Гіпотеза жестів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіпотеза жестів — одна з теорій про походження мови, яку запропонував російський учений Микола Якович Марр[1].

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

За цією гіпотезою, спочатку виникла мова жестів, а потім на її основі звукова мова.

Критика[ред. | ред. код]

Про можливість виникнення звукової мови на основі жестів твердив німецький мовознавець Вільгельм Вундт, який вважав, що із самого початку існувало дві мови — мова жестів і мова звуків. За допомогою звуків виражали почуття, а за допомогою жестів — уявлення про предмети.

Мова жестів у наш час[ред. | ред. код]

На сьогодні мову жестів використовують більшість австралійських племен, серед них:

  • австралійське плем′я аранда (450 жестів);
  • австралійське плем′я варрамунга (спілкуються жестами вдови, які повинні цілий рік мовчати).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: підручник / Михайло Петрович Кочерган. — Київ: Академія, 2003. — С.42

Інтернет-джерела[ред. | ред. код]