транспортних засобів та устаткування, інші виробництва) — 19,1% структури доданої вартості (16,4% ВВП), на видобуток корисних копалин припадає лише 10,4% структури доданої вартості (9,0% ВВП). Будівництво складає всього 5,9% структури доданої вартості (5,1% ВВП); сільське, лісове господарство і рибальство складають в сумі 4,5% структури доданої вартості (4,5% ВВП Росії). Найменшу частку в структурі доданої вартості займає виробництво і розподіл електроенергії, газу та води — 3,1% (2,7% ВВП). На чисті податки на продукти припадає 14,2% ВВП.

Промисловість

Див. також: Корисні копалини Росії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Росії та Гірнича промисловість Росії

Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургійна (чорна та кольорова металургія), літако- та суднобудування, космічна, машинобудівна, енергетичне обладнання, харчова та текстильна. У промисловості провідна роль належить важкій індустрії. Існує три бази чорної металургії (Уральська, Центральна, Сибірська), різноманітні галузі кольорової металургії.

У РФ добувають усі види мінерального палива, а також більшість видів мінеральної сировини. Росія має найбільші у світі розвідані запаси природного газу й другі за величиною запаси нафти. Великі родовища вугілля є в Республіці Комі, у Східному Сибіру й на Далекому Сході. Росія також багата на залізну руду, боксити, нікель, олово, золото, алмази, платину, свинець і цинк. Багато цих ресурсів знаходиться у Сибіру, де великі відстані, низька заселеність, суворий клімат і багаторічна мерзлота створюють значні труднощі для економічно ефективного видобутку й транспортування сировини на місця переробки та споживання.

Серед усіх галузей промисловості Росії найбільш сильними, по відношенню до 1991 року, виглядають: виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування, хімічне виробництво, обробні виробництва, видобуток паливно-енергетичних корисних копалин; целюлозно-паперове виробництво (лісові ресурси Росії — найбільші у світі); видавнича та поліграфічна діяльність; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів, виробництво і розподіл електроенергії, газу та води (за даними до 2006 року).

Транспорт

Розвинені всі види транспорту, але величезні простори Сибіру практично не мають залізниць та сучасних автодоріг. Натомість діють системи магістральних нафто- і газопроводів. Морський транспорт забезпечує значну частину перевезень. Найважливіші порти: Санкт-Петербург, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Новоросійськ, Владивосток, Находка і інші. Залізниці, велика частина яких розташована в європейській частині Росії, перевозять три чверті всіх вантажів. Річковий і автомобільний транспорт перевозять до 15% вантажів. У багатьох районах Півночі й Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіація. Економічна криза кінця 1990-х років фактично ізолювала багато північних регіонів від центра, так як через погано розвинену інфраструктуру держава була не спроможна оплачувати транспортування вантажів.

Зовнішня торгівля

Експорт складає $301,7 млрд американських доларів (дані станом на 2009 рік). Головні партнери за експортом (дані станом на 2009 рік):

1.  Нідерланди — 12,0%;
2.  Італія — 8,3%;
3. Німеччина — 6,2%;
4.  Білорусь — 5,5%;
5.  КНР — 5,5%;
6.  Туреччина — 5,4%;
7.  Україна — 4,6%;
8.  Польща — 4,1%.

Імпорт складає $167,4 млрд американських доларів (дані станом на 2009 рік). Головні партнери за імпортом (дані станом на 2009 рік):

1.  КНР — 13,6%;
2. Німеччина — 12,7%;
3.  США — 5,5%;
4.  Україна — 5,4%;
5.  Франція — 5,0%;
6.  Італія — 4,7%;
7.  Японія — 4,3%;
8.  Білорусь — 4,0%.

Доходи населення

У квітні 2010 року середній грошовий дохід на душу населення в Росії склав 18 721 російських рублів. У червні 2010 року середньомісячна нарахована заробітна плата становила 21 597 рублів. За даними на IV квартал 2009 року величина прожиткового мінімуму — 5144 рублів на місяць. Частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму складає 13,1% (станом на 2009 рік).

