Одеса

Одеса
Герб Одеси Прапор Одеси
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Одеська область
Район/міськрада	Одеська міськрада
Код КОАТУУ	5110100000
Засноване	1794 рік
Перша згадка	1415 року Коцюбою Якушинським
Статус міста	з 1794 року
Поділ міста	4 райони
Населення	▲ 1 008 200 (1 січня 2012)
Агломерація	Одеська агломерація
Площа	236,9 км²
Густота населення	4255,8 осіб/км²
Поштові індекси	65000—65480
Телефонний код	+380-48
Координати	046.472 00030.7146°28′18″ пн. ш. 30°42′37″ сх. д.46.471667° пн. ш. 30.710278° сх. д. 46.471667, 30.710278
Висота над рівнем моря	53 м
Водойма	Чорне море
Міста-побратими	Александрія, Балтимор, Валенсія, Ванкувер, Варна (місто), Генуя, Єреван, Йокоґама, Калькута, Кишинів, Констанца, Ліверпуль, Лодзь, Марсель, Нікосія, Оулу, Пірей, Регенсбург, Сегед, Спліт, Стамбул, Тріполі, Хайфа, Циндао
День міста	2 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Одеса-Головна
До Києва
- фізична	442 км
- залізницею	654 км
- автошляхами	475 км
Міська влада
Адреса	65004, Одеса, Думська пл., 1, 725-00-39
Веб-сторінка	Офіційний сайт Одеси
Міський голова	Костусєв Олексій Олексійович

Оде́са (рос. Одесса, їдиш אָד́עסאַ) — місто на чорноморському узбережжі України, найбільший морський порт у країні, місто обласного значення, місто-герой, центр Одеської області.

До 1795 року мало назву Кацюбіїв, пізніше — Хаджибе́й. Є припущення , що назва «Одеса» постала від санскритського «Godesha» (Godesa) Перша згадка про замок-порт Великого Князівства Литовського Кацюбіїв датується 1415 роком.

Місто є третім у країні за кількістю мешканців після Києва та Харкова (1 008 200 на 1 січня 2012 року).

Порт на Чорному морі. Залізничний вузол. Вузол автошляхів E58, E87, E95, E581. Машинобудівна (верстатобудування, виробництво підйомно-транспортного, холодильного, медичного, торгового, поліграфічного та іншого обладнання, обчислювальних машин та ін.), хімічна, нафтопереробна, хіміко-фармацевтична, харчова, легка промисловість. 20 вузів, 7 театрів. Музеї: архітектурний, художній, літературний, мистецтв, Морського флоту, нумізматики, історико-краєзнавчий, музей Олександра Пушкіна.

У центральній частині міста — ансамбль будівель епохи класицизму з пам'ятником А. Е. Рішельє і Потьомкінськими сходами (1826—1841). У стилі класицизму палаци Воронцова, Потоцького, Наришкіної, Стара біржа, шпиталь. У стилі вікторіанської готики палац Бжозовського («Шахський палац»). У межах Одеси та її околицях — кліматичні та бальнеологічні курорти.

Історія

Тут було дві давньогрецьких поселення-колонії, що занепали після приходу на ці землі готів.

Цитата:

..між Тірасом і Борістеном (Дніпром) була колонія Одес, чи Ордес, трохи на схід од теперішньої Одеси;

За часів Золотої Орди тут з'являється генуезька факторія Джинестра, що торгувала з кочовиками. Того часу у степу сиділа Ногайська Орда. Приблизно 1300 року хан Ногай був тут убитий у битві при Куяльнику, а ногайські землі відійшли до Золотої Орди.

Після приєднання Північного Причорномор'я до Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського при Вітовті (1392—1430) з'являється Кичибейський замок (фортеця). Після битви на Ворсклі (1399 рік) вплив Великого князівства Литовського на Північне Причорномор'я поступово сходить нанівець.

У другій половині XIV століття Золота Орда розпадається. На території узбережжя Одеської затоки тепер розташовується Перекопська орда на чолі з беком Хаджі (що ймовірно, здійснив хадж в Мекку або Медину), іменований Хаджибей або, русами, Кичибей-Качибей (українське — Кочубій). Цей бек брав участь у битві при Синюсі (Сині Води) 1369 року й був розбитий Великим князем литовським Ольгердом. «Повість про Поділля» називає Хаджибея в числі «отчічей» і «дедічей», спадкових володарів Поділля, що відображалося у ярликах кримських ханів до середини XV століття.

