Безстічна область
Безсті́чна о́бласть — територія, що не має поверхневого стоку у Світовий океан. Річкова мережа безстічних областей розвинена слабо. Річки часто пересихають або розпадаються на ряд мілких невеличких озер. В межах України, між річками Молочною та Дніпром, розташована безстічна рівнинно-подова область. До безстічних басейнів, відносять і деякі з найбільших озер світу, таких як Аральське море і Каспійське море, що є найбільшими у світі солоними водоймами відрізаними від океану.[1]
Зміст |
Безстічні озера [ред.]
Більшість опадів знаходить свою дорогу до океанів через мережу річок, озер і водно-болотяних угідь. Проте існує череда водойм, які відносяться до безстічних басейнів, де рельєф не дозволяє їм стік в океан. Ці безстічні водозбірні басейни називають сточищем озера.[2]
Безстічні озера, як правило, знаходяться в середині континенту, далеко від океану. Їхні вододіли часто обмежуються геологічними утвореннями, такими, як гірські хребти, які відрізують доступ до світового океану. Внутрішній водний стік випаровується, залишаючи високу концентрацію мінералів та інших винесених водою продуктів ерозії. З часом ці винесенні водою продукти ерозії може привести до того, що вода безстічного озера може стати відносно солоною. Оскільки основний відтік з цих озер в основному здійснюється за рахунок випару і інфільтрації, безстічні озера, як правило, чутливіші до забруднення навколишнього середовища, ніж водні об'єкти, які мають доступ до світового океану.[3]
Походження [ред.]
Безстічні регіони можуть бути в будь-яких кліматичних поясах, але найчастіше є в спекотних пустельних районах. У тих районах, де рівень опадів вищий, прибережна ерозія в цілому буде здатна промити дренажні канали (зокрема, під час повені), здолавши безстічну гідрологічну систему географічних бар'єрів і відкрити басейн до навколишньої території. Чорне море, ймовірно, є таким прикладом прориву у Середземне море.
Континенти різняться у частковому відношенні площ безстічних регіонів через географічні і кліматичні умови. Австралія має високий відсоток безстічних регіонів — 18%, тоді як Північна Америка — 5%. Приблизно 18% суходолу належить до басейнів безстічних озер, найбільше таких районів в Азії.
У пустелях, опадів замало, а сонячне випаровування завелике, що призводить до різкого скорочення формування дренажних систем. Закритий стік часто призводить до концентрації солей і інших мінеральних речовин у безстічному озері (такирі).
Постійні і сезонні безстічні озера можуть утворюватися в безстічних басейнах. Безстічні басейни в основному стабільні, зміни клімату із скороченням опадів змінюють береги озер. Навіть найбільш постійні безстічні озера змінюють розмір і форму, часто стають значно менше або діляться на декілька дрібніших частин під час посушливого сезону.
Людина освоїла раніше непридатні пустельні райони, відтак річкові системи, які живили багато безстічних озер, змінилися через спорудження гребель і водогонів. Це призвело до збільшення солоності, підвищення концентрації забруднюючих речовин і порушення екосистем.
Найбільші безстічні басейни і озера [ред.]
Антарктида [ред.]
Безстічні озера в Антарктиці знаходяться в Сухих долинах Мак-Мердо , Земля Вікторії — найбільша вільна від криги область Антарктиди.
- Озеро Дон Хуан— підземне живлення від льодовика і залишається вільним від криги протягом всього року.
- Озеро Ванда в долині Райт має постійний льодовий шар, край якого тане влітку дозволяючи витікати найдовшій річці в Антарктиці — Онікс. Озеро має 70 м глибини і є надсолоним.
- Озеро Бонні розташоване в долині Тейлор має постійний льодовий шар і поділений на дві частини хребтом Бонні. Озеро живиться від танення льодовика. Його унікальна льодовикова історія призвела до утворення шару ропи в донних вод і шару питної води на поверхні.
- Озеро Хоаре, в долині Тейлор, є новітнім озером в Сухій долині , одержує живлення майже виключно з Канадського льодовика. Озеро має постійний льодовий шар.
- Озеро Фрикселл, розташовано у прилеглій до моря Росса долині Тейлор. Озеро має постійний льодовий шар і льодовикове живлення 6 тижнів на рік. Солоність води зростає зі збільшенням глибини.
Азія [ред.]