Адміністративний устрій

Див. також: Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії та Адміністративний поділ РРФСР

Відповідно до статті 65 Конституції Російської Федерації до складу Російської Федерації входять 83 рівноправні суб'єкти, у тому числі: 21 республіка (Адигея, Алтай, Башкортостан, Бурятія, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Комі, Марій Ел, Мордовія, Північна Осетія, Татарстан, Тува, Удмуртія, Хакасія, Чечня, Чувашія, Якутія), 9 країв, 46 областей, Єврейська автономна область, два міста федерального значення — Москва і Санкт-Петербург та 4 автономні округи (Ненецький, Ханти-Мансійський, Чукотський, Ямало-Ненецький).

Населення

Детальніше у статті Демографія Росії

Чисельність населення за даними Всеросійського перепису населення 2002 року становила 145 166 731 чоловік. Росіяни становлять переважну більшість — 80%. Серед національних меншин багато українців. На території населення проживає вкрай нерівномірно: 2/3 проживає в європейській частині країни із сприятливими природними умовами. Значно менша густота населення в азійській частині, де переважає різкоконтинентальний клімат.

Рік	Чисельність населення
1897	67 500 000
1914	89 900 000
1917	91 000 000
1926	92 700 000
1939	108 400 000
1959	117 200 000
1970	129 900 000
1979	137 400 000
1989	147 000 000
1996	148 300 000
2002	145 600 000
2010	142 900 000

Розселення

Щільність населення Росії за суб'єктами

Більшість населення Росії зосереджена у головній смузі розселення — трикутнику, вершинами якого є Санкт-Петербург на півночі, Сочі на півдні і Іркутськ на сході. На північ від цього трикутника сприятливих кліматичних умов розташовується зона тайги і багаторічної мерзлоти; на південний схід від неї простягаються напівпустелі і пустелі.

У Сибіру, площа якої становить майже 3/4 території Росії, проживає менше чверті населення. Західна і центральна частини Європейської частини Росії найбільш щільно заселені і урбанізовані. У цих районах розташовані найбільші міста Росії і традиційні центри культури та промисловості. На Уралі населення сконцентроване головним чином між містами Нижній Тагіл і Магнітогорськ. У Сибіру населення зосереджене вздовж траси Транссибірської залізниці, на якій розташовані і її найбільші міста — Новосибірськ, Омськ, Красноярськ і Іркутськ і на території Кузнецького вугільного басейну.

Найбільші міста

Див. також: Список міст Росії з населенням понад 100 тисяч мешканців

У Росії 12 міст з чисельністю населення понад 1 млн мешканців.

Місце	Місто	Населення, осіб (офіційні попередні підсумки перепису 2010 року)
1	Москва	11 514 300
2	Санкт-Петербург	4 848 700
3	Новосибірськ	1 473 700
4	Єкатеринбург	1 350 100
5	Нижній Новгород	1 250 600
6	Самара	1 164 900
7	Омськ	1 154 000
8	Казань	1 143 600
9	Челябінськ	1 130 300
10	Ростов-на-Дону	1 089 900
11	Уфа	1 062 300
12	Волгоград	1 021 200

Національний склад

Росія — багатонаціональна країна. Згідно з даними перепису населення 2002 року, в Росії проживають представники понад 160 національностей (етнічних груп). Важливість цього факту відображена в преамбулі до Конституції РФ. Близько 80% населення Росії становлять росіяни. Росіяни розселені по території країни нерівномірно: в деяких регіонах, таких як Інгушетія, становлять менше 5% населення.