«Коли султан Баязід завоював Аккерман (1484), один багатий чоловік, на ім'я Ходжа, прозваний Бай (багатий), отримавши дозвіл султан а, побудував на цьому місці, на скелі міцний замок і розмістив у ньому загін воїнів. Він став володарем п'яти стад по 1500 овець, і після довгого і щасливого життя його стали кликати Ходжабай. Досі побудови цієї фортеці збереглися й добре видно на березі Чорного моря, на кручі»

— Пише турецький Евлія Челебі 1656 року.

1578 року посланець Речі Посполитої в Кримське ханство Мартин Броневський бачив руїни «Кичибеєва городища, як обпавшої землі, що омивається широким озером, яке знаходиться біля моря».

1709 року камергер шведського короля Карла XII, що втік з-під Полтави в Османську імперію, бачить «презренне татарське село поблизу Куяльницького Пересипу».

1765 року поруч з Кичибеєм турки будують кам'яну фортецю Єні-Дунья (в перекладі з тур. Новий Світ), розташований між сучасними Потьомкінськими сходами і Воронцовським палацом на Приморському бульварі.

Готель «Одеса»

Під час Російсько-турецької війни 1787—1791 років фортеця потрапила до уваги військ Олександра Суворова, який прямував на Бендери. Фортецю було взято на світанку 13 вересня 1789 року передовим загоном корпусу генерала Івана Гудовича. Загоном командував граф Хосе де Рібас. Активну участь у битві за Хаджибей брало Військо Чорноморських козаків на чолі з отаманом Антоном Головатим (йому в Одесі поставлено пам'ятник в Старобазарному сквері).

27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Призначенням нового порту на Чорному морі було розширення зв'язків та торгівлі з Європою. Проект будівлі міста, порту і нової фортеці (на місці якої пізніше був розбитий Олександрівський парк) імператриця доручила голландському військовому інженерові Францу де Воллану, який сповна втілив при цьому принципи давньоримського містобудування. Будівництво портових споруд і головного собору міста розпочалося 28 серпня (2 вересня) 1794 року.

Нова назва Хаджибея — Одеса вперше з'явилася у документі датованому 10-м (21-м) січня 1795 року.

Вдало розташована географічно, Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення, а на початку 19 століття стала прихистком для багатьох греків, переслідуваних на батьківщині османською владою. 1814 року вони створили тут таємну організацію «Філікі Етерія», яка фактично підготувала Грецьку національно-визвольну війну.

До 100-ї річниці свого заснування (1894 р.) Одеса посідала 4-е місце в Російській імперії за кількістю населення та рівнем економічного розвитку після Санкт-Петербурга, Москви і Варшави.

Не в останню чергу своєму швидкому розвиткові Одеса зобов'язана мудрому і далекоглядному керівництву «батьків» міста, зокрема, праці таких талановитих адміністраторів як: Хосе де Рібас, Дюк де Рішельє, граф Олександр Ланжерон, граф Михайло Воронцов, Григорій Маразлі та інші.

Після проголошення Української Народної Республіки, 30 листопада (12 грудня) — 1 грудня (13 грудня) 1917 року в Одесі спалахнуло більшовицьке повстання, яке закінчилося перемогою українських військ.

Клімат

Загалом, клімат Одеси є помірно континентальним, з м'якою зимою і теплим (інколи спекотним) літом. Середньорічна температура повітря становить +10,1 °C, найнижча вона у січні (-1,7 °C), найвища — в липні (+21,4 °C). Середньорічна кількість опадів — 464 мм. [2]

Клімат Одеси
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середній максимум, °C	1	1	5	12	19	24	26	26	21	15	8	4	14
Середня температура, °C	−1,7	−1	2,6	9,0	15,1	19,4	21,4	21,2	17,1	11,1	5,9	1,4	10,1
Середній мінімум, °C	−4	−4	0	6	12	16	18	17	13	8	3	−1	7
Норма опадів, мм	42	41	31	34	39	42	49	34	36	26	42	48	464
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Odesa/

Економіка і промисловість

Одеса є найбільшим морським портом України, в якому перевантажують зерно, цукор, вугілля, нафтопродукти, цемент, метали, джут, деревину, продукцію машинобудівної промисловості. Великий залізничний вузол.

Загальний обсяг реалізованої продукції по місту становив: за 2008 рік – 15,6 млрд грн., за 2010 рік – 14,6 млрд грн.

