Джон Батіст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Батіст
англ. Jon Batiste
Народився 11 листопада 1986(1986-11-11)[1] (37 років)
Кеннер, Джефферсон, Луїзіана, США
Країна  США
Діяльність джазмен, піаніст, співак, музикант, педагог
Alma mater Джульярдська школа, New Orleans Center for Creative Artsd і St. Augustine High Schoold
Знання мов англійська[2]
Членство Stay Humand
Роки активності 1998 — тепер. час
Жанр джаз[3]
Magnum opus The Color Purpled
У шлюбі з Suleika Jaouadd
Нагороди
IMDb ID 4456022

Джонатан Майкл Батіст (нар. 11 листопада 1986 року)[4] — американський співак, автор пісень, музикант, лідер гурту та телевізійна персона[5], відомий як Джон Батіст (англ. Jon Batiste). Записувався і виступав з виконавцями в різних жанрах музики (зі Стіві Вандером, Прінсом, Віллі Нельсоном, Ленні Кравіцем, Едом Шираном, Роєм Харгроувом і Мейвісом Стейплзом), випустив власні записи та виступав у більш ніж 40 країнах. Батіст регулярно гастролює зі своєю групою Stay Human[6] і з'являється з ними щовечора як лідер групи та музичний керівник на The Late Show зі Стівеном Колбертом з 2015 року[7][8].

Батіст також є музичним керівником The Atlantic і креативним директором Національного музею джазу в Гарлемі. У 2020 році він написав музику для анімаційного фільму Pixar «Душа», за який отримав премії Оскар, Золотий глобус, Греммі та BAFTA (усі разом з Трентом Резнором та Аттікусом Россом)[9]. У 2022 році Батіст отримав п'ять премій Греммі у 14 номінаціях, включаючи перемогу в номінації «Альбом року»[10].

Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]

Джон Батіст народився в Метарі, штат Луїзіана, в католицькій родині[11]. Виріс у Кеннері, штат Луїзіана[4]. Батіст є членом музичної династії Нового Орлеана, сім'ї Батістів, до якої входять Лайонел Батіст з «Treme Brass Band», Мілтон Батіст з «Olympia Brass Band» і Рассел Батіст-молодший[12]. У 8-річному віці він грав на перкусії та барабанах зі своєю сімейною групою «Batiste Brothers Band. У 11 років перейшов на фортепіано за пропозицією матері. Батіст розвивав навички гри на фортепіано, беручи уроки класичної музики та переписуючи пісні з відеоігор «Street Fighter Alpha», «Final Fantasy VII» та «Sonic the Hedgehog»[13].

У 17 років Батіст випустив дебютний альбом «Times» у Новому Орлеані. Він навчався у середній школі Святого Августина та Центрі творчого мистецтва Нового Орлеана з Тромбоном Шорті, закінчивши навчання у 2004 році. Потім продовжив відвідувати Джульярдську школу, отримав ступінь бакалавра музики та магістра музики в галузі джазу в 2008 та 2011 роках відповідно[14]. Перебуваючи в Джульярді, випустив другий альбом «Live in New York: At the Rubin Museum of Art». До кінця 2006 року Батіст виступав у Південній Африці, Лондоні, Лісабоні, Іспанії, Парижі та Сполучених Штатах[15].

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 2007 році Батіст дебютував у Концертгебау в Амстердамі у 20-річному віці, продюсував та виконав власне шоу[16]. Він проводив музичні заняття та майстер-класи у різних регіонах Нідерландів у міських школах та знедолених районах. Його запросили до Карнегі-холу для продюсування та виступу у власному шоу з шістьма молодими музикантами з Нідерландів. Виступ завершився фіналом, який він написав для хору, джазового комбо та оркестрових інструментів. У наступні роки Батіст випустив низку музичних проєктів, включаючи «Social Music» (2013), який провів понад місяць на вершині джазових чартів Billboard та iTunes[17]; «The Late Show EP» (2016) із бендом Stay Human»[18]; і святковий альбом «Christmas with Jon Batiste» (2016)[19]. У 2017 році випустив сингли «Ohio» з Леоном Бріджесом та Гері Кларком-молодшим[20], а також «Battle Hymn of the Republic» для The Atlantic[21]. Кавер Батіста на «St. James Infirmary Blues» був номінований на «Греммі» у 2019 році в категорії «Найкраще американське виконання». Дебютний сольний альбом Батіста Hollywood Africans випущений Verve Records у вересні 2018 року[22]. «Don't Stop» став провідним синглом. Напередодні випуску альбому він завершив турне Summer Festival по США з The Dap-Kings[23].

