Азовське козацьке військо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Територія Азовського козацького війська (1832–1866)

Азо́вське коза́цьке ві́йсько — військове формування, утворене російським урядом 1828 року з частини українських козаків Задунайської Січі, що вернулися з турецьких володінь за ініціативою та на чолі отамана Йосипа Гладкого, який очолював військо до 1853 року. Як іррегулярне козацьке формування Російської імперії, створено указом від 27 травня 1831 року.

Mapazovzem.jpg

Історія[ред.ред. код]

Передумови виникнення[ред.ред. код]

Перед російсько-турецькою війною 18281829 років 1 500 козаків поселено на узбережжі Азовського моря і з них сформовано Окреме Запорізьке військо. З початком російсько-турецької війни Окреме Запорізьке військо приєднано до російської армії, у складі якої воно брало участь у бойових діях як Дунайський козацький полк. кошовий отаман Йосип Гладкий

Перші поселення до Росії[ред.ред. код]

Прапор, пожалуваний Азовському козацькому війську 1 червня 1844 року

1831 року українських козаків царським указом поселено між річками Бердою, Кальчиком і Азовським морем у Катеринославській губернії (між сучасними Бердянськом і Маріуполем) і заснувало дві станиці — Микільську і Покровську. Згодом до війська прилучено Петрівський Посад і село Новоспасівська. Їм виділено 74 тисячі десятин землі. Відтоді за цим військовим формуванням закріпилася назва Азовське козацьке військо.

Економіка[ред.ред. код]

Азовські козаки жили станицями, займалися землеробством, рибальством, скотарством, бджільництвом. Борошномельний та цегельний промисли відігравали допоміжну роль у господарстві козаків. З 1836 року азовцям дозволено торгувати і займатися промислами нарівні з купецтвом із записом в уставні торгові розряди з отриманням узаконених свідоцтв і сплатою відповідних податків. Так оформилося Торгове товариство азовських козаків. Основним продуктом продажу і експорту була сільськогосподарська продукція, переважно пшениця. Азовські козаки показали свою економічну життєздатність.

Військова служба[ред.ред. код]

В мирний час команди азовських козаків на баркасах відбували берегову службу вздовж східних берегів Азовського та Чорного моря — від Керченської протоки до міста Поті, для чого 1837 року з нього сформували Азовську козацьку флотилію. Під час війни військо було зобов'язане виставляти морський батальйон для охорони та оборони узбережжя, піший козацький напівбатальйон і флотилію малих морських човнів для крейсирування вздовж узбережжя.

Управління та підпорядкування[ред.ред. код]

Як елемент загальноімперської військово-адміністративної системи, Азовське іррегулярне формування підлягало Сенату на чолі з імператором і Військовому міністерству. Внутрішнє самоврядування виконував наказний отаман і військова канцелярія, центр якого містився в станиці Петровській, а згодом — у Маріуполі. У військових і цивільних справах козаки були підпорядковані генерал-губернаторові Новоросії.

Останні роки існування[ред.ред. код]

З 1850-х років азовців почали примусово переселяти на Кубань. Невдоволені цими діями царського уряду козаки підняли повстання, яке російські війська жорстоко придушили. На підставі указу від 11 (23) жовтня 1864 року Азовське козацьке військо скасовано, а козаків переведено в селянський стан.

На момент скасування Азовське козацьке військо мало 1699 кам'яних і 4 дерев'яних будинки, 2 церкви, 2 інструментальні заводи, 49 млинів та вітряків, 2 рибні заводи, 15144 голів домашніх тварин і значну суму грошей.

Клейноди, зброю, флотилію передано Кубанському козацькому війську.