2008 рік

основні галузі переробної промисловості(14,2 млрд грн);

переробка нафти-46,6%, Лукойл - Одеський нафтопереробний завод,

харчова і алкогольна промисловість-16,4%,

машинобудування-10.3%

Промтоварний ринок «Авангард» (неофіційно «7-й кілометр») поблизу Одеси є одним з найбільших торгових комплексів у Східній Європі.

Транспорт

Міський транспорт

Одеський трамвай

В Одесі є трамвай, тролейбус, автобус, маршрутні таксі, таксі, фунікулер й катер та планується легке метро.

Інтерактивна схема міського транспорту Одеси (рос.)

Міжміське та міжнародне сполучення

На колишній околиці, а нині практично в центрі міста, розташовано залізничний вокзал. Залізницею з Одеси безпересадочно можна доїхати найпівнічніше до Санкт-Петербурга, найсхідніше до Челябінська, найпівденніше до Баку та найзахідніше до Берліна.

На південно-західній околиці, поблизу ринку «7-й кілометр», знаходиться Міжнародний аеропорт «Одеса». Авіалініями місто пов'язане з великими містами Європи та Азії, курортами Середземномор'я та Близького Сходу.

Також у місті є автовокзал та декілька автостанцій.

Неповний перелік пам'яток міста

Пам'ятник Дюку Рішельє в Одесі

• Оперний театр (Одеський національний академічний театр опери та балету)
• Циркульний корпус інфекційної лікарні
• Монумент Катерини ІІ
• Одеська кірха
• Потьомкінські сходи
• Приморський бульвар
• Будинок вчених
• Філармонія
• Сабанські казарми
• Пам'ятник Дюку Рішельє
• Рішельєвський ліцей
• Пам'ятник Іванові Франку
• Храм святого Пантелеймона
• Монумент апельсину тощо.

Визначні пам'ятки

Потьомкінські сходи

В Одесі знаходяться славнозвісні Потьомкінські сходи, що мають 192 сходинки. Вони були збудовані графом Воронцовим, генерал-губернатором Новоросії, Бесарабії та Кавказу, який зробив великий внесок у розвиток міста. Сходи коштували йому 800 тис. карбованців та були подарунком на день народження його дружині, Єлизаветі Ксавер'ївні, на той час — першій красуні міста. У радянські часи сходи були перейменовані у пам'ять повстання на панцернику «Потьомкін» 1905 року (до революції сходи називалися Рішельєвськими). Будівництво цих величних сходів тривало з 1837 до 1841 року. Автором проекту був архітектор Франц Боффо, який ретельно розробив пропорції споруди.

Приїхавши до порту та піднявшись Потьомкінськими сходами, ви вийдете на Приморський бульвар — найкрасивіший у місті. Звідси добре видно панораму порту. Уздовж всього бульвару тягнуться прекрасні архітектурні ансамблі. Там знаходиться пам'ятник російському поетові О. С. Пушкіну. Приморський бульвар — це улюблене місце прогулянок мешканців міста і гостей. Великий масив займає Центральний парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка, колишній Олександрівський парк. У парку споруджено пам'ятник Невідомому матросові. Вічний вогонь біля його підніжжя нагадує людям про великий подвиг захисників Одеси під час Великої Вітчизняної війни.

Не меншою визначною пам'яткою міста є вулиця Дерибасівська, названа так на честь засновника міста Осипа Дерібаса (Хосе де Рібас), а також Грецька площа, що прилягає до неї. Зараз більша частина вулиці і площі — пішохідні, і разом із прилеглим Міським Садом є одними з найулюбленіших місць відпочинку і прогулянок мешканців і гостей міста. Там розташовані численні кафе, бари, крамниці та готелі. Життя на цій вулиці рідко завмирає навіть вночі.

Вищі навчальні заклади

• Національний університет «Одеська юридична академія»
• Одеська національна академія зв'язку імені Олександра Попова
• Одеська національна академія харчових технологій
• Одеська національна морська академія
• Одеський державний аграрний університет
• Одеський державний екологічний університет
• Одеський національний економічний університет
• Одеський національний медичний університет
• Одеський національний морський університет
• Одеський національний політехнічний університет
• Одеський національний університет імені Іллі Мечникова
• Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського

Одеса — курортне місто

Одеський клімат вирізняється м'якістю та великою кількістю сонячних днів. Влітку, завдяки бризам, навіть у спекотні дні тут комфортніше, ніж у прилеглих степах. Цілющі грязі лиманів і мінеральні джерела приваблюють до Одеси багато відпочивальників.

