Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Башенці

«БАШЕНЦІ»

– сформована 1874 група радикально налаштованої молоді, переважно студентів Новорос. ун-ту, які поділяли погляди ідеолога народництва П.Лаврова. Назва походить від місця зібрань у башті будинку Новикова в Одесі.

Навколо лідерів «Б.» – Г.Попка, I. Волошенка, Ф. Щербини – громадилися насамперед земляки, в т.ч. вихідці зі ставропольської семінарії Є.Побєдоносцев, Л.Добровольський, П.Ульянов, а також П.Івановська, Г.Чернявська, А.Шаповалова та ін.

Дотримувалися неписаних правил ведення соціаліст. пропаганди, «ходіння в народ». Налагодили зв’язки з Лавровим, петерб. народниками та «Південноросійським союзом робітників», після розгрому якого прилучили до себе частину його членів, зокрема Гната й Івана Івичевичів, Г.Іванченка. 1876 Попко звітував про діяльність «Б.» на з’їзді «лавристів» у Парижі.

1877 гурт припинив своє існування. Щербина з дружиною (А.Шаповаловою) опинився на засланні у Вологодській губ., Попко, Волошенко, Іванченко, брати Івичевичі пристали до київ. революц. народників, Побєдоносцев і Ульянов повернулися на Ставрополля (нині край РФ).

Література

• Лавров П.Л. Народники-пропагандисты 1873–1878 гг. Л., 1925;
• Рудько М.П. Революційні народники на Україні (70-ті роки XIX ст.). К., 1973.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Bashentsi; том: 1