Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІБН ЙАКУБ (Якуб), Ібрагім ібн

ІБН ЙАКУБ (Якуб), Ібрагім ібн Й’акуб (р. н. і р. с. невід.) — араб. учений і купець. Н. в м. Тортоса (нині місто в Іспанії). В 60-х рр. 10 ст. був прийнятий імп. Оттоном I (962—73) в Магдебурзі (нині місто у ФРН). Зібрав свідчення про Польщу, Чехію, Болгарію, Русь, хозарів, печенігів. Твори І.Й. збереглися лише в складі творів ін. араб. середньовічних географів 11 ст. — ал-Бакрі, ал-Узрі, 13 ст. — Закарійї ал-Казвіні.

Література

• Куник А., Розен В. Известия ал-Бекри и других авторов о Руси и славянах, ч. 1–2. СПб., 1878–1903; Relacja Ibrahima ibn Ja’kuba z podroży do krajόw słowiańskich w przekazie al-Bekrie’ego. Krakόw, 1946.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: А.Г. Плахонін.; url: http://history.org.ua/?termin=Ibn_Yakub; том: 3