Житомирська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Житомирська область
Coat of Arms of Zhytomyr Oblast.png Flag of Zhytomyr Oblast.svg
Герб Житомирської області Прапор Житомирської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Житомирщина
Країна: Україна Україна
Утворена: 22 вересня 1937 року
Код КОАТУУ: 18000
Населення: 1 259 667 (на 1.09.2014)
Площа: 29832 км²
Густота населення: 42,7 осіб/км²
Телефонні коди: +380-41
Обласний центр: Житомир
Райони: 23
Міста:

обласного значення
районного значення


5
6
Райони в містах: 2
Смт: 43
Села: 1619
Селищні ради: 40
Сільські ради: 580
Номери автомобілів: AM, KM
Інтернет-домени: zhitomir.ua; zt.ua
Мапа області
Обласна влада
10014 м. Житомир, майдан Рад, 1
Веб-сторінка: Житомирська обласна рада
Житомирська ОДА
Голова ОДА: Машковський Сергій Олександрович
Рада: Житомирська обласна рада
Голова ради: Француз Віталій Йосипович

Жито́мирська о́бласть — область на півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. На півночі межує з Гомельською областю Білорусі, на сході з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями України. Адміністративним центром є м. Житомир.

Складається з 23 районів. Має 5 міст обласного значення (Бердичів, Житомир, Коростень, Малин, Новоград-Волинський), 6 міст районного значення (Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль), 43 селища міського типу; 1619 сільських населених пунктів[1].

Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина — у зоні Полісся, південна — у межах Лісостепу.

Географія[ред.ред. код]

Рельєф[ред.ред. код]

Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280–220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На півночі області знаходиться Словечансько-Овруцький кряж із найвищою точкою 316 м над рівнем моря, крім того на території області є Білокоровицько-Топильнянський та Озерянський кряжі.

Ґрунти: на півночі — дерново-підзолисті; на півдні — чорноземи звичайні. Ліси займають площу 750,2 тис.га (2007)

Водоймища[ред.ред. код]

Докладніше: Річки Житомирської області

Територією області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі річки належать до басейну Дніпра. Найбільші за довжиною річки в межах області: Тетерів — 247 км, Случ (притока Горині) — 194 км, Ірпінь — 174 км, Уж — 159 км, Ірша — 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них — Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке — розташовані в басейні річки Уборть.

Природа[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Житомирської області помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою. Середня температура січня ~ 10 °C, а в липні — близько +20 °C. Річна кількість опадів на півночі ~ 600 мм, а на півдні ~ 570 мм. Вегетаційний період в середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдає господарству області таке метеорологічне явище як град (до шести днів за рік), сильні проливні дощі.

Природно-заповідний фонд[ред.ред. код]

Млин на р. Болотниця у Поліському заповіднику

На території області існує понад 100 об'єктів і територій ПЗФ, у тому числі 10 заказників загально-державного значення, 95 заказники місцевого значення, а також близько 100 пам'яток природи, 24 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та 4 дендропарки[2]

Центральним об'єктом ПЗФ Житомирщини є Поліський природний заповідник, створений 1968 року на півночі області на території Овруцького району. Площа заповідника сягає майже 20 тис. га.

Історія[ред.ред. код]

100 тисяч років тому на території Житомирської області вже мешкали первісні люди. До найдавніших палеолітичних стоянок відноситься Радомишльська на річці Тетерів та стоянки поблизу сіл Довгиничі, Клинець Овруцького і Колодяжне — Романівського районів. Люди тут жили первісними родами і займалися переважно мисливством.

Пам'ятки трипільської культури виявлені на території сіл Троянова Житомирського, Райки Бердичівського, Поволоч Попільнянського районів та в інших місцях. Пам'ятки епох міді і бронзи знайдені в Романівський і Житомирському районах, на околицях Житомира.

У 5-7 століттях нової ери територія області була заселена древніми східнослов'янськими племенами: північ — древлянами, центральна частина і південь — полянами, які займались землеробством і скотарством. Древляни займались також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелірних прикрас, торгівлею. У 9 сторіччі з'являються міста, що стають центрами ремесел і торгівлі: Вручий (Овруч), Іскорость (Коростень).

У ранньофеодальний період (11 — початок 12 сторіччя) сучасна територія Житомирської області входила до складу міцної (зі столицею в Києві) древньоруської східнослов'янської держави — Київської Русі. Волинь і Полісся, за відомим істориком І. Крип'якевичем, належали до слов'янської прабатьківщини, були колискою українського народу.

У другій половині 12 сторіччя, внаслідок розпаду Київської Русі, територія краю увійшла до Київського князівства. У першій половині 13 сторіччя разом з іншими слов'янськими землями, Житомирщина потрапила під ярмо ординських завойовників. У 13501360 роках Східною Волинню заволоділи литовці.

