Гончаренко Ігор Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Гончаренко
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 5 березня 1994(1994-03-05)
Станишівка
Смерть 1 листопада 2018(2018-11-01) (24 роки)
Зайцеве
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014—2015; 2018
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»

І́гор Андрі́йович Гончаре́нко (нар. 5 березня 1994(19940305) — 1 листопада 2018) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1994 року у селі Станишівка (Житомирський район, Житомирська область). Закінчив Житомирське ПТУ № 1 — за фахом будівельника; проходив строкову службу у частині НГУ в Одесі.

З весни 2016 року служив за контрактом у 20-му окремому батальйоні радіоелектронної боротьби (в/ч А1262). Відряджений в зону бойових дій до 72-ї бригади; старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 8-ї механізованої роти.

1 листопада 2018 року увечері зазнав смертельного поранення в ході бойових дій поблизу смт Зайцеве — внаслідок обстрілу опорного пункту з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

4 листопада 2018-го похований у Станишівці.

Без Ігоря лишилися мама, вітчим та двоє братів.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • указом Президента України № 26/2019 від 31 січня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • Нагрудний знак «Учасник АТО»
  • відзнака Житомирської районної ради «Честь і слава Житомирського району» (7.2.2019, посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]