ГЕС Торіто
| ГЕС Торіто | |
|---|---|
| 9°56′57″ пн. ш. 83°37′20″ зх. д. / 9.94922222224997910° пн. ш. 83.62236111113878678° зх. д.Координати: 9°56′57″ пн. ш. 83°37′20″ зх. д. / 9.94922222224997910° пн. ш. 83.62236111113878678° зх. д. | |
| Країна |
.svg){kind=small} Коста-Рика |
| Стан | діюча |
| Річка | Ребентазон |
| Каскад | каскад на Ребентазон |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 2015 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 50 МВт |
| Середнє річне виробництво | 305 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 56.3 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 2 |
| Витрата через турбіни | 2х65 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 по 37,5 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 2х25 МВт |
| Власник | Union Fenosa |
  ГЕС Торіто | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Торіто — гідроелектростанція у центральній частині Коста-Рики, за чотири з половиною десятки кілометрів на схід від столиці країни Сан-Хосе. Знаходячись між ГЕС Ангостура (вище по течії) та ГЕС Ребентазон, входить до складу каскаду на річці Ребентазон, яка бере початок біля міста Картаго та тече до впадіння праворуч в річку Парісміна, котра сама невдовзі завершується на узбережжі Карибського моря.
Ребентазон бере початок у східній частині міжгірської депресії, відомої як Центральні рівнини та обмеженої з півночі Кордильєрою-Сентраль, а з півдня Кордильєрою-де-Таламанка. В кінці 20 століття на початку ділянки, де річка проривається з депресії до моря через Кордильєру-Сентраль, спорудили ГЕС Ангостура. А у 2010-х використали відпрацьовану цією станцією воду для живлення ще одного ступеню каскаду — ГЕС Торіто. За реалізацію проекту взялась іспанська компанія Union Fenosa, котра до того вже реалізувала подібний задум в каскаді на тій же Ребентазон, додавши ГЕС La Joya після станції Качі (навіть потужності у La Joya та Торіто обрали однаковими).
Від ГЕС Ангостура до річки прямує відвідний канал довжиною 0,35 км, неподалік завершення якого облаштували водозабірну споруду нової станції. Після неї ресурс потрапляє у прокладений через правобережний масив дериваційний тунель довжиною 3,5 км з перетином 50 м2, який неподалік від початку через відгалуження довжиною 0,3 км з діаметром 6 метрів з'єднаний з верхнім балансувальним резервуаром. Останній має корисний об'єм у 125 тис. м3 та, за необхідності, може скидати воду напряму до Ребентазон. На завершальному етапі головний тунель сполучений з запобіжним резервуаром баштового типу висотою 45 метрів та діаметром 20 метрів.
Основне обладнання станції становлять дві турбіни типу Френсіс потужністю по 25 МВт, які при напорі у 56,3 метра забезпечують виробітку 305 млн кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода повертається у Ребентазон та прямує на ГЕС Ребентазон, при цьому існують плани спорудження на цій ділянці ще однієї ГЕС Izarco.[1][2][3][4][5][6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ patco. www.patcopisa.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 21 вересня 2018.
- ↑ Proyecto hidroeléctrico Torito, Costa Rica. | Grupo Copisa. Grupo Copisa (es-ES) . Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018.
- ↑ Spain utility wins contract to develop Costa Rica's 50-MW Torito. www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018.
- ↑ Torito inauguration - Global Power Generation. Global Power Generation (амер.). 1 грудня 2015. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2018.
- ↑ WORLDWIDE TUNNELLING EXPERIENCE (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2018.
- ↑ Gas Natural Fenosa inaugura la planta El Torito en Costa Rica | GARAYSA. GARAYSA (es-ES) . 21 листопада 2015. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018.