Помітні кар'єрні виступи Батіста включають данину поваги Чаку Беррі та Фетсу Доміно під час 60-ї щорічної церемонії вручення премії «Греммі» (виступ разом із Гері Кларком-молодшим)[24]; відзнаки Центру Кеннеді вшанування Кармен де Лаваллад[25]; Концерт за мир і справедливість у Монтгомері, штат Алабама[26]; Державний гімн на Матчі всіх зірок НБА 2017 року[27]; і вечір відкриття US Open 2017[28]. Він був куратором Концерту Global Citizen Advocacy Concert з Томом Морелло[29] та фестивалю Louis Armstrong Wonderful World у Квінсі, штат Нью-Йорк[30].

Батіст з'явився у телесеріалі HBO «Treme»[31] у ролі самого себе в сезонах 2, 3 і 4. Він також отримав роль у фільмі режисера Спайка Лі «Red Hook Summer»[32], а також написав і виконав органну музику «Hammond B-3»[33], яка була частиною музичного фільму. Серед інших музичних композицій, створених Батістом, — телевізійний документальний фільм «Duke 91 & 92: Back to Back»[34] та короткометражний фільм «Melody of Choice»[35]. Він також з'являється у фільмах Солодка кров Ісуса Спайка Лі[36] та «Thrive» Пола Шиноля[37].

Stay Human[ред. | ред. код]

У 2005 році Батіст почав регулярно виступати в Нью-Йорку зі своїми однолітками з Джульярду, басистом Філом Куном і барабанщиком Джо Сейлором. Пізніше до них приєдналися Едді Барбаш на альт-саксофоні та Ібанда Рухумбіка на тубі. Батіст назвав групу Stay Human. Гурт дає імпровізовані вуличні виступи, які Батіст називає «любовними бунтами» (love riots)[38]. До Батіста часто приєднувалися відомі артисти, у тому числі Вінтон Марсаліс[39].

У 2011 році Stay Human випустили альбом MY N.Y., який повністю записаний у поїздах нью-йоркського метро, така ​​ідея виникла у Джона Батіста[40].

22 квітня 2017 року гурт виступав на мітингу «Марш за науку» біля монумента Вашингтона у Вашингтоні, округ Колумбія[41][42].

У 2014 році Батіст і Stay Human з'явилися на The Colbert Report, щоб виконати сингл групи «Express Yourself», написаний і спродюсований разом з Остіном Бісом[43].

The Late Show with Stephen Colbert[ред. | ред. код]

4 червня 2015 року було оголошено, що Джон Батіст і Stay Human виступатимуть у якості хаус-групи на The Late Show зі Стівеном Колбертом. Прем'єра шоу відбулася на CBS 8 вересня 2015 року[8]. На шоу Батіст і Stay Human виступали разом з Біллі Джоелом, Віллом Смітом, Вінтоном Марсалісом, Джоном Леджендом, Грейс ВандерВаал і Nas.

Juneteenth[ред. | ред. код]

У червні 2020 року Батіст взяв участь у святкуванні Juneteenth (День звільнення рабів, також відомий як День Свободи, День Звільнення, і День Емансипації) у Брукліні, штат Нью-Йорк. Під час виступів на сходах Бруклінської публічної бібліотеки до Батіста приєднався Метт Вітакер у виставі, представленій у партнерстві з Sing For Hope[44].

16 червня 2020 року відбулися протести після вбивства Джорджа Флойда, а також пандемії COVID-19, яку дехто вважає пов’язаною зі зростанням усвідомлення расової несправедливості[45][46].