У 14-16 століттях більша частина території сучасної Житомирщини входила до складу Київського воєводства, утвореного 1471 році замість Київського князівства. Після Люблінської унії (1569 рік) Литва об'єдналася з Польщею в єдину державу — Річ Посполиту. З цього часу волинські землі були загарбані польськими магнатами. Народ зазнавав гніту від польської шляхти. Тому історичний розвиток краю починається з кінця 16 століття і позначений масовими селянськими повстаннями (Северина Наливайка, Семена Палія, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, гайдамаччини тощо).

За результатом трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 роки) Волинь разом з Київщиною і Поділлям увійшли до складу Російської імперії. Територія краю увійшла до складу Волинської і частково до Київської губерній, утворених царським указом в 1797 році. Центром Волинської губернії від 1804 року став Житомир, який казна викупила у графа Ільїна.

Починаючи від 19 століття розвиток економіки Волинської губернії відбувався за умов участі її в єдиному ринку Російської імперії, йшов процес розкладу феодально-кріпосницького ладу й розвитку капіталістичних відносин. Поглиблювався суспільний поділ праці, розвивалася торгівля, зростала кількість міського населення. Однак, не зважаючи на деякий розвиток виробництва і торгівлі, Волинська губернія була однією із економічно відсталих земель.

На Житомирщині побутувала давня поліська іконописна традиція. Поліські домашні ікони впізнаються за «екологічним» тлом темно-синього або темно-зеленого кольору. Зображення святих статичні, з глибокими очима; писалися на фоні природи, особливо пейзажів (дерев, неба, лісу). На іконах нерідко зображалися квіти. Існує припущення, що ця традиція нагадує про дохристиянські часи, коли давні слов’яни прикрашали квітами зображення своїх богів і духів. Нині зібрання поліських ікон знаходиться в експозиції Музею української домашньої ікони в історико-культурному комплексі «Замок Радомисль»[3].

В листопаді 1921 року, під час Листопадового рейду, теренами області пролягав шлях Волинської (командувач - Юрій Тютюнник) та Подільської групи (командувачі: Михайло Палій-Сидорянський та Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

З 1943 по 1944 рік проводилася Житомирсько-Бердичівська наступальна операція.

У селі Сушки Коростенського Житомирської області району на вулиці Рудня відбувся останній бій бійців УПА проти військ НКВС на Житомирщині. У Сушках було встановлено спеціальний пам'ятний знак на честь загиблих повстанців «сотні Романа». Розпочавшись вночі, нерівний бій тривав майже 10 годин, хоча бійців Української повстанської армії було всього двоє проти кількох сотень бійців КДБ. Для українців цей нерівний бій завершився трагічно.

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Загальна інформація[ред.ред. код]

Адміністративний центр області — місто Житомир.

У складі області:

  • районів — 23;
  • районів у містах — 2;
  • населених пунктів — 1668, в тому числі:
    • міського типу — 55, в тому числі:
      • міст — 12, в тому числі:
        • міст обласного значення — 5;
        • міст районного значення — 7;
      • селищ міського типу — 43;
    • сільського типу — 1613, в тому числі:
      • сіл — 1593;
      • селищ — 20.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 23;
  • районних рад у містах — 2;
  • міських рад — 12;
  • селищних рад — 40;
  • сільських рад — 579.

Райони[ред.ред. код]

Назва Адм. центр Адм. устрій
1 Андрушівський м. Андрушівка Адм. устрій
2 Баранівський м. Баранівка Адм. устрій
3 Бердичівський м. Бердичів Адм. устрій
4 Брусилівський смт Брусилів Адм. устрій
5 Володарсько-Волинський смт Володарськ-Волинський Адм. устрій
6 Ємільчинський смт Ємільчине Адм. устрій
7 Житомирський м. Житомир Адм. устрій
8 Коростенський м. Коростень Адм. устрій
9 Коростишівський м. Коростишів Адм. устрій
10 Лугинський смт Лугини Адм. устрій
11 Любарський смт Любар Адм. устрій
12 Малинський м. Малин Адм. устрій
13 Народицький смт Народичі Адм. устрій
14 Новоград-Волинський м. Новоград-Волинський Адм. устрій
15 Овруцький м. Овруч Адм. устрій
16 Олевський м. Олевськ Адм. устрій
17 Попільнянський смт Попільня Адм. устрій
18 Радомишльський м. Радомишль Адм. устрій
19 Романівський смт Романів Адм. устрій
20 Ружинський смт Ружин Адм. устрій
21 Червоноармійський смт Червоноармійськ Адм. устрій
22 Черняхівський смт Черняхів Адм. устрій
23 Чуднівський м. Чуднів Адм. устрій

Міста обласного значення[ред.ред. код]

Райони у містах[ред.ред. код]

Район Входження
1 Богунський м. Житомир
2 Корольовський м. Житомир

Ліквідовані райони[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Корисні копалини[ред.ред. код]

Є запаси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини, є великі поклади габро, гранітів, лабрадоритів . Присутні також рідкісноземельні елементи — ванадій, скандій, гафній, торій, які користуються значним попитом на світовому ринку. У межах Іршанського титанорудного району видобувають ільменіт (оксид титану).

