ГЕС Біг-Крік 1

ГЕС Біг-Крік 1
37°12′ пн. ш. 119°14′ зх. д.
Країна	США
Адмінодиниця	Фресно
Стан	діюча
Річка	Біг-Крік, деривація зі сточища Соуз-Форк-Сан-Хоакін
Каскад	гідровузол у сточищі Сан-Хоакін
Початок будівництва	1911
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1913—1925
Основні характеристики
Установлена потужність	88,4  МВт
Середнє річне виробництво	345 (2018)  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	650  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	3 Allis Chalmers + 1 Pelton
Кількість та марка гідрогенераторів	3 General Electric + 1 Westinghouse
Потужність гідроагрегатів	1х19,8 + 1х15,8 + 1х21,6 + 1х31,2  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонні гравітаційні (греблі 1, 2, 3), земляна із бетонним ядром (гребля 3А)
Висота греблі	52 (гребля 1), 37 (гребля 2), 50 (гребля 3), 7 (гребля 3А)  м
Довжина греблі	407 (гребля 1), 568 (гребля 2), 195 (гребля 3), 80 (гребля 3А)  м
Власник	Southern California Edison
ГЕС Біг-Крік 1
Мапа

ГЕС Біг-Крік 1 — гідроелектростанція у штаті Каліфорнія (Сполучені Штати Америки). Знаходячись між ГЕС Портал (10 МВт, вище по сточищу) та ГЕС Біг-Крік 2, входить до складу однієї з гілок гідровузла у верхній частині сточища річки Сан-Хоакін, яка починається на західному схилі гір Сьєрра-Невада та впадає до затоки Сан-Франциско.

Схема гідровузла Біг-Крік

Ресурс для роботи станції отримують з водосховища Хантінгтон-Лейк, створеного на річці Біг-Крік, лівій притоці Сан-Хоакін. Його утримують чотири греблі — три бетонні гравітаційні висотою 52, 37 та 50 метрів при довжині 407, 568 та 195 метрів, а також бетонна структура заввишки 7 метрів та завдовжки 80 метрів, яку згодом підсилили земляною відсипкою на кожній зі сторін. Створений ними резервуар має площу поверхні 5,8 км² та об'єм 110 млн м³.

Окрім власного стоку, до сховища Хантінгтон через малу ГЕС Портал надходить ресурс, зібраний у сточищі Соуз-Форк-Сан-Хоакін (так само ліва притока Сан-Хоакін, котра впадає вище від Біг-Крік) та спрямований через тунель Вард. Останній починається у водосховищі Флоренс-Лейк, розташованому на самій Соуз-Форк-Сан-Хоакін, та по дорозі приймає відгалуження від водосховища Томаса А. Едісона, котре знаходиться на її правій притоці Моно-Крік (оскільки тунель Вард прямує по лівобережжю, відгалуження від Моно-Крік перетинає долину Соуз-Форк-Сан-Хоакін по сифону). При цьому додатковий ресурс захоплюють із цілого ряду інших приток Соуз-Форк-Сан-Хоакін, як то Хупер-Крік (деривація до резервуару Флоренс-Лейк), Варм-Крік (деривація до сховища Томаса А. Едісона), Bear Creek (водозабір з'єднано з тунелем від резервуару Томаса А. Едісона), Chinquapin Creek (та її притоки Кемп-62-Крік), Болсілло-Крік і Кемп-61-Крік.

Зі сховища під правобережним гірським масивом Біг-Крік прокладений дериваційний тунель завдовжки 1,2 км з діаметром 3,7 метра, який переходить у два водоводи завдовжки по 2 км з діаметрами 2,1 та 1,5 метра. Перший з них розгалужується на три напірні водоводи завдовжки по 1,3 км зі спадаючим діаметром від 1,1 до 0,9 метра, тоді як другий живить один напірний водовід тієї ж довжини з діаметром від 1,4 до 0,9 метра.

Основне обладнання станції становлять чотири турбіни типу Пелтон потужністю після модернізації 19,8 МВт, 15,8 МВт, 21,6 МВт та 31,2 МВт. Вони використовують напір у 650 метрів та в 2018 забезпечили виробництво 345 млн кВт-год електроенергії.

Відпрацьована вода потрапляє у створений на Біг-Крік невеликий резервуар, з якого спрямовується на станцію Біг-Крік 2. При цьому можливо відзначити, що зі сховища Хантінгтон-Лейк ресурс також подається на іншу гілку гідровузла, котра включає станції Іствуд та Біг-Крік 2А (машинний зал останньої розташований поряд з аналогічною спорудою Біг-Крік 2).