Національний склад (2002)
Росіяни	79,83%
Татари	3,83%
Українці	2,03%
Башкири	1,15%
Чуваші	1,13%
Чеченці	0,94%
Вірмени	0,78%
Білоруси	0,56%
Інші	9,75%

Українці в Росії

За офіційними статистичними джерелами у 1719 році, чисельність українців в Росії становила 262,9 тис.чол., у 1795 році вона зросла до 810,9 тис. чол. Згідно перепису число українців в Росії у 1897 року досягло 3,6211 млн, а у 1926 році — 7,873 млн. У повоєнні роки українці чисельно становили всього 3,359 млн, у 1989 році — 4,4 млн. Найбільше українців проживає у Москві, Санкт-Петербурзі, в районах Курська, Воронежа, Саратова, Самари, Астрахані, Владивостока, Кубані (Краснодарський край), Дону, від Оренбурга до Тихого океану, в Закаспійській області, в Приморському краю над рікою Уссурі, в Амурській області («Зелений Клин»).

Ряд авторів та організацій вважають офіційні оцінки чисельності українців в Росії заниженими. Альтернативні дані дають приблизно 5 млн українців. Триває швидка асиміляція українців. Найстародавніші компактні поселення українців — у Воронезькій, Курській і Білгородській областях. Після «розкуркулювання» в 1930-х роках їхня кількість з 800 тис. — 1 млн. населення тут сильно змінилась і сьогодні складає 200 тис. українців. На Північному Кавказі проживає 460 тис. українців. Найкомпактніше в цьому регіоні українці проживають в Краснодарському краї та Ростовській області. У нафтових і газових районах Півночі та Західному Сибіру проживають: Тюменська область — 260 тис.; Ханти-Мансійський автономний округ — 150 тис.; Республіка Комі — 100 тис. чоловік. Всього в Сибіру та на Далекому Сході проживає 1,5 млн. українців. В областях і республіках Урало-Поволжського регіона (Челябінська, Оренбурзька, Саратовська області ) — 800 тис. українців. В Москві та Московській області проживають до 500 тис. українців. У Санкт-Петербурзі та Ленінградській області до 250 тис. українців. З 1991 року триває процес трудової еміграції українців до Росії. Офіційно за період 1991—2002 роки це 1,244 млн чоловік. За оцінкам від 7 до 10 млн мешканців Росії є українцями за походженням.

Практично в усіх регіонах створені українські культурно-національні організації. Всі ці регіональні організації входять у «Об'єднання українців в Росії» (ОУР). Проте з 2006 року почалося переслідування українських організацій та культурних закладів російською владою. Так 17 квітня 2008 року — зупинено діяльності Українського освітнього центру при середній школі № 124, під приводом відсутності дозвільних документів на саме існування Українського освітнього центру. Крім того іще з 2006 року під тиском Бібліотека української літератури в Москві, а також інше об'єднання українців Росії — Федеральна національно-культурна автономія українців в Росії (ліквідовано 24 листопада 2010 року). 10 грудня 2010 року уряд Росії подає позов до Верховного суду РФ, щодо ліквідації ОУР. Поточна схема ліквідації ОУР повторює схему ліквідації ФНКА УР.

Офіційні мови

Діалекти російської мови

Детальніше у статті Список державних мов суб'єктів Російської Федерації

Державною мовою Російської Федерації на всій її території (згідно зі статтею 68 Конституції РФ) є російська мова. Республіки в складі РФ мають право надавати своїм мовам статус державних. Конституція РФ не згадує про права автономних округів та областей запроваджувати власні державні мови. Але на практиці автономні округи та області оголошують свої мови державними за допомогою власних статутів.

Народи Росії говорять більш ніж на 100 мовах і діалектах, що належать до індоєвропейської, алтайської та уральської мовних сімей, кавказької і палеоазіатської мовних груп. Найпоширенішою мовою в Росії є російська. Число носіїв ще восьми мов в РФ перевищує один мільйон чоловік. У 2009 році ЮНЕСКО визнала 136 мов на території Росії такими, що перебувають під загрозою зникнення.

Релігія

Переважна більшість населення — православні християни; значну частину неслов'янських жителів становлять мусульмани-суніти. Основні релігії: православ'я (Російська Православна Церква), іслам, католицизм, протестантизм, іудаїзм, буддизм тощо.