Курортна зона Одеси простяглася на десятки кілометрів вздовж берега Чорного моря. Один із найпопулярніших курортно-розважальних районів Одеси — це Аркадія. На його території розташовані санаторії, будинки відпочинку, а також водолікарня, курортна поліклініка, туристична база, готелі і численні ресторани, нічні клуби та інші розважальні заклади, що працюють у теплу пору року цілодобово.

Уздовж всього узбережжя Одеси розташувалися пляжі: Лузанівка, Ланжерон, Відрада, Дельфін, Аркадія, група пляжів Великого Фонтану, Чорноморка, а також безліч пляжів санаторіїв і будинків відпочинку. Знаменитий пляж «Золотий берег», парк, величезний буковий гай знаходяться в мальовничому районі станцій Великого Фонтана. 4 червня 2005 року поруч з пляжем Ланжерон відкрився найбільший у країні дельфінарій.

Осінь в Одесі

Наука, культура, мистецтво, музеї

Оперний театр

Помітне місце в культурному житті міста займає Одеський національний академічний театр опери та балету. Його будівля, зведена у 1884—1887 роках, є однією з найкрасивіших у Європі архітектурних споруд. Його портал прикрашають скульптурні групи, що алегорично зображують Комедію та Трагедію. Відвідування цього театру залишає незабутнє враження. Театр є відомим своєю історією. У ньому бували видатні письменники і композитори, на його сцені виступали великі співаки Шаляпін, Карузо, Собінов, танцювала Ісадора Дункан.

Також в Одесі є театри:

• музичної комедії,
• Одеський академічний російський драматичний театр імені А. Іванова,
• Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька,
• Одеська обласна філармонія,
• «Дім клоунів»,
• Театр ляльок та інші.

Філармонія

При відвідуванні Одеси варто відвідати музеї:

• Одеський археологічний музей,
• Музей західного і східного мистецтва (Одеса),
• Державний літературний музей (Одеса),
• Історико-краєзнавчий музей,
• Одеський художній музей,
• Одеський музей О. С. Пушкіна,
• Одеському музеї нумізматики та інші.
• Муніципальний музей приватних колекцій імені О. Блещунова

Одеський художній музей

Одеса — місто академічної та галузевої науки. Найвизначнішими академічними інститутами Одеси є Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України (директор — академік НАНУ С. А. Андронаті) та Інститут проблем ринку та економіко-екологічних проблем НАН України (директор академік НАНУ Б. В. Буркинський). В місті працюють:

• Одеський філіал Інституту біології південних морів НАН України — керівник філіалу доктор біологічних наук Б. Г. Александров,
• Відділ археології Північно-Західного Причорномор'я Інституту археології НАН України (Київ) — директор кандидат історичних наук Т Л. Самойлова,
• археологічний музей НАНУ — директор І. В. Бруяко,
• відділення гідроакустики Морського Гідрофізичного інституту НАНУ(Севастополь)та його виробничо-науковий центр «Орбіта» (директор — кандидат технічних наук М. І. Скипа),
• радіоастрономічна обсерваторія «Уран-4» Радіоастрономічного інституту НАНУ,
• Одеська філія Центру гуманітарної освіти НАН України — завідувач доктор філософських наук, професор О. С. Кирилюк.

В Одесі функціонують галузеві науково-дослідні інститути, проектно-конструкторські та інші організації. Серед них:

• ВАТ «Одескабель», директор кандидат технічних наук Д. В. Іоргачов;
• Державне підприємство «Одеський регіональний центр стандартизації метрології та сертифікації» — директор В. М. Царюк; Державне підприємство «Одеський центр південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства і океанографії» — директор кандидат біологічних наук С. Г. Бушуєв;
• Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Консервпромкомплекс» — директор доктор економічних наук Ю. Д. Пилипенко;
• Інноваційно-інвестиційний центр (ІНВАЦ) — директор кандидат економічних наук В. М. Небрат;
• Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова АМН України — директор доктор медичних наук, професор Н. В. Пасєчнікова;
• Інститут стоматології АМН України — директор член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор К. Д. Косенко;
• Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом Міністерства транспорту та зв'язку України — директор кандидат технічних наук О. С. Лесник;
• Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова» Української академії аграрних наук — директор кандидат сільськогосподарських наук В. В. Власов;
• Селекційно-генетичний інститут — Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення Української академії аграрних наук — директор кандидат сільськогосподарських наук В. М. Соколов;
• Український науковий центр екології моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України — директор доктор географічних наук, професор І. Д. Лоєва;
• Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України — директор доктор медичних наук, професор К. Д. Бабов.

