Гідрографія Австралії
Австралія надзвичайно бідна на поверхневі води країна, лише 10-17 % атмосферних опадів потрапляє до водотоків країни, решта випаровується та просотується в ґрунт. Річкова сітка розвинута мало, майже 60 % території — безстічні області[1]. Більшість річок мають нерівномірний режим стоку; живлення дощове[2]. Річний стік з континенту дорівнює 350 км³ (1 % поверхневого стоку планети)[3]. Розподіл поверхневих вод територією країни нерівномірний, половина припадає на малозаселену північну частину, а на найважливіший сільськогосподарський район басейну Муррею (2570 км) — Дарлінгу (2740 км) — лише 14 % (1 млн км²)[3].
Річки Австралії[ред. | ред. код]
Головна річкова артерія Австралії – Муррей разом з великими притоками Дарлінгом, Маррамбіджі і Гоулберном дренує територію пл. 1072,8 тис. кв. км в Новому Південному Уельсі, Вікторії, Квінсленді і Південній Австралії. Муррей, що бере початок в Сніжних горах, впадає в затоку Енкаунтер в Південній Австралії. Його загальна довжина становить 2575 км, в тому числі нижня частина в 970 км доступна для проходу невеликих суден. Піщані мілини, що перегороджують гирло річки, служать перешкодою для заходу морських судів. Стік Муррея і Маррамбіджі регулюється гідроенергосистемою «Сніжні гори». Притоки Дарлінга дренують всі західні схили гір Східної Австралії на півночі Нового Південного Уельсу і частково на південному сході Квінсленда. Головна притока Дарлінг довжиною 2740 км впадає в Муррей біля Уентуерта. На Західному плато стік роз'єднаний, і існуючі там потоки функціонують рідко і нетривалий час, а закінчуються у тимчасових озерах або болотах, приурочених до безстічних улоговин. Велика територія в Квінсленді, Північній території і Південній Австралії пл. 1143,7 тис. кв. км належить до басейну озера Ейр – одного з найбільших у світі басейнів внутрішнього стоку. Великі річки цього басейну Джорджіна, Дайамантіна і Купер-Крик характеризуються дуже малими схилами і звичайно являють собою лабіринти сухих русел, що переплітаються, однак після дощів вони можуть розливатися на багато кілометрів завширшки. Води цих річок дуже рідко досягають озера Ейр: в 1950 його улоговина заповнилася вперше з часу колонізації материка європейцями.
Озера Австралії[ред. | ред. код]
Більша частина озер Австралії – це безводні улоговини, покриті соленосними глинами. У тих рідких випадках, коли вони заповнені водою, це мулкі солоні і дрібні водоймища. Багато таких озер є на Західному плато в Західній Австралії, однак найбільші з них знаходяться в Південній Австралії: озера Ейр, Торренс, Герднер і Фром. Вздовж півд.-східного берега Австралії розвинені численні лагуни з солонуватою або солоною водою, відмежовані від моря піщаними мілинами і грядами. Найбільші прісноводні озера знаходяться в Тасманії, де деякі з них, включаючи озеро Грейт-Лейк, використовуються в гідроенергетичних цілях.
Підземні води Австралії[ред. | ред. код]
Водопостачання за рахунок підземного стоку має життєво важливе значення для багатьох сільських районів Австралії. Загальна площа басейнів із запасами підземних вод перевищує 3240 тис. кв. км. Великий Артезіанський Басейн – найбільший в світі, в Квінсленді, Південній Австралії, на Новому Південному Уельсі і Північній території займає площу 1751,5 тис. кв. км. Підземні води порівняно теплі і сильно мінералізовані. Артезіанські басейни менших розмірів знаходяться в Західній Австралії і на південному сході Вікторії.
Література[ред. | ред. код]
- Австралія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001. — Т. 1. — 512 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Австралія (континент). Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 25 березня 2020.
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б Аничкин О. Н. и др., 1983, Природа.