Soul і WE ARE[ред. | ред. код]

Батіст написав музику до анімаційного фільму Душа 2020 року, співпрацюючи з Трентом Резнором та Аттікусом Россом[47][48]. Тріо здобуло премію Оскар за найкращий оригінальний музичний супровід[49] та премію Золотий глобус за найкращий оригінальний музичний супровід[50] серед багатьох інших перемог і номінацій.

19 березня 2021 року Батіст випустив WE ARE, свій п'ятий сольний студійний альбом. У розмові з журналом Atwood Magazine він описав це як «кульмінацію мого життя до цього моменту» і «найбільш репрезентативну роботу, як творця і як артиста»[7].

У липні 2021 року Батіст випустив живий EP Live at Electric Lady, який записав за один день на Electric Lady Studios. Альбом був випущений виключно на Spotify[51].

На 64-й церемонії вручення премії Греммі Батіст отримав 11 номінацій: вісім на WE ARE і три на Soul[52]. Артист отримав п’ять нагород, у тому числі за найкращий альбом року[53][54].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Батіст одружений на журналістці та письменниці Сулейці Джауад. У квітні 2022 року пара розповіла в телевізійному інтерв'ю, що вони таємно одружилися в лютому 2022 року, за день до того, як Джауад мала зробити трансплантацію кісткового мозку після того, як їй вдруге діагностували лейкемію[55].

Дискографія[ред. | ред. код]

Студійні альбоми[ред. | ред. код]

  • Times in New Orleans (2005)
  • Jazz Is Now (2013)
  • Social Music (з Stay Human) (2013)
  • The Process (з Chad Smith і Bill Laswell) (2014)
  • Christmas with Jon Batiste (2016)
  • Hollywood Africans (2018)
  • Meditations (з Cory Wong) (2020)
  • We Are (2021)
  • World Music Radio (2023)

Саундтреки[ред. | ред. код]

  • Soul (with Trent Reznor and Atticus Ross) (2020)

Живі альбоми[ред. | ред. код]

  • Live in New York: At the Rubin Museum of Art (2006)
  • The Music of John Lewis (з Вінтоном Марсалісом) (2017)
  • Chronology of a Dream: Live at the Village Vanguard (2019)
  • Anatomy of Angels: Live at the Village Vanguard (2019)
  • Live at Electric Lady (2021)

EP[ред. | ред. код]

