Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄФИМЕНКО Петро Савич

ЄФИМЕНКО Петро Савич (псевд. — Петро Одинець; 1835—20(07).05.1908) — етнограф та історик. Чоловік О.Єфименко (у дівоцтві — Ставровська), батько П.П.Єфименка. Н. в м. Великий Токмак (нині м. Токмак). Навчався в Харків. (від 1855 до виключення 1858) та Московському (1858—59) ун-тах. 1860 за звинуваченням в «українському сепаратизмі» (брав участь у діяльності Харківсько-Київського таємного товариства 1856—1860) був засланий спочатку до Пермської, а потім до Архангельської губ. В м. Холмогори (нині село Архангельської обл. РФ) познайомився з О.Ставровською, яка працювала там учителькою, і невдовзі одружився з нею. На засланні збирав матеріали з етнографії та фольклору, друкував свої розвідки в час. «Основа» у Санкт-Петербурзі. Згодом опублікував зібрані матеріали в «Сборнике народных юридиче-ских обычаев Архангельской гу-бернии». (1869), «Материалах по этнографии русского населения Архангельской губернии» (ч. 1—2. 1877—78) та в ін. виданнях. Після заслання, термін якого закінчився 1870, служив у містах Воронеж і Самара (нині обидва — міста в РФ), з 1877 — у м. Чернігів. 1879 переїхав до м. Харків, де певний час працював у Харків. від-ні Дворянського банку. Із виходом у світ час. «Киевская старина» став його активним дописувачем, подавав матеріали переважно на теми з історії часів Гетьманщини. Разом з Д.Багалієм  та ін. укр. діячами доклав багато зусиль до організації історичного архіву при Харківському історико-філологічному товаристві. Вивчав укр. та рос. звичаєве право, історію промислів, побут нас. Черні-гівщини та Харківщини. Був одним з укладачів і редакторів «Харківського календаря» (1884—87). У статті «К вопросу об укра-инском народничестве», яку опублікував під псевд., розкрив особливий характер укр. народництва і висловив своє неприйняття марксистського трактування цього руху.

П. у м. С.-Петербург.

Твори

Заволоцкая чудь. Архан-гельск, 1869; Приданое по обычному праву крестьян Архангельской губер-нии. СПб., 1873; Договор найма по-слуха. СПб., 1878; Сборник малорос-сийских заклинаний. Программа для собирания народных поверий в Южной России. «ИРГО», 1886, прилож. 4; Архив Малороссийской коллегии при Харьковском универ-ситете. «Киевская старина», 1882, январь; Последний писарь Войска Запорожского Глоба. Там само, 1882, август; Ссыльные малороссияне в Архангельской губернии. 1708–1802. Там само, 1882, сентябрь; Шпитали в Малороссии. Там само, 1883, апрель; Могилы гетьманцев в Лебедине. Там само, 1884, апрель.

Література

• Пыпин А.Н. История русской этнографии, т. 1–2. СПб., 1890–91;
• Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага, 1923;
• Разумова А.П. Из истории русской фольклористики. М.–Л., 1954 (бібліографія).

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: П.В. Голобуцький.; url: http://history.org.ua/?termin=Efymenko_P_S; том: 3