Девоція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Девоція (лат. devotio) — у давніх римлян, обітниця підземним богам. Солдат чи полководець добровільно жертвував власним життям, просячи в богів знищити вороже військо. Девоція відбувалася після здійснення урочистого обряду.

З джерел відомі девоції Деціїв — батька та сина (обидвоє консули) в 340 та 295 роках до нашої ери.[1] Відомі також девоції ранньої Імперії в ім'я імператора.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Livy 8.9, див. Mary Beard, J.A. North, and S.R.F. Price, Religions of Rome: A Sourcebook (Cambridge University Press, 1998), p. 157 онлайн [Архівовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine.]