Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Вікул Сергій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ВІКУЛ Сергій Павлович

(25.10. 1890–09.10.1937) – укр. громад. і політ. діяч, журналіст. Н. в м. Вінниця в сім’ї священика. Навч. у реальній шк. у Вінниці, на юрид. ф-ті Петерб. ун-ту. Чл. УСДРП, 1916–17 редагував газ. «Наше життя» (орган Петрогр. к-ту УСДРП). 1917 – чл. Української Центральної Ради, співпрацівник «Робітничої газети». 1919 розійшовся з лінією ЦК УСДРП щодо ставлення до рад. влади, виїхав до Німеччини, де розпочав створення т. зв. укр. комуніст. групи. Один із редакторів газ. «Новый мир». У 1920-х рр. працював заст. зав. прес-бюро Наркомату закордонних справ, референтом повпредства УСРР у Польщі, ред. укр.-амер. вид-ва у Берліні «Космос». Підтримував контакти з КПЗУ як чл. закордонного бюро допомоги й один із ред. час. «Наша правда». 1928 вернувся в Україну. Працював чл. колегії ЦСУ УСРР, заст. дир. Ін-ту історії партії та Жовтн. революції при ЦК КП(б)У. 1930 перейшов на видавничу роботу. 5 трав. 1933 заарештований за звинуваченням у націоналізмі й шпигунській діяльності на користь Німеччини. 25 верес. 1933 засуджений до 10 років позбавлення волі. Страчений на Соловках.

Література[ред. код]

Українська журналістика в іменах, вип. 1. Львів, 1994;

  • Верстюк в.Ф., Осташко Т.С. Діячі Української Центральної Ради. К., 1998.

Джерела[ред. код]

Автор: Т.С. Осташко.; url: http://history.org.ua/?termin=Vikul_S; том: 1