ГЕС Авалі
| ГЕС Авалі | |
|---|---|
| 33°34′33″ пн. ш. 35°30′33″ сх. д. / 33.5758611111387779° пн. ш. 35.50938888891677436° сх. д.Координати: 33°34′33″ пн. ш. 35°30′33″ сх. д. / 33.5758611111387779° пн. ш. 35.50938888891677436° сх. д. | |
| Країна |
 Ліван |
| Стан | діюча |
| Річка | Літані |
| Каскад | каскад Літані |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1965—1981 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 108 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 400 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | 33 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 по 45,6 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 3х36 МВт |
| Основні споруди | |
| ЛЕП | 66 |
| Оператор | Électricité du Liband |
  ГЕС Авалі | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Авалі — гідроелектростанція на півдні Лівану. Знаходячись між ГЕС Маркабі (34 МВт) та ГЕС Joun (48 МВт), входить до складу дериваційного каскаду, який використовує ресурс із річки Літані, що бере початок в долині Бекаа між гірськими хребтами Ліван та Антиліван (на заході та сході відповідно) та, довернувши на захід, впадає у Середземне море на північ від Тіра. Станом на другу половину 2010-х років найпотужніша ГЕС країни.
В основу дериваційного проекту поклали перекидання ресурсу в долину річки Авалі (у верхній течії носить назву Бісрі), котра дренує західний схил хребта Ліван та впадає до моря на північній околиці Сидона. Захоплена із Літані за допомогою греблі Караун (Karaoun) вода транспортується під зазначеним хребтом до ГЕС Маркабі, після якої опиняється у невеликому балансуючому резервуарі Айн-Зарка. Звідси далі на захід веде дериваційний тунель діаметром 3,3 метра, який складається з двох розділених Ваді-Азібі секцій — Jezzine довжиною 10,4 км та Kanane довжиною 6,6 км. Хоча основна частина води має походження з Літані, до тунелю також потрапляє додатковий ресурс із водозаборів на кількох струмках (Айн-Зарка, Nahr ech Cheta та інші).
Тунель Kanane завершується у верхньому балансуючому резервуарі Анан, який має об'єм до 170 тис. м3. Частина ресурсу звідси відпускається до іригаційної системи, а інша через напірний водовід довжиною 0,8 км подається до розташованого на лівому березі Авалі машинного залу.
В 1965-му станцію ввели в експлуатацію з двома турбінами типу Пелтон потужністю по 36 МВт, а у 1981-му до них додали ще одну таку ж. Це обладнання працює при напорі у 400 метрів.
Відпрацьована вода потрапляє до нижнього балансуючого резервуару Авалі з об'ємом 300 тис. м3, з якого подається на наступну станцію каскаду.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованих на роботу під напругою 66 кВ.[1][2][3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Official Website of the Litani River Authority. www.litani.gov.lb (амер.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 9 жовтня 2018.
- ↑ https://www.riob.org/IMG/pdf/Sleiman_Antoinette_Litani_River_and_Litani_River_Authority_Projects.pdf (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2016.
- ↑ Official Website of the Litani River Authority. www.litani.gov.lb (амер.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 9 жовтня 2018.