Соціальна безпека

Кількість засуджених у Росії наближається до 900 тис., рівень рецидивної злочинності перевищив 46%, офіційно зареєстровано 731 тис. безпритульних дітей, армія яких щороку збільшується на 130 тис. Ці цифри, особливо стосовно безпритульних, дуже занижено. За даними ж Інституту соціально-економічних досліджень РАН, до початку 2011 року у Росії вже налічувалося: 4 млн. бомжів, 3 млн. жебраків, близько 5 млн. безпритульних дітей.

За даними Держкомстату РФ:

• майже кожна п'ята російська дитина — вихованець дитбудинку чи безпритульний (як правило, при живих батьках);
• після виходу з дитбудинку 30% випускників стають бомжами, 20 — злочинцями і майже 10% — самогубцями.

Збройні сили

Винищувач Су-27 пілотажної групи «Російські витязі»

Збройні сили Російської Федерації — державна військова організація, яка складає основу оборони Російської Федерації. Відповідно до Федерального Закону № 61-ФЗ від 31 травня 1996 року «Про оборону», Збройні сили призначені для відбиття агресії, спрямованої проти Російської Федерації, для збройного захисту цілісності та недоторканності території Російської Федерації, а також для виконання завдань відповідно до федеральних конституційних законів, федеральних законів і міжнародних договорів Російської Федерації.

На 5 березня 2010 року Збройні сили РФ складаються з 1 млн осіб (5-е місце в світі). З бюджету на потреби армії того року було виділено 40,3 млрд американських доларів.

Російські Збройні сили поділяються на три види:

• Сухопутні війська;
• Військово-повітряні сили;
• Військово-морський флот

і три самостійних роди військ:

• Космічні війська;
• Ракетні війська стратегічного призначення;
• Повітряно-десантні війська.

Крім того, в них входять

• Тил Збройних сил;
• внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ;
• Війська цивільної оборони Міністерства у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих;
• Служба зовнішньої розвідки;
• Органи Федеральної служби безпеки (в тому числі прикордонні, спеціального зв'язку та інформації);
• Органи Федеральної служби охорони.

Верховним Головнокомандувачем Збройних сил є Президент Російської Федерації. Безпосереднє управління Збройними силами здійснює Міністр оборони через Міністерство оборони Російської Федерації і Генеральний штаб Збройних сил Російської Федерації.

Комплектування Збройних сил здійснюється змішаним способом: шляхом призову громадян на військову службу за екстериторіальним принципом і шляхом добровільного вступу громадян Російської Федерації та іноземних громадян на військову службу. Призов громадян на військову службу здійснюється на підставі Федерального Закону № 53-ФЗ від 28 березня 1998 року «Про військовий обов'язок і військову службу». Призову підлягають громадяни чоловічої статі у віці від 18 до 27 років. Термін служби з 1 січня 2008 року — 12 місяців. На військову службу за контрактом приймаються громадяни Російської Федерації у віці від 18 до 40 років і іноземні громадяни у віці від 18 до 30 років. Термін контракту — три, п'ять або десять років.

У 2004—2007 роках реалізовувалася Федеральна цільова програма «Перехід до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом у ряді з'єднань і військових частин у 2004—2007 роках», метою якої було збільшення чисельності військовослужбовців за контрактом на посадах сержантів і солдатів з 22 100 чоловік до 147 578 чоловік.

В даний час реалізується реформа Збройних сил Росії.

Наука

Див. також: Список університетів Росії

Наука як соціальний інститут виникла в Росії за Петра I, коли в Сибір і Америку було надіслано декілька експедицій, в тому числі Вітуса Берінга та Василя Татіщева — першого російського історіографа. У 1725 році відкрилася Петербурзька академія наук (тепер Російська академія наук) — головний організаційний центр фундаментальної науки в Росії. При ній було відкрито університет, на основі якого пізніше був заснований Петербурзький університет. Великий внесок у розвиток російської науки зробив академік Михайло Ломоносов, авторству якого належить закон збереження маси. В 1755 році ним був заснований Московський університет. Д. І. Менделєєв відкрив у 1869 році один з основоположних законів природи — періодичний закон хімічних елементів. У 1904 році І. П. Павлов був удостоєний Нобелівської премії за роботи в області фізіології травлення, у 1908 році — російський і український вчений І. І. Мечников за дослідження механізмів імунітету.

