Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІЛЬФ Ілля

ІЛЬФ Ілля (справжні прізв., ім’я та по батькові — Файнзільберг Ілля Арнольдович; 15(03).10.1897—13.04.1937) — письменник-сатирик. Н. в м. Одеса в родині банківського службовця. Закінчив середнє тех. уч-ще (1913). Працював у креслярському бюро, на телефонній станції, на авіаційному з-ді та ін. Після 1917 був статистиком, бухгалтером, журналістом. Літ. діяльність почав у «ЮгРОСТА», редагував ж. «Синдетикон». 1923 переїхав до Москви, став співробітником газ. «Гудок»; друкував фейлетони та нариси. Після відрядження до Серед. Азії опублікував серію нарисів «Москва—Азія» (1925). Того ж року познайомився з земляком Петровим Є. ; їхня творча співпраця почалася з роботи над сатиричним романом, який побачив світ 1928 під назвою «Двенадцать стульев». Після публікації другого спільного сатиричного роману — «Золотой теленок» (1931) — І.І. та Є.Петров стали популярними не лише в СРСР, а й за кордоном. У співавторстві І.І. і Є.Петров створили також повість «Светлая личность» (1928), цикл сатиричних новел «1001 день, или Новая Шахерезада» (1929), кіносценарії «Черный барак» (поставлений 1932) та «Однажды летом» (1932). 1935 письменники здійснили мандрівку по США, пізніше відобразивши свої враження в книзі дорожніх нарисів «Одноэтажная Америка» (1936). Під час мандрівки загострилася хвороба І.І. (туберкульоз легень), від якого він невдовзі після повернення в Москву помер. 1948 секретаріат Спілки письменників СРСР визнав романи «Двенадцать стульев» і «Золотой теленок» наклепницькими, а ЦК ВКП(б) своєю постановою, яка діяла до 1956, заборонив їх перевидання.

Твори І.І. і Є.Петрова перекладено багатьма мовами світу; зокрема укр. їх перекладали О.Вишня, Ю.Мокрієв, В.Чечвянський та ін. За їхніми творами поставлено кінофільми «Золотой теленок» (1968, реж. М.Швейцер), «Двенадцать стульев» (1971, реж. Л.Гайдай), телефільми «Ехали в трамвае Ильф и Петров» (1971), «Двенадцать стульев» (1976, реж. М.Захаров) та ін. Т.Хрєнников написав оперу «Золотой теленок» (1984).

Твори

Собрание сочинений, т. 1–5. М., 1961 [у співавт.]; Директивний бантик. Х., 1934; Дванадцять стільців. Золоте теля. К., 1972, 1989, 1993; Двенадцать стульев. Золотой теленок. М., 1990; Записные книжки 1925–1937. М., 2000.

Література

• Синцова Т.Н. И.Ильф и Е.Петров: Материалы для библиографии. Л., 1958;
• Вулис А.З. И.Ильф, Е.Петров: Очерк творчества. М., 1960;
• Галанов Б. Илья Ильф и Евгений Петров. М., 1961; Воспоминания об Илье Ильфе и Евгении Петрове. М., 1963;
• Раскин А. Петров читает Ильфа. «Литературная газета», 1966, 7 июля;
• Старков А.Н. «Двенадцать стульев» и «Золотой теленок» Ильфа и Петрова. М., 1969;
• Яновская Л.М. Почему вы пишете смешно? М., 1969;
• Янгиров Р.М. Илья Ильф о кино. «Киноведческие записки», 1990, № 5;
• Перемышлев Е. Сержант русской словесности и его наследство. «Новый мир», 2000, № 8;
• Петров Е. Мой друг Ильф. «Вопросы литературы», 2001, № 1;
• Фельдман Д. Почему антисоветские романы стали советской классикой? «Независимая газета», 2001, 13 января.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Г.П. Герасимова.; url: http://history.org.ua/?termin=Ilf_I; том: 3