Волощина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Țara Românească
Цѣра Рȣмѫнѣскъ
Землѧ Ѹгровлахїиска
Князівство Волощина
васал османської імперії (1415 – 19 ст.)
протекторат Російської імперії (18 – 19 ст.)
1330 – 1859 Об'єднане князівство Волощини і Молдавії Flag of the United Principalities of Romania (1862 - 1866).svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Волощина
Карта Цари Роминяски у 1390 році
Столиця Кимпулунг-Мусчел, Куртя-де-Арджеш 1317—1418
Тирговіште 1418—1659[1]
Бухарест 1659—1859
Мови румунська (у широкому вжитку, пізніше офіційна), Церковнослов'янська (на початку офіційна)
Форма правління Князівство
воєвода, господар
 - 1310-52 (перший) Басараб І
 - 1859-62 (останній) Александру Йоан Куза
Історія
 - Об'єднання під
     владою Бесараба І
1330
 - Мехмед I відновив
    Османську владу

1419
 - Третя Австро-Турецька війна і Молдавські війни магнатів
1593-1621
 - Договори:
    - Кючук-Кайнарджійський
    - Едірнський

21 липня 1774
14 вересня 1829
 - Органічний регламент 1834-35
 - Унія:
    - з Молдавією

5 February 1859 (24 Jan OS)

Волощина (Wlachia, Muntenia i Oltenia, лат. Valachia пол. Wołoszczyzna рум. Ţara Românească, старорумунською Цѣра Рȣмѫнѣскъ) — історична провінція на північ від Дунаю і на південь від Карпат, що існувала там з середини XIV століття до 1859 року, коли вона була об'єднана з Молдавським князівством в Об'єднане князівство Волощини і Молдови. У XV столітті потрапила у феодальну залежність від Османської імперії. З XVIII століття в країні встановлений фанаріотський режим. Назва волоського горіха походить від назви цього краю.

Історія[ред.ред. код]

Після відходу римлян (III століття) землі Румунії протягом декількох століть були об'єктом вторгнень готів, гунів, аварів, слов'ян та ін народів. Романізоване населення Середнього і Нижнього Подунав'я в східнослов'янських джерелах називалося волохами. Значна його частина в IX—X століттях прийняла християнство по східному обряду. На цих територіях утворилися пізніше Волоське і Молдавське князівства. Разом з християнством поширилася слов'янська писемність, внаслідок чого староболгарська мова аж до середини XVIII століття залишалась тут офіційною мовою церкви та державного діловодства.

Вже в X—XI століттях на території сучасної Румунії стали виникати земельні володіння (кнезати), власники яких називалися по-слов'янськи князями. Проте більшість сільського населення аж до XIV століття складали вільні общинники.

Найменування цієї держави Валахією або Волоським князівством — результат пізнішої історіографічної традиції. Спроби Угорщини підпорядкувати своїй владі нову державу були відбиті в середині XIV століття за допомогою Болгарії та Сербії. До 90-х років XIV століття війська Османської імперії вийшли до Дунаю і незабаром, форсувавши його, вторглися в межі Валахії. На початку XV століття господар Валахії Мірча I Старий був змушений визнати себе васалом султана.

Галерея[ред.ред. код]

Карти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Romania & Moldova
  2. John B. Norie et J. S. Hobbs: Flags of all Seafaring Nations, 1848, 73 pp. with 24 plates showing 306 illustrations in color, reeditat de Rudolf Hoffmann: Flaggen aller seefahrenden Nationen, Ed. Maritim, Hamburg, Germania, 1987, ISBN 3-89225-153-6