Велика частина Західної і Центральної Азії частина єдиного гігантського внутрішнього басейну. Вона містить ряд озер, у тому числі:
- Центрально-Азійський внутрішній басейн, найбільший з трьох великих сточищ, що охоплюють Монголію.
- Басейн Каспійського моря, до нього відноситься і все сточище Волги.
- Річки, що живили Аральське море були використані на зрошування, що призвело до різкого скорочення озера.
- Озеро Балхаш.
- Лобнор, у південно-східній частині Синьцзян-Уйгурського автономного району на північному заході Китаю.
- Іссик-Куль, Сонг-Кьоль і Чатир-Куль озера в Киргизстані.
- Систанський басейн в Ірані і Афганістані.
- Таримський басейн в Синьцзян-Уйгурському автономному районі.
- Басейн Убсу-Нур, Монголія, Республіка Тува, Росія.
- Мертве море, найнижча точка на поверхні Землі. Ізраїль і Йорданія.
- Самбарське солоне озеро в Раджастхані, північно-західна Індія.
- Озеро Ван в Туреччині, одне з найбільших безстічних озер світу.
Австралія [ред.]
Австралія має сухий клімат, низькі показники стоку пов'язані з його давньою геологічною будовою. Тому вона має велику частку внутрішнього басейну. А саме:
- Басейн озера Ейр, включає крім озера Ейр, ще й озеро Фром.
- Озеро Торренс, на захід від хребта Фліндерс в Південній Австралії.
- Озеро Коранджамайт, надсолоне вулканічне озеро в західній Вікторії.
- Джордж, раніш мало зв'язок зі стоком басейну Муррей-Дарлінг
Африка [ред.]
- Озеро Туркана в Кенії.
- Дельта Окаванґо, безстічна внутрішня дельта в пустелі Калахарі в Ботсвані.
- Озеро Нгамі в Ботсвані.
- Озеро Чад (між Чадом і Камеруном), основне живлення річки Шарі і Логон.
- Естоша озеро в Намібії в Естошенському національному парку.
- Каттара в Єгипеті.
- Мельгір в Алжирі
- Озеро Чілва в Малаві.
- Афарська улоговина в Еритреї, Ефіопії і Джибуті
Північна Америка [ред.]
- Долина Мехіко в до-колумбівський час складалось з п'яти озер, деякі з них: Тескоко, Хочімілко,Чалко.
- Озеро Крейтер в штаті Орегон.
- Озеро Девілс Північна Дакота.
- Великий Відокремлений Басейн Вайомінг.
- Великий басейн штати Невада і Юта.
- Мапимі в північній Мексиці.
- Басейн Гусмана північ Мексики, південь Нью-Мексико.
- Озеро Атітлан, гори Гватемали.
Європа [ред.]
- Нойзідлер в Австрії і Угорщині.
- Тразімено в Італії.
- Веленце в Угорщині.
- Преспа на кордоні Македонії, Албанії, Греції.
Південна Америка [ред.]
- Басейн Альтіплано, другий за площею у світі.
- Озеро Валенсія (ісп. Lago de Valencia) друге за площею озеро Венесуели.
- Салар-де-Атакама, пустеля Атакама, Чилі (біля плато Альтіплано, але не його частина).
- Північно-Західний пампаський басейн, Сухі Пампаси, Аргентина.
- Південо-Західний пампаський басейн, Сухі Пампаси, Аргентина.
- Басейн озера Мар-Чікіта, провінція Кордова, Аргентина
- Месета-Самункура, Патагонія, Аргентина.
Доісторичні [ред.]
Найвідоміші:
- Чорне море, до його злиття зі Середземним морем
- Середземне море під час Мессинської кризи (5 млн. років тому), коли перервався зв'язок з Атлантичним океаном.
- Озеро Лагонтан на заході США.
Посилання [ред.]
- ↑ «Drainage systems». Encyclopedia Britannica. Процитовано 2008-02-11.
- ↑ «What is a watershed and why should I care?». university of delaware. Процитовано 2008-02-11.
- ↑ «Endorheic Lakes: Waterbodies That Don't Flow to the Sea». United Nations Environment Programme. Процитовано 2008-02-11.
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Primer on endorheic lakes
- The Silk Roads and Eurasian Geography
- The role of climate during high plateau formation. Insights from numerical experiments
- Playa Lakes (Endorheic Basins) An annotated link directory