Перспективним є родовище мармуру, що має рисунок надзвичайної краси, добре полірується.

В області видобувається кольоровий напівдорогоцінний камінь — берил, топаз, кварц з подальшою його обробкою та виготовленням ювелірних виробів.

Родовища корисних копалин[ред.ред. код]

Сільське господарство[ред.ред. код]

Злочинність[ред.ред. код]

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 79,2 злочинів, з них 30,7 тяжких та особливо тяжких.[4]

Демографія[ред.ред. код]


Таблиця демографії
1939 1959 1969 1979 1989 2002 2008 2011
1688,9 1605,6 1626,4 1596,8 1545,4 1389,3 1302,0 1279,0
В період з 1939 по 2011 рік
(тис. ос.)

Чисельність наявного населення станом на 1 січня 2011 року становить 1 млн. 279 тис. осіб (2,8 % від населення України), в тому числі міського населення — 741,2 тис. осіб, сільського — 537,8 тис. осіб[1].

Національний склад населення Житомирської області станом на 2001 рік[5]

Національність Кількість осіб %
1 Українці 1 254 855 90,32 %
2 Росіяни 68 851 4,96 %
3 Поляки 49 046 3,53 %
4 Білоруси 4 924 0,35 %
5 Євреї 2 670 0,19 %
6 Молдавани 1 425 0,10 %
7 Німці 994 0,07 %
8 Чехи 839 0,06 %
9 Вірмени 820 0,06 %
10 Цигани 785 0,06 %
11 Інші 4 084 0,29 %
Разом 1 389 293 100,00 %

Найбільші населені пункти[ред.ред. код]

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 5,5 тисяч
за даними Держкомстату[6][7]
Житомир 270,9 Черняхів 9,7
Бердичів 78,3 Андрушівка 9,0
Коростень 65,5 Володарськ-Волинський 7,8
Новоград-Волинський 56,0 Романів 7,7
Малин 26,9 Іршанськ 6,8
Коростишів 25,8 Ємільчине 6,7
Овруч 16,5 Попільня 6,0
Радомишль 14,9 Озерне 5,9
Баранівка 11,9 Чуднів 5,8
Олевськ 10,2 Нова Борова 5,6

Економіка та промисловість[ред.ред. код]

Впродовж 11 місяців 2007 року обсяги промислового виробництва проти торішнього зросли на 9,3 %, що більше ніж передбачено програмою на 2007 рік на 4,3 процентних пункти.

Позитивна динаміка розвитку промисловості утримується за рахунок високих темпів приросту виробництва у:

  • машинобудуванні (+22,3 %, за програмою +3 %),
  • хімічній (+17,8 %, за програмою +5,5 %),
  • добувній промисловості (+16,9,%, за програмою +10,6 %),
  • целюлозно-паперовому виробництві (+24,8 %, за програмою +6,5 %),
  • оброблені деревини та виробництві виробів з неї (+12,1 %, за програмою +6 %),
  • виробництві неметалевої мінеральної продукції (+10,2 %, за програмою +2,5 %)
  • та харчовій промисловості (+6,0 %, за програмою +3 %).

Не зважаючи на сезонне скорочення виробництва, зберігається позитивна тенденція в харчовій промисловості, де за підсумками 11 місяців приріст становить 6,0 %.

Приріст обсягів виробництва у галузі забезпечено за рахунок збільшення випуску круп'яних, кондитерських та ковбасних виробів.

У машинобудуванні зберігаються позитивні тенденції розвитку виробництва за рахунок збільшенням обсягів виготовлення машин та устаткування сільськогосподарського призначення, верстатів з оброблення металів та вузлів для хімічного устаткування.

В хімічній промисловості нарощування обсягів виробництва відбулося за рахунок випуску фарби та лаків на основі полімерів та лікарських препаратів.

Зростання темпів виробництва неметалевих мінеральних виробів забезпечене збільшенням випуску збірних бетонних та залізобетонних виробів для будівництва, лабораторного посуду із скла, ємностей для харчових продуктів та цегли керамічної.

