Голуб перуанський
| Голуб перуанський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Patagioenas oenops (Salvin, 1895) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba oenops Salvin, 1895 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Го́луб перуанський[2] (Patagioenas oenops) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає в Еквадорі і Перу.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 31-34 см, вага 276 г. Голова, шия і груди тьмяно-каштанові з пурпуровим відтінком. Верхня частина тіла сиза або темно-сіра, крила і середина спини мають пурпурово-каштановий відтінок. Нижня частина тіла світло-сіра, надхвістя темно-сіре, хвіст чорнуватий. Очі чррна з оранжевими кільцями, навколо очей кільця голої сизої шкіри. Дзьоб сизий, біля основи червоний. Самці і молоді птахи мають тьмяніше забарвлення.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Перуанські голуби мешкають в долині річки Мараньйон на півночі Перу (переважно в регіонах Кахамарка і Амазонас), а також на південному сході Еквадору (Самора-Чинчипе). Вони живуть переважно у верболозах Salix humbertiana в долинах гірських річок і в сухих тропічних лісах на схилах гірських долин, трапляються на плантаціях. Зустрічаються на висоті від 850 до 2400 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами, ягодами, листям і пагонами. Ведуть переважно деревний спосіб життя. В кладці одне яйце, інкубаційний період триває 15-16 днів.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція перуанських голубів становить від 3750 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища і полювання.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Patagioenas oenops: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 06 лютого 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 лютого 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |