Вондерерс Спешиал Клаб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вондерерс
Повна назва англ. Wanderers Special Club
Прізвисько англ. Junior All Whites
Коротка назва Вондерерс СК
Засновано 2013
Розформовано 2015
Населений пункт Окленд
, Нова Зеландія Нова Зеландія
Стадіон «КБІ Стедіум»
Головний тренер Англія Даррен Бейзелі
Ліга АСБ Прем'єршип
2014–15 7-ме
Домашня


Вондерерс Спешиал Клаб або просто Вондерерс СК (англ. Wanderers Special Club) — колишній напівпрофесійний новозеландський футбольний клуб з міста Окленд, який виступав у прем'єр-лізі АСБ.

Історія[ред. | ред. код]

Рання історія[ред. | ред. код]

В середині 2012 року Фотбольна Асоціація Нової Зеландії почала розглядати проект змін в регламенті АСБ Прем'єршипі, які протягом восьми років мали бути введені до регламенту турніру.[1] Після завершення сезону 2012/13 років було прийнято рішення про призупинення дії ліцензії клубу Янг Харт Манавату останні три роки поспіль посідав останнє місце в національному чемпіонаті, здобувши лише 13 очок в останніх 42 матчах.

Заснування клубу[ред. | ред. код]

Незважаючи на наявність численних проектів розширення ліги, найбільший футбольний орган Нової Зеландії вирішив не на той час розширити число учасників і Янг Харт Манавату і як заміна цьому клубу була додана команда з гравців молодіжної збірної Нової Зеландії U-20 під назвою «Вондерерс СК», а за рік до цього молодіжна команда U-17 з Північного острова приєдналася до АСБ Молодіжної ліги і розпочала свої виступи досить успішно, тому значна кількість гравців саме з цієї команди перейшла до «Вондерерс Спешиал Клаб». Одна з причин, через яку Футбольна асоціація Нової Зеландії прийняти це рішення, була ідея підвищити рівень молодіжної збірної Нової Зеландії U-20 напередодні чемпіонату світу з футболу 2015 року серед молодіжних збірних U-20, який мала приймати Нова Зеландії.[2]

Виступи клубу в національних чемпіонатах та його розформування[ред. | ред. код]

У першому ж сезоні клуб посів останнє місце, набравши всього п'ять очок в 14 матчах. Єдиний матч в якому клуб здобув перемогу (з рахунком 3:0) над Хоукіс Бей Юнайтед, хоч цей матч і завершився перемогою клубу з Нейперу, але Вондрерс здобули технічну перемогу через те, що у команди-суперниці у складі був гравець, який не був заявлений на цей матч. У наступному турнірі клуб здобув п'ять перемог, дві нічиї та дев'ять поразок в 16 матчах регулярної частини сезону, але посів 7-ме місце та не зміг пробитися до плей-оф національного чемпіонату.

По завершенні сезону 2014/15 років Вондерерс Спешиал Клаб припинив своє існування.[3]

Деякі статистичні дані[ред. | ред. код]

  • Загальна кількість проведених сезонів у АСБ Прем'єршипі: 2
  • Найкращий результат за підсумками регулярної частини сезону: 7-ме місце (2014/15)
  • Найгірший результат за підсумками регулярної частини сезону: 8-ме місце (2013/14)
  • Найкращий результат клубу в плей-оф національного чемпіонату: Не брав участі
  • Найбільша перемога клубу в національному чемпіонаті:
  • Найбільша поразка клубу в національному чемпіонаті:

Статистика гравців клубу[ред. | ред. код]

Бомбардири[ред. | ред. код]

# Гравець Роки Голів (Іг.) Середня результативність
1 Андре де Йонг 2013 - 2015 6 (29) 0,20
2 Джадд Бейкер 2013 - 2015 4 (14) 0,28
3 Клейтон Льюїс 2014 - 2015 3 (11) 0,27
4 Стюарт Хольтхазен 2013 - 2014
2014 - 2015
3 (14) 0,21
5 Елайя Ніблітт 2013 - 2015 2 (7) 0,28
6 Майкл ден Хеієр 2013 - 2014 2 (13) 0,15

Гравці, які зіграли найбільшу кіькість матчів у клубі[ред. | ред. код]

# Ім'я Період Матчів Голи
1 Андре де Йонг 2013 - 2015 29 6
2 Діклен Вайн 2013 - 2015 26 0
3 Адам Мітчелл 2013 - 2015 23 2
4 Брок Мессенджер 2013 - 2014
2014 - 2015
20 2
5 Фінн Кочрен 2013 - 2015 19 2
6 Нік Сагдін 2013 - 2015 17 1

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Соккер: Двері до АСБ Прем'єршипу залишаються відчиненими для нових команд. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11 червня 2016.
  2. НЗФ анонсувала зміни в АСБ Прем'єршипі. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 11 червня 2016.
  3. ASB Premiership draw revealed. New Zealand Football. 9 вересня 2015 року. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 11 червня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]