Утримуються позитивні тенденції розвитку добувної промисловості (+16,9 %).Приріст забезпечено за рахунок нарощування обсягів видобування піску, гальки, гравію, щебеню та каменю для будівництва.

Нестабільним виявився цей рік для легкої промисловості. За підсумками 11 місяців обсяги виробництва у галузі зменшились на 1,6 % до торішнього показника. Головною причиною такого становища стало зменшення виробництва лляних тканин, жіночих костюмів та одягу для дітей.

Промисловість у районах і містах[ред.ред. код]

Зростання обсягів промислового виробництва відбулося у 14 районах та усіх містах обласного підпорядкування. Найбільший приріст забезпечено у Житомирському, Ємільчинському, Новоград-Волинському, Овруцькому, Радомишльському, Романівському, Ружинському і Червоноармійському районах, а серед міст — у Коростені, Малині та Новограді-Волинському.

Транспорт[ред.ред. код]

Основні транспортні шляхи Житомирської області

З початку 2007 року перевезено вантажним транспортом: 18,3 млн тонн вантажів, що на 16,6 % більше за торішній показник. Вантажообіг зріс на 32 % і становить 3524,3 млн тонно-кілометрів.

На залізниці пасажирські перевезення з початку року скоротились на 2,3 % проти торішнього періоду і склали 9,1 млн чоловік. Пасажирообіг зріс на 2,1 % і становив 1066,6 млн пасажиро-кілометрів.

Залізничний[ред.ред. код]

У області є 6 вузлових залізничних станцій (в порядку спадання важливости): Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинськ-1, Овруч, Білокоровичі.

Від станцій Житомир та Коростень як промінчики розходяться в п'яти напряках залізничні магістралі.

Від Житомира:

  • На Білорусь (через Коростень, Овруч)
  • На Вінницю через Бердичів, Козятин
  • На Київ через Фастів
  • На Шепетівку через Новоград-Волинськ
  • На Коростишів.

Від Коростеня:

  • На Здолбунів через Новоград-Волинський, Шепетівку
  • На Вінницю через Житомир, Бердичів
  • На Київ через Малин, Клавдієве, Бородянку, Бучу, Святошин
  • На Ковель через Лугини, Білокоровичі, Олевськ, Сарни.
  • На Словечне через Бехи, Овруч, Бережесть, Виступовичі.

Автомобільний[ред.ред. код]

Через область проходять автошляхи МінськІзмаїл, Біла ЦеркваКременець, наразі не в кращому стані. Автотранспортом перевезено 74,1 млн пасажирів[Коли?], що на 12,3 % перевищує аналогічний показник минулого року. Зростання пасажирообігу становить 15,5 % і досягло 983,6 млн пасажиро-кілометрів. В тому числі за рахунок відміни приміських дизель-поїздів.

Соціальна інфраструктура[ред.ред. код]

В Житомирській області розвинута соціальна інфраструктура. До послуг населення розгалужена мережа об'єктів роздрібної торгівлі — понад 4 тис., близько 1 тис. підприємств громадського харчування, понад 600 юридичних та 1,5 тис. фізичних осіб-об'єктів служби побуту, 1152 клубних установи, 953 масових бібліотек, 2 театри, філармонія, 32 дитячі музичні, 6 художніх та 3 школи мистецтв, 4 парки культури і відпочинку, 4 державні і 43 музеї на громадських засадах, а також приватний Музей української домашньої ікони (м. Радомишль).

В області працює 25 вищих навчальних закладів, 931 державна та 6 приватних школи, 4 гімназії, 2 ліцеї.

Персоналії[ред.ред. код]

Детальніше: Персоналії: Житомирська область

Уродженці[ред.ред. код]

Уродженці Житомира та Житомирської області, які проживають, працюють або навчаються в інших регіонах України, об'єднані у Міжнародну громадську організацію «Земляцтво житомирян».

Сусідні області[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Паспорт Житомирської області
  2. Довідник природних ресурсів Житомирщини / Укл. О. Я. Поліщук, О. О. Орлов //Житомир: Редакційно-видавниче державне підприємство «Льонок», 1993. — 144 с.
  3. Богомолець. О. "Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia". — Київ, 2013
  4. МВС УКРАЇНИ.
  5. «Всеукраїнський перепис населення 2001 року». Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2011-09-21. (рос.)
  6. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  7. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2013 по січень 2014 року

Джерела[ред.ред. код]

  • Богомолець. О. "Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia". — Київ, 2013
  • Костриця М. Ю. Географія Житомирської області. Видання друге стереотипне, — Ж.: ВКО "Газета «Житомирський вісник», 1993.
  • Природа Житомирщини. Під заг. ред. А. С. Малиновського. — К.: Вища школа, 1984.

Ресурси Інтернет[ред.ред. код]