Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІЛЛЄНКО Юрій Герасимович

ІЛЛЄНКО Юрій Герасимович (н. 09.05.1936) — кінорежисер та кінооператор. Нар. арт. УРСР (1987). Н. в м. Черкаси. 1941 перебував в евакуації в Сибіру (с. Філіповці Ординського р-ну Новосибірської обл., РФ). 1946 разом з сім’єю переїхав до Москви. Закінчив операторський ф-т Всесоюзного держ. ін-ту кінематографії (1960). 1960—63 працював асистентом оператора на Ялтинській кіностудії худож. фільмів. Від 1963 — на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О.Довженка (оператор, режисер, сценарист, актор). Від 1969 — у Київ. ін-ті театрального мист-ва ім. І.Карпенка-Карого: кер. операторської майстерні на кіноф-ті, зав. каф-ри кінорежисури та кінодраматургії (з перервами), проф. 1991—92 — голова Держ. фонду укр. кінематографії при КМ України. 1996—98 — чл. президії К-ту з держ. премій України ім. Т.Шевченка.

Оператор худож. кінофільмів: «Ранок улюбленого міста» (1959), «Прощавайте, голуби» (1960), «Тіні забутих предків» (1965, режисер С.Параджанов), «Аве Марія» (1999). Режисер худож. кіноф-мів «Криниця для спраглих» (1965), «Вечір напередодні Івана Купала» (1969), «Білий птах з чорною ознакою» (співавтор сценарію з І.Миколайчуком, 1972), «Наперекір усьому» (1972), «Мріяти та жити» (1973), «Свято печеної картоплі» (1976), «Смужка нескошених диких квітів» (співавтор сценарію, 1978), «Лісова пісня. Мавка» (1981), «Легенда про княгиню Ольгу» (1982), «Солом’яні дзвони» (1987), «Лебедине озеро. Зона» (співавтор сценарію, 1990), «Молитва за гетьмана Мазепу» (також сценарист, оператор, актор, 2001). Виконавець гол. ролей у фільмах «Вулиця Ньютона № 1» (також оператор, 1963, Тимофій Сувернєв), «Мріяти і жити» (співавтор сценарію, 1973, Герасим). Сценарист фільмів: «З нудьги», «Вечір напередодні Івана Купала» (обидва — 1968), «Миргород та його мешканці» (1983), «Останній бункер» (1991). Автор роману-сценарію «Агасфер. Хроніка другого пришестя Христа» (1994), понад 20 сценаріїв і лібрето балетів, за якими створено 12 фільмів і 2 балети: «Агонія» («Прометей»; 1982; Бєлградський театр опери та балету), «Ольга» (1990; Київський театр опери та балету) тощо. Проводилися персональні виставки живопису в Києві (1968) та Відні (1992).

Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1991; в складі творчого колективу за худож. кіноф-м «Тіні забутих предків»). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», «Медаллю Миру» та Почесною відзнакою Президента України (1996).

Твори

Парадигма кіно. К., 1999; Наша головна мета – відроджувати українця в Україні. «Універсум», 2004, № 3–6; Дуже коротка (порівняно з життям) автобіографічна довідка. Там само.

Література

Митці України. К., 1992; Шевченківські лауреати. 1962–2001. Енциклопедичний довідник. К., 2001.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: В.В. Головко.; url: http://history.org.ua/?termin=Illenko_Ju; том: 3