Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІМПЕРАТОР

ІМПЕРАТОР (лат. imperator — повелитель) — 1) неофіц. титул (означав того, хто має імперію) у Рим. республіці (див. Рим Стародавній), яким сенат нагороджував головнокомандувача армії після одержаної ним великої перемоги. З часом цим почесним титулом стали нагороджувати свого переможного полководця й солдати. Деякі полководці одержували титул І. кілька разів;

2) офіц. титул для глави держави. Запроваджений уперше Гаєм Юлієм Цезарем Октавіаном Августом. Деякий час зберігав значення військ.: так, Клавдій Нерон Тіберій (14—37) твердив, що він є І. для солдатів і принцепсом (перший у списку сенаторів) для громадян. Від часів Тіта Флавія Веспасіана термін «імператор» став синонімом терміна «глава держави» (Рим. д-ви). Після падіння Зх. Рим. імперії 476 титул І. зберігся за главою Візант. імперії (див. Візантія). У Зх. Європі був відновлений 800, тоді рим. папа Лев III проголосив І. короля франків Карла Великого. Після розпаду імперії Карла Великого титул І. перейшов у Німеччину. Його володарі іменували себе І. «Священної Рим. імперії» (з кін. 15 ст. — «Священна Римська імперія германської нації»). Від 15 ст. цим титулом майже постійно володіли австрійс. Габсбурги.

1721, після укладення Ніштадського мирного договору, сенат і Найсвятіший правительствуючий синод Рос. д-ви присвоїли титул І. цареві Петру I (див. також Російська імперія). Поява в Європі ще одного І. викликала протест багатьох монархів (Річ Посполита визнала главу Рос. д-ви І. тільки 1764).

1804 коронувався І. Наполеон Бонапарт (див. Наполеон I). 1806 він ліквідував «Священну Римську імперію германської нації». Тоді герм. І. Франц II став іменувати себе (цей титул Франц прийняв 1804) І. австрійс. Францем I.

Титул І. прийняв (як наполеонівську спадщину) президент Франції Шарль-Луї-Наполеон Бонапарт (Наполеон III). Після перемоги 1871 над Францією у Франко-прусській війні 1870—71 прусський король Вільгельм I об’єднав Німеччину, проголосив її Другим рейхом (імперією) і поклав на себе корону І.

1877 турец. султан Абдул-Гамід II прийняв титул І. османів. Титулувалися І. також монархи Китаю, Японії, Мексики, Абіссінії (нині Ефіопія), Сіаму (нині Таїланд), Бразилії та деяких ін. країн. Нині титул І. є чинним тільки в Японії.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: С.В. Кульчицький.; url: http://history.org.ua/?termin=Imperator; том: 3