Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄНІКАЛЕ

ЄНІКАЛЕ (Янікал; нині в межах м. Керч) — турец. фортеця, побудована протягом 1703—10 біля підніжжя гірської гряди для військово-стратегічного контролю за Керченською протокою. Займала тер. понад 7 га і була з усіх боків оточена кам’яними стінами, складними за конфігурацією, збудованими за ламаною лінією, що обумовлювалося місц. рельєфом. Наприкінці 18 ст. на внутр. тер. розміщувалися житлові будинки, навколо фортеці з пд. зх. — невеликий форштадт. Була об’єктом боротьби в російсько-турецькій війні 1768—1774 та російсько-турецькій війні 1787—1791. Взята рос. військами навесні 1771 і за Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 відійшла до Російської імперії. 1821 разом із Керчю виділена в особливу адм. одиницю — Керч-Єнікальське градоначальство. Згідно з планом, розробленим у канцелярії новорос. та бессарабського ген.-губернатора, протягом 1824—28 тут мали оселитися запорожці, які перейшли з Османської імперії (див. Азовське козацьке військо, Задунайська Січ). Протягом 19 ст. в Є. функціонувала карантинна служба.

Є. — історико-архіт. пам’ятник.

Література

• Гусаров Ф., Чуистова Л. Керчь. Историко-краеведческий очерК. Симферополь, 1963; Памятники истории и культуры Украинской ССР. К., 1987.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: О.А. Бачинська.; url: http://history.org.ua/?termin=Enikale; том: 3