Римська імперія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ри́мська або Ромейська імпе́рія (лат. Imperium Romanum) — державне, військово-політичне утворення, яке зародилося на основі міста-держави Риму близько 27 р. до н.е. і виросло до всесвітньої імперії, щоб потім пережити період розпаду бл. 475 року н.е., змінити форми свого існування, пережити втрату значної частини своїх земель і юридично проіснувати аж до початку XIX ст., коли імперія формально була розпущена. Імперія відіграла важливу роль в житті людства, особливо населення Європи.
[ред.] Періоди існування імперії
Римська імперія відіграла важливу роль у розвитку людства. З точки зору Римської імперії історію людства останніх трьох тисячоліть (від IX ст. до н.е. до XX ст.) можна розглядати наступним чином:
- місто-держава Рим (Королівська доба (753 р. до н.е. - 510 р. до н.е.)).
Легендарне заснування Риму втікачами з іншого стародавнього міста-держави - Трої. Див. Стародавній Рим.
- Римська республіка. (509 р. до н.е. - 133 р. до н.е.)
Поширення впливу Риму на інші міста-держави Середземного, а потім і Чорного морів. Цікаво, що в грецькій мові цей період називається Ρωμαϊκή Δημοκρατία (Римська демократія). Цей період закінчується періодом громадянських війн (133 р. до н.е. - 28 р. до н.е.).
- Старожитня (антична) Римська імперія.
Зростання впливу військових на життя і владу Римської республіки. Зміна форми управління і перетворення її на імперію, грецькою - Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία (Римська автократія, Римське самодержавство). Завоювання і поширення впливу Римської імперії на землі, які знаходяться поблизу від Середземного і Чорного морів, вихід до Атлантичного океану і досягнення Англії. Стародавній Рим характеризується автократичною формою державного правління. В цей час цивілізація Стародавнього Риму досягла свого найбільшого розквіту та домінувала на заході Євразії. Приблизно у цей же час найбільшого розквіту досягає і Китайська імперія (династія Хань).
Ще у часи республіки, задовго до проголошення першого імператора, Рим поширював свої володіння за рахунок завоювань. Проте Римська імперія зуміла об'єднати значну територію з багатьма народами, мовами та релігіями не тільки як держава, але й як форма суспільства та світова ідея (лат. imperium sine fine - безгранична імперія). Під час правління імператора Траяна внаслідок завоювання Дакії у 116 році до Р.Х. під владою Риму знаходилась держава обсягом 5 900 000 км2.
Влада імператора замінила 500-літню владу Римської республіки (509 до Р.Х. - 133 до Р.Х.). Це стало можливим завдяки ослабленню держави внаслідок громадянських воєн (133 р. до н.е. - 28 р. до н.е.). Існує декілька пропозицій щодо початку часового відліку імперської доби, серед них:
- 44 до н.е. — призначення Юлія Цезара довічним диктатором
- 2 вересня 31 до н.е. — перемога Октавіана у битві при Акції та кінець громадянських воєн
- 16 січня 27 до н.е. — присвоєння Октавіану титулу Авґуст (лат. Augustus) Римським сенатом, таким чином встановлення першого Римського імператора
Кінцем імперської доби стародавнього Риму прийнято вважати 4 вересня 476, коли Західну Римську імперію завойовують германці.
Також розрізняють два періоди імперської доби: принципат та домінат.
- Принципат (27 р. до н.е. - 283 р. н.е.)). Період, коли імператор був першим - принцепсом, принцем, серед рівних йому римських старшин - сенаторів.
- Домінат. (284 р. н.е. - 394 р. н.е.)). Період, коли імператор був господарем і богом у Римі - dominus et deus (господь і бог). Цей період почався правлінням імператора Діоклетіана
- Перенесення столиці імперії до нового Риму - Константинополя і розпад її на дві частини - західну і східну.
Констянтин Великий переносить столицю до Константинополя (Царгорода), запроваджує на державному рівні нове віровчення - християнство. Онуки Констянтина Великого ділять імперію на три частини, з яких дві потім об'єднуються в одну. Див. Римська Імперія епохи Константина Великого.
- Падіння західної частини імперії і піднесення східної частини імперії (Візантії) - див. Візантійська імперія. Перетворення західної частини Римської імперії на нове утворення - Священну Римську імперію.
- Падіння східної частини Римської імперії у 1453 році і утворення на її основі Османської імперії (один з титулів османських султанів - імператор римський). Піднесення Священної Римської імперії під час XV-XVII ст. Піднесення впливу Москви (третій Рим), що послужило основою для зародження і розвитку Російської імперії.
- Поступовий занепад і розпад Священної Римської імперії, зокрема перетворення її на Священну Римську імперію германського народу. Розвиток Османської і Російської імперій.
- Розпуск Священної Римської імперії на початку XIX ст і передача її прав і обов'язків іншим державам того часу, зокрема Німецькій, Австро-Угорській, Іспанській і Британській імперіям. Початок занепаду інших правонаступників
- Розпад протягом XX ст. усіх правонаступників Римської імперії - Османської, Російської, Іспанської, Австро-Угорській і Британської. Серед політичних причин початку Першої Світової війни - ідея відвоювання Константинополя Російською імперією. Розпад Османської, Австро-Угорської і Російської імперій у результаті Першої Світової війни. Короткочасне утворення фашистського Третього Рейху (Третьої імперії). Розпад Третього Рейху і Британської імперії у результаті Другої Світової війни.
До нині відчувається вплив того часу в культурі, правознавстві, технології, мистецтві, мові, релігії, державному устрої, військовій справі та архітектурі західних цивілізацій.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||
