Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄРЕСІ

ЄРЕСІ (від грец. αίρεσις — особливе віровчення) — реліг. течії, що заперечують догмати та орг. форми панівної церкви. В минулому представники єретичних вчень зазнавали гонінь і репресій з боку панівної церкви і влади.

Є. в християнстві поділяються на ранньохристиян. (аріани; див. Аріанство), ебіоніти, монтаністи, докети тощо) і доби середньовіччя. Останні, у свою чергу, — на Є. раннього середньовіччя (павликіани, богомили (див. Богомильство), катари, вальденси) та Є. 14—16 ст. (таборити, апостольські брати, анабаптисти; див. Анабаптизм). Усіх їх об’єднує антиклерикальна (див. Антиклерикалізм; для Зх. та Центр. Європи) і антифеод. спрямованість.

У Пн.-Зх. та Пн.-Сх. Русі 14—15 ст. найбільшого поширення набули єретичні рухи стригольників, ожидовілих, а в Україні 16 — поч. 17 ст. — рух социніан (див. Социніанство). Середньовічні Є. стали безпосереднім джерелом Реформації. Вчення М.Лютера (див. Лютеранство) і Ж.Кальвіна виникли як особливі віровчення стосовно католицизму, але катол. церква не спромоглася їх придушити, й протягом 16 ст. вони оформилися в протестантизм. Згодом з’явилися Є. вже щодо самого протестантизму там, де він став панівною конфесією.

Деякі протестантські теологи трактують Є. як вияв вільнодумства, творчого духу в релігії та   к-рі, а самих вільнодумців визнають новаторами та революціонерами.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: В.М. Мордвінцев.; url: http://history.org.ua/?termin=Eresi; том: 3