У Одесі працює Одеська обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. С. Грушевського, якій близько 125 років.

Культові споруди Одеси

• 

  Одеська кірха до реставрації

• 

  Свято-Пантелеймонівський храм, де первісно розташували планетарій Одеси за часів СРСР.

• 

  Спасо-Преображенський собор (Одеса)

• 

  Караїмська кенаса в Одесі

Кіно

Кінофестивалі

1988 року в Одесі відбувся резонансний кінофестиваль «Золотий Дюк», організований Станіславом Говорухіним, який того часу працював на Одеській кіностудії. Після фестивалю його засновник переїхав працювати з Одеси до Москви, і «Золотому Дюку», на жаль, не вдалося стати постійною подією: після декількох невдалих спроб відродження він зник.

2010 року в Одесі з'явилося відразу декілька фестивалів нового покоління - камерний, але самобутній Фестиваль німого кіно і сучасної музики «Німі ночі: Українське німе», проведений open-air на причалі Морського вокзалу, фестиваль аматорського кіно «Дух часу: нові горизонти» і масштабний Одеський міжнародний кінофестиваль, який відразу ж викликав великий інтерес серед кіноманів та резонанс в Одесі і в Україні.

ЗМІ, друкарські видання та телебачення

В Одесі працюють понад 60 друкарських видань ЗМІ , більш 20 радіостанцій та понад 20 телевізійних телеканалів, а також багато кабельних операторів. Серед друкарських ЗМІ більше 11 суспільно-політичних газет, 8 рекламно-інформаційних газет (Авізо, Маклер, Одеська газета оголошень, Автогород, Трудоустройство, Еволюція ремонту), а також безоплатні газети оголошень. Найпопулярніша суспільно-політична газета «Вечірня Одеса». Поширюється на території Одеси й Одеської області (наклад 50 000 примірників)

Телепередачі Одеси

• Каламбур (тележурнал)
• Джентльмен-шоу
• Автобус сміху
• Маски-шоу

Мовна ситуація

В Одесі розмовляють переважно російською мовою, яка, однак, має особливості, що пов'язані з впливом інших мов, перш за все їдиш, української, грецької, італійської й іспанської. За рахунок значних втрат населення під час Другої світової війни, а також виїзду за кордон, різко зменшилась роль мови їдиш, якою колись розмовляли цілі райони міста. Однак, за рахунок притоку за радянських часів україномовних сільських мешканців на заводи та фабрики Одеси та завдяки їх намаганням акліматизуватись у переважно російськомовному середовищі, досить велика кількість осіб, які розмовляють суржиком. Значною мірою це люди старшого покоління, їхні діти здебільшого розмовляють російською мовою. Інші мови в Одесі менш розповсюджені, і їхні носії володіють або російською мовою, або суржиком, які й уживають як мову міжетнічного спілкування.

Адміністративний поділ

Місто поділене на 4 райони:

• Київський
• Малиновський
• Приморський
• Суворовський

До 1 січня 2003 року також існували Жовтневий, Іллічівський, Ленінський і Центральний райони.

Визнання

• 1998 року місто отримало «Прапор Честі Ради Європи». Одеса була першим містом серед країн СНД, удостоєних цієї нагороди. Ця нагорода вручається тим містам, що «поширюють європейську ідеологію». Але тільки 28 грудня 2006 року нагороду було передано місцевій владі.

