Волоф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Волоф (уолоф, варо-варо, джолоф) – народ західно-атлантичної підгрупи нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної сім’ї у Західній Африці.

Зміст

1 Територія розселення і чисельність
2 Мова і релігія
3 Історія
4 Держава і соціальна структура
5 Джерела і посилання

[ред.] Територія розселення і чисельність

Волоф проживають на заході та північному заході Сенегалу - 2,62 млн. чоловік, разом з близькими лєбу – 0,1 млн. чоловік (1991 рік) або 36% населення країни (1976 рік); також у Мавританії (від 10 до 120 тис. чоловік), Гамбії (90 тис. чоловік), Малі (10 тис. чоловік) та інших країнах Гвінейської Затоки (Гвінея, Гвінея-Бісау). Складають провідний відсоток у масі африканських іммігрантів у Франції – 34,5 тис. чоловік за даними журналу „Time” (1984).

Загальна чисельність - бл. 3 млн. чол.; з огляду на поширеність мови волоф в якості мови міжетнічного спілкування - 7 млн. чол. других мовців (1995 р.).

[ред.] Мова і релігія

Мова - волоф, писемна. Волоф - переважно міський народ. Грамотність – бл. 40 %.

Переважна більшість волоф – мусульмани-сунніти; є також прибічники традиційних культів та католики (в містах).

[ред.] Історія

Як народ волоф сформувались у долині середньої течії річки Сенегал у результаті змішання різних етносів. У кінці ХІІ - середині ХIV століть у волоф склалося ранньодержавне утворення Джолоф, яке в середині XVI століття розпалося на ряд менших.

Волоф чинили сильний опір французьким колонізаторам.

[ред.] Держава і соціальна структура

Традиційні заняття – ручне підсічно-вогневе землеробство (просо, бобові, бавовник; поширене городництво та садівництво). На початку ХХ століття продовольчі культури витіснені товарними, зокрема арахісом.

У волоф розвинуті ремесла – обробка металів, гончарство, ткацтво, чинбарство тощо.

Існував кастовий поділ.