Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНСТИТУТ РАДЯНСЬКОГО БУДІВНИЦТВА ТА ПРАВА

ІНСТИТУТ РАДЯНСЬКОГО БУДІВНИЦТВА ТА ПРАВА — н.-д. установа, що діяла в УСРР в кін. 1920 — серед. 1930-х рр. Заснований у Харкові за рішенням 10-го Всеукр. з’їзду рад (1927) як Ін-т рад. будівництва при ВУЦВК з метою систематичного вивчення та узагальнення практики діяльності органів держ. влади в УСРР. В черв. 1929 ВУЦВК затвердив статут ін-ту. Директором призначений 1-й секретар ЦК КП(б)У С.Косіор. До ін-ту були запрошені відомі вчені-юристи — О.Євтихієв, В.Кабалевський, С.Семковський та ін. В роботі установи брали участь парт. і держ. діячі — Г.Петровський, В.Чубар, М.Скрипник та ін. Осн. напрямами діяльності ін-ту були дослідження проблем діяльності рад, розробка методології теорії і практики рад. буд-ва (сприяв викладанню цього предмета у вузах республіки), ін-т виконував також консультативні функції.

В ін-ті працювали дійсні члени, наук. співробітники й кореспонденти. Щороку скликалися заг. збори дійсних членів. Вони обирали президію ін-ту, затверджували плани наук. роботи, приймали нових дійсних членів тощо. Підрозділами ін-ту були секції: буд-ва рад. влади на місцях; вивчення процесів буд-ва пролетарської укр. д-ви та ін.

Від верес. 1930 установа стала називатися — Ін-т рад. буд-ва та права при ВУЦВК. Намічалася певна реорганізація його структури, розширення тематики наук. діяльності. Зокрема, передбачалося проведення наук. досліджень з проблем госп., цивільного, кримінального та ін. галузей права. Ін-т мав подавати до ВУЦВК пропозиції щодо вдосконалення форм і методів діяльності рад, чинного законодавства та практики його застосування.

Реформування, однак, не дало очікуваних результатів. Не вистачало теоретиків права. Дійсні члени ін-ту — практичні працівники — не мали часу займатися наук. роботою: ін-т було втягнено в кампанію боротьби з троцькістами (див. Л.Троцький), правими і лівими ухилами в КП(б)У та ВКП(б). Це стало причиною його нової реорганізації. 1932 він увійшов до Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН) й отримав назву Ін-т рад. буд-ва та права. Було утворено вчену раду, запроваджено дві категорії наук. співробітників — старших і молодших. Структурними підрозділами ін-ту стали секції рад. буд-ва, госп., кримінального і міжнар. права. 1934 І.р.б. та п. переїхав до Києва. Юрид. проблематикою займався й президент ВУАМЛІНу  О.Дзеніс.

Протягом 1935 співробітники ін-ту підготували 22 наук. праці, намічався випуск збірників «20 років будівництва Рад на Україні» і «20 років роботи органів суду і прокуратури на Україні». Однак розгорнута в цей час в УСРР кампанія «очищення теоретичного фронту від троцькістських і націоналістичних елементів» внесла свої корективи. Працівники ін-ту зазнали необґрунтованих гонінь, а його дир. — проф. К.Сізонов — був звинувачений і страчений як учасник «контрреволюційної право-лівацької терористичної організації». Станом на 1 січ. 1936 в ін-ті працювали 16 науковців, у т. ч. 10 ст. н. с. Ін-т припинив своє існування наприкінці 1936.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Ю.С. Шемшученко.; url: http://history.org.ua/?termin=Inst_rad_budivnyctva_ta_prava; том: 3