Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Носач Тиміш
НОСАЧ (Шкарлат) Тиміш (поч. 17 ст. — п. після 1668) — військ. і держ. діяч, дипломат, генеральний обозний, близький сподвижник Б.Хмельницького. Походження Н. невідоме: за одними свідченнями, він був вихідцем із шляхетського середовища, за ін. — що більш імовірно, — міщанського. З початком національної революції 1648—1676 Н. приєднався до повсталих. 1649 обійняв полковницький уряд у новоствореному Прилуцькому полку. У вересні 1650 був одним з керівників разом з Т.Хмельницьким, М.Пушкарем та Дорошенком, імовірно, Іваном, походу укр. армії в Молдову. Після його успішного завершення гетьман призначив Н. ген. обозним, уряд якого з певними перервами він обіймав майже 15 років: 1650, 1655, 1656—57, 1658—63, 1665. Як брацлавський полковник навесні 1653 Н. разом з І.Богуном та Т.Хмельницьким очолював похід у Молдову, брав участь у вторгненні козац. полків у Волощину. Влітку 1653 Н. вів оборонні бої на Уманщині та Брацлавщині, а наприкінці року взяв участь у Жванецькій облозі 1653. У Західному поході українського та російського військ 1655 Н. виконував обов’язки ген. обозного, брав активну участь у переговорах Б.Хмельницького з львів. магістратом щодо суми викупу за припинення облоги. В уряді гетьмана І.Виговського Н. зберіг за собою посаду ген. обозного, брав активну участь у придушенні збройного заколоту опозиції, очолював делегацію Війська Запорозького при ратифікації Гадяцького договору 1658 на вальному сеймі 1659. В умовах падіння політ. авторитету І.Виговського Н. підтримував кандидатуру Ю.Хмельницького як його наступника. Як член гетьман. уряду Ю.Хмельницького Н. брав активну участь у виробленні Переяславських статей 1659, однак свій підпис під ними не поставив. Під час кампанії 1660 був одним з ініціаторів (разом з П.Тетерею, І.Грушею, І.Богуном та ін.) розриву гетьмана Ю.Хмельницького з рос. царем Олексієм Михайловичем і повернення під владу польс. короля Яна II Казимира Ваза (Слободищенський договір 1660). За гетьманства П.Тетері Н. деякий час виконував обов’язки наказного полковника та ген. обозного. Під час несподіваного нападу лівобереж. козаків гетьмана І.Брюховецького на чолі з лубенським полк. Г.Гамалією на Корсунь (нині м. Корсунь-Шевченківський) 14 квітня 1665 Н. потрапив у полон. Ув’язнення відбув у Сибіру. По укладенні Андрусівського договору (перемир’я) 1667 гетьман П.Дорошенко домігся повернення Н. в Україну. Після 1668 згадки про нього немає.
Дж.: Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 4. СПб., 1863; Те саме, т. 15. СПб., 1892; Памятники, изданные Киевской комиссиею для разбора древних актов, т. 3. К., 1998; Універсали Богдана Хмельницького (1648—1657). К., 1998.
Література[ред. код]
- Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1—2 і т. 10. К., 1996—98;
- Мицик Ю. Носач Тиміш. В кн.: Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети, кн. 1. К., 1998;
- Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654—1665. К., 2001.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
Автор: В.М. Горобець.; url: http://history.org.ua/?termin=Nosach_T; том: 7