У радянський період російська наука найбільших успіхів досягла в галузі природних наук, де ідеологічний контроль з боку правлячої комуністичної партії був дещо меншим у порівнянні з повністю заідеологізованими гуманітарними науками. За роботи, виконані в цей час, нобелівські премії отримали фізики: Тамм І. Е., Франк І. М., Черенков П. О., Ландау Л. Д., Басов М. Г., Прохоров О. М. , Капіца П. Л., Алфьоров Ж. І., Абрикосов О. О. та Гінзбург В. Л., а також хімік Семенов М. М. і математик Канторович Л. В., що отримав в 1975 році премію з економіки. Завдяки діяльності І. В. Курчатова, С. П. Корольова та інших вчених, в СРСР було створено ядерну зброю та космонавтику. Натомість розвиток біології штучно гальмувався внаслідок кампанії проти генетики, розпочатої в середині 1930-х років Т. Д. Лисенком, істотно постраждали й інші наукові дисципліни (докладніше в статті Ідеологічний контроль в радянській науці).

За радянських часів кількість наукових установ значно зросла, крім академічного та вузівського в науці виникли також галузевий і заводський сектори. Останні в ході пострадянських реформ з державного сектора були, як правило, переведені на самофінансування.

Наприкінці XX століття російська наука пережила важку кризу. Точкою відліку процесів перетворення наукових установ і наростання кризи науки вважають 1987 рік, коли було прийнято постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про переведення наукових організацій на повний господарський розрахунок і самофінансування» — прикладні дослідження і розробки визнавалися товаром, був здійснений перехід до оплати науково-технічної продукції за договірними цінами. Однак не відбувалося оновлення досліджень, устаткування і кадрового потенціалу. Навпаки, поглиблювався процес «консервації відсталості» технологічної основи галузей народного господарства. Через різке скорочення фінансування науки країну покинули десятки тисяч учених, які тепер працюють за кордоном (докладніше в статті Витік мізків).

Зараз в Росії працює декілька сотень тисяч наукових працівників, більша частина — кандидати та доктори наук.

У Росії налічується близько чотирьох тисяч організацій, що займаються дослідженнями і розробками. Близько 70% цих організацій належать державі.

У період 1995—2005 років російські вчені опублікували 286 тис. наукових статей, які в світі були процитовані 971,5 тис. разів (з аналізу публікацій в 11 тис. наукових журналів у світі). За підсумками 2005 року Росія займала 8-е місце в світі за кількістю надрукованих наукових робіт і 18-е місце — за частотою їхнього цитування. У Росії працюють тисячі вчених з великим об'ємом міжнародного цитування (десятки і сотні посилань на їхні роботи). Серед них переважають фізики, біологи та хіміки, однак повністю відсутні економісти й представники суспільних наук. Це пов'язано зі спадщиною радянської системи та явним переважанням в суспільних науках політичних мотивацій над науковими. Наприклад, радянська, а слідом за нею і російська педагогіка досі продовжує спиратися на підходи Т. Д. Лисенка та Л. С. Виготського з фактичним запереченням суттєвої різноманітності природних здібностей учнів і необхідності врахування цього факту в житті школи..

З 2000 по 2007 рік кількість патентних заявок на винаходи в Росії збільшилася на 47% (з 26,7 тис. до 39,4 тис.) — другий за величиною приріст серед країн «Великої вісімки».

