Відхилення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Відхилення:

У системі допусків і посадок:

  • Відхилення (відхил[1])  — алгебрична різниця між розміром (дійсним або граничним) і відповідним номінальним розміром[2].
    • Дійсне відхилення — алгебрична різниця між дійсним і відповідним номінальним розмірами[2].
    • Граничне відхилення — алгебрична різниця між граничним і відповідним номінальним розмірами. Розрізняють верхнє та нижнє граничні відхилення[2]
      • Верхнє відхилення ES, es — алгебрична різниця між найбільшим граничним і відповідним номінальним розмірами[2].
      • Нижнє відхилення EI, ei — алгебрична різниця між найменшим граничним і відповідним номінальним розмірами[2].
    • Основне відхилення — одне з двох граничних відхилень (верхнє чи нижнє), що визначає положення поля допуску відносно нульової лінії. В єдиній системі допусків та посадок основним є відхилення, найближче до нульової лінії[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ДСТУ ISO 286-1-2002 Допуски і посадки за системою ISO. Частина 1. Основи допусків, відхилів та посадок.
  2. ↑ а б в г д е ДСТУ 2500-94 Єдина система допусків і посадок. Терміни та визначення. Позначення і загальні норми.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Відхилення&oldid=12306277