Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄМІЛЬЧИНЕ

ЄМІЛЬЧИНЕ (до кін. 19 ст. — Мижиричі, до 1944 — Емільчино) — с-ще міськ. типу Житомирської області, райцентр. Розташов. на березі р. Уборть (прит. Прип’яті, бас. Дніпра), за 23 км від залізничної ст. Яблунець. Нас. 7,3 тис. осіб (2004).

Згадується в актових Житомир. гродських книгах під 1585 як маєтність кн. В.-К.Острозького. Від 1796 — м-ко Новоград-Волин. пов. Волинської губернії. Від 1923 — райцентр.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації (від 2 лип. 1941 до 3 січ. 1944) довкола Є. діяли кілька підпільних груп, партизан. з’єднання під командуванням М.Наумова. 638 ємільчинців воювали на фронтах, у партизан. загонах, 262 — загинули. В Є. встановлено пам’ятники на братських могилах рад. воїнів, партизанів, жертв фашизму (1965, 1973, 1975).

На пн. від селища — курган 10—12 ст.

Література

• Залесский И.А. В партизанских краях и зонах. М., 1962;
• Наумов М.І. Степовий рейд. К., 1964.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Є.М. Скляренко.; url: http://history.org.ua/?termin=Emilchyne; том: 3