Спорт

Починаючи з середини XX століття колишній Радянський Союз закріпив за собою звання спортивної держави. З одного боку, спортивними успіхами прикривалися значні втрати в суспільних та економічних галузях соціалістичної країни, а з іншого, саме у спорті прагнення громадян тоталітарної держави до творчого самовираження не мало перепон. Після розпаду СРСР, значна спадщина спортивної інфраструктури та спортивних кадрів дісталася Росії. Починаючи з Олімпійських ігор в Гельсінкі 1952 року радянські спортсмени «окупували» перші місця в загальному заліку зимових й літніх олімпіад, не віддаючи їх до самого розвалу СРСР, левову частку тих успіхів привнесли власне російські спортовці. Але за часів незалежності російська збірна команда почала здавати позиції в загальному заліку спортивних змагань — відійшовши на третій план, пропустивши вперед збірні США та Китаю в літніх олімпіадах, а на зимових олімпійських форумах ця картина ще більше погіршилася. На Олімпіаді 2010 в Ванкувері росіяни вибули з чільної десятки, посівши 11-е місце в загальному заліку.

Незважаючи на незначний спад в загальному спортивному русі, значна частина російських спортсменів добивається гучних перемог та успіхів в світовому спорті. Російські спортсмени й надалі «законодавці мод» та лідери в наступних видах спорту: хокей, фігурне катання, біатлон, бокс, волейбол, гандбол, теніс, художня гімнастика, синхронне плавання, шахи, а також у різних видах єдиноборств.

З переходом левової частини спортовців на професійні рейки та приходом великого бізнесу, меценатів в спорт, частина ліквідних та розрекламованих видів спорту отримали «нове дихання». Особливо яскраво це спостерігається після формування Російської футбольної Прем'єр-Ліги, Континентальної хокейної ліги, тенісного союзу, Баскетбольної суперліги «А» та клубів єдиноборств. Окрім меценатів, значні кошти на спортивну інфраструктуру знову почали виділяти владні структури — особливо це стосується олімпійських видів спорту.

Росія, продовжуючи спортивну сторінку СРСР, надалі є місцем проведення численних світових спортивних форумів. Ще з 1980 року, після проведення Літніх Олімпійських ігор в Москві, спортивні чиновники мають змогу часто проводити масштабні спортивні дійства, а 2014 року в Сочі буде проведена Зимова Олімпіада, вперше на теренах Росії. В 2018 році в Росії буде проведено чемпіонат світу з футболу.

Державні свята

• 1 січня  — Новий рік (неробочі дні — з 1 по 5 січня).
• 7 січня  — Різдво Христове (християнське свято на честь дня народження Ісуса Христа. Святкується за Юліанським календарем, який прийнятий Російською православною церквою).
• 23 лютого — День захисника Вітчизни (є правонаступником Дня Червоної Армії та Дня Радянської Армії і Військово-Морського Флоту, спершу встановлено в пам'ять перших бойових зіткнень щойно створеної Червоної армії з німецькими військами в період Першої світової війни з 1918 року).
• 8 березня  — Міжнародний жіночий день (спочатку встановлений як день вшанування жінок-робітниць в 1910 році на Восьмому Конгресі II Інтернаціоналу, в РРФСР і СРСР святкувався з 1921 року, як вихідний — з 1965 року).
• 1 травня  — Свято весни і праці (спочатку відзначався як день міжнародної солідарності робітників, був встановлений на честь розгону демонстрації робітників бойні в Чикаго в 1886 році, в РРФСР і СРСР — офіційне свято з 1918 року як День міжнародної солідарності трудящих).
• 9 травня  — День Перемоги (встановлений на честь перемоги СРСР над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні в 1945 році). Вихідний день з 1965 року.
• 12 червня  — День Росії (встановлений на честь прийняття Декларації про державний суверенітет РРФСР в 1990 році).
• 4 листопада  — День народної єдності (з 1649 по 1917 рік святкувався як день Казанської ікони Божої Матері, знову встановлений в 2004 році на честь визволення Москви від польських загарбників, що стався в період Смутного часу в 1612 році).

Крім того, в Росії святкують цілий ряд професійних і релігійних свят.

Див. також

	Портал «Росія»
	Росія на Вікісховищі?

• Росія й Україна
• Збройні сили Російської Федерації