Персоналії,пов'язані з містом

• Йосип Михайлович де Рібас( 1749-1800 )— перший градоначальник Одеси, російський адмірал (1799), за походженням каталонець.
• Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє ( 1766-1822 )— французький і російський державний діяч, мер Одеси (з 1803 р.), прем'єр-міністр Франції.
• Воронцов Михайло Семенович( 1782—1856 )новоросійський генерал-губернатор та повноважний намісник Бессарабії (1823—1844 рр.), граф, генерал-фельдмаршал, генерал-ад'ютант; почесний член Петербурзької Академії наук (1826); з 1845 року світліший князь, в 1844—1854 — намісник на Кавказі. Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст.
• Боффо Франц Карлович( 1796-1867 )- архітектор, італієць за походженням, що будував в містах Росії і України в складі Російської імперії.
• Пушкін Олександр Сергійович( 1799-1837 )—великий російський поет
• Адам Міцкевич ( 1798-1855 )— польський поет доби романтизму
• Ераст Андрієвський () -лікар, автор ідеї створення і засновник Куяльницького курорту
• Толвінський Микола Костянтинович ( 1857 -1924 )- польський архітектор, автор проекту і розбудовник Куяльницького курорту
• Врубель Михайло Олександрович( 1856-1910 )— російський художник
• Холодна Віра Василівна( 1893-1922 )— українська і російська кіноакторка
• Філатов Володимир Петрович( 1875-1956 )— уславлений лікар офтальмолог
• Гамалія Микола Федорович( 1859-1949 )— уславлений український і радянський мікробіолог і епідеміолог, почесний академік Академії Наук СРСР (з 1940), заслужений діяч науки (з 1934).
• Бунін Іван Олексійович ( 1870-1953)— російський письменник, лавреат Нобелівської премії з літератури
• Ільф Ілля Арнольдович ( 1897-1937 )- радянський письменник
• Паустовський Костянтин Георгійович ( 1892-1968 )- російський радянський письменник
• Гілельс Еміль ( 1916—1985 )— видатний радянський піаніст
• Ріхтер Святослав Теофілович( 1915-1997 )— піаніст, видатний музикант ХХ ст.
• Жванецький Михайло Михайлович — гуморист, сатирик
• Багрицький Едуард Георгійович ( 1895-1934 )— поет
• Васильєв-Чечель Павло Михайлович — генерал-майор, командир 1-ї козацької стрілецької дивізії (або «сірожупанної» дивізії) армії Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Нащадок сердюцького полковника Дмитра Чечеля.
• Караванський Святослав Йосипович — український мовознавець, поет, журналіст, автор самвидаву. Багатолітній політв'язень радянських таборів.
• Анатра Артур Антонович (1875-1943) — одеський промисловець, засновник авіазаводу "Анатра" (ДП "Одесаавіаремсервіс").
• Долженков Олександр Федорович - науковець у галузі оперативно-розшукової роботи та криміналістики, генерал-майор міліції, доктор юридичних наук, професор.
• Шепель Володимир Павлович — український військовий діяч. Генерал-хорунжий УНР

Міста-побратими

Александрія, Балтимор, Валенсія, Ванкувер, Варна, Генуя, Єреван, Йокогама, Калькутта, Кишинів, Констанца, Ліверпуль, Лодзь, Марсель, Нікосія, Оулу, Пірей, Регенсбург, Сегед, Спліт, Стамбул, Тріполі, Хайфа, Ціндао.

Міста-партнери

Берестя, Вальпараїсо, Варшава, Відень, Волгоград, Гданськ, Клайпеда, Ларнака, Лефкада, Любляна, Мінськ, Москва, Нінбо, Рош-га-Аїн, Санкт-Петербург, Тбілісі, Таганрог, Таллінн.

Демографія

• 1795 — 122
• 1799 — 4 117
• 1814 — 20 000
• 1820 — 60 000
• 1850 — 100 000
• 1873 — 180 922
• 1881 — 207 562
• 1900 — 400 000
• 1910 — більше 500 000 (третє за кількістю населення місто Російської імперії)
• 2001 — 1 029 000
• 2006 — 993 000 (п'яте за кількістю населення місто України)
• 2007 — 1 080 270 (четверте за кількістю населення місто України)
• 2010 — 1 009 204 (третє за кількістю населення місто України)
• 2011 — 1 003 705

Див. також

	Портал «Україна»
	Портал «Одеса»
	Одеса у Вікісловнику?
	Одеса на Вікісховищі?

• Одеса (значення)
• Одеська область
• Одеська Радянська Республіка
• Відомі одесити
• Одеське товариство колекціонерів
• Тролейбуси у Одесі
• Пам'ятники Одеси
• Одеський міжнародний кінофестиваль

Ресурси Інтернету

• Офіційний сайт міста Одеса

• Офіційний туристичний сайт Одеської області

• Всесвітній одеський портал

• Облікова картка на сайті ВРУ

Література

• Болдирєв О. В. Одесі — 600: Іст. нарис. — О.: Юг, 1994. — 72 с.
• Герлігі, Патриція. Одеса: Історія міста, 1794—1914. Київ: Критика, 1999 (ISBN 966-7679-04-7).
• Сапожников И.В ., Сапожникова Г. В. Запорожские и черноморские казаки в Хаджи-бее и Одессе (1770—1820-е годы). — О., 1998. — 272 с. — (монографія).
• Трусов Юрій Сергійович — Хаджибей (трилогія).