  • In the Night (2008)
  • The Amazing Jon Batiste! (2009)
  • MY N.Y. (з Stay Human) (2011)
  • The Late Show EP (з Stay Human) (2016)
  • Spotify Singles (2019)
  • We Are: Roots & Traditions (2020)
  • A Little Bit of Soul (2020)
  • We Are the Golden Ones (2021)
  • Jon Batiste: The Nominated Collection (2022)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Czech National Authority Database
  3. ↑ Montreux Jazz Festival Database
  4. ↑ а б Goldberg, Lacey Rose,Mikey O'Connell,Bryn Sandberg,Kate Stanhope,Lesley; Rose, Lacey; O'Connell, Mikey; Sandberg, Bryn; Stanhope, Kate; Goldberg, Lesley (28 серпня 2015). Next Gen Fall TV: 10 Stars Poised for Breakouts. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  5. ↑ Stephen Colbert’s New Bandleader Could Change Late Night TV. Observer (амер.). 24 липня 2015. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 4 квітня 2022.
  6. ↑ Pogrebin, Robin (17 червня 2012). A Jazz Museum Grows Up. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 4 квітня 2022.
  7. ↑ а б Interview: Jon Batiste Dives into His Inspiring, Genreless New Album ‘WE ARE’. Atwood Magazine (амер.). 19 березня 2021. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  8. ↑ а б And Stephen Colbert's new 'Late Show' bandleader is…. TODAY.com (англ.). Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  9. ↑ Cohn, Gabe (1 березня 2021). Golden Globes Winners 2021: The Complete List. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 4 квітня 2022.
  10. ↑ Архівована копія. www.grammy.com. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ From New Orleans To NYC: Jon Batiste Talks The Late Show And Musical Identity. Gothamist (англ.). 19 червня 2015. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 4 квітня 2022.
  12. ↑ Jon Batiste. Interview Magazine (амер.). 11 листопада 2013. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  13. ↑ Weingarten, Christopher R.; Weingarten, Christopher R. (5 серпня 2015). Meet Jon Batiste, Colbert's Crowd-Thrilling Bandleader. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  14. ↑ Embodying Baldwin’s Words | The Juilliard School. www.juilliard.edu. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 4 квітня 2022.
  15. ↑ University, Salisbury. Award-Winning Jazz Artist Batiste Performs at SU Monday, September 24. Salisbury University (англ.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 4 квітня 2022.
  16. ↑ Recensie: Jon Batiste - Hollywood Africans. Blues Magazine (нід.). 3 січня 2019. Процитовано 4 квітня 2022.
  17. ↑ Jon Batiste And Stay Human Introduce 'Social Music'. www.wbur.org (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  18. ↑ The Late Show with Stephen Colbert News on CBS (англ.), архів оригіналу за 11 листопада 2016, процитовано 4 квітня 2022
  19. ↑ A Very Jon Batiste Christmas. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  20. ↑ Nast, Condé (2 жовтня 2017). An Anguished Cover of Neil Young’s “Ohio” by Jon Batiste, Leon Bridges, and Gary Clark, Jr. The New Yorker (амер.). Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2022.
  21. ↑ Batiste, Jon (7 листопада 2017). The Powerful Tune That Drives ‘The Battle Hymn of the Republic’. The Atlantic (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  22. ↑ Bernstein, Jonathan; Bernstein, Jonathan (28 вересня 2018). How Jon Batiste Found His Most Authentic Self on 'Hollywood Africans'. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  23. ↑ Jon Batiste with the Dap-Kings - Summer Tour. The Dap-Kings (амер.). Процитовано 4 квітня 2022.
  24. ↑ Reed, Ryan; Reed, Ryan (29 січня 2018). Grammys 2018: Gary Clark Jr., Jon Batiste Salute Chuck Berry, Fats Domino. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  25. ↑ Weiss, Glenn (26 грудня 2017), The 40th Annual Kennedy Center Honors, White Cherry Entertainment, архів оригіналу за 4 квітня 2022, процитовано 4 квітня 2022
  26. ↑ Concert for Peace and Justice. www.montgomeryadvertiser.com (англ.). Процитовано 4 квітня 2022.
  27. ↑ The Roots to perform original NBA-themed musical at 2017 All-Star Game. NBA.com: NBA Communications (амер.). 16 лютого 2017. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 4 квітня 2022.
  28. ↑ Photo: Jon Batiste sings the National Anthem at the US Open - NYP20170828110. UPI (англ.). Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 4 квітня 2022.
  29. ↑ Grant, Sarah; Grant, Sarah (15 вересня 2016). Tom Morello, Jon Batiste to Curate NYC Global Citizen Advocacy Concert. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  30. ↑ Batiste, Jon (22 квітня 2019). Why I Made a New Version of 'What a Wonderful World'. The Atlantic (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  31. ↑ Treme in Real Life: Jonathan Batiste. Interview Magazine (амер.). 13 лютого 2013. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  32. ↑ Red Hook Summer (2012) - IMDb, архів оригіналу за 4 квітня 2022, процитовано 4 квітня 2022
  33. ↑ Jon Batiste. IMDb (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  34. ↑ Duke 91 & 92: Back to Back (TV Movie 2012) - IMDb, архів оригіналу за 4 квітня 2022, процитовано 4 квітня 2022
  35. ↑ Mulyani, Vera, The Melody of Choice, Bayou Moon Entertainment, архів оригіналу за 4 квітня 2022, процитовано 4 квітня 2022
  36. ↑ Da Sweet Blood of Jesus (2014) - IMDb, архів оригіналу за 5 квітня 2022, процитовано 4 квітня 2022
  37. ↑ Szynol, Paul (12 вересня 2015), Thrive, Itchy Dog Films, архів оригіналу за 4 квітня 2022, процитовано 4 квітня 2022
  38. ↑ Interviews; News; ago, News-7 years (23 червня 2015). OKP Exclusive: Jon Batiste Speaks On #LoveRiots, 'The Late Show' & His New NYC Residency--Launching Tonight. Okayplayer (амер.). Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 4 квітня 2022.
  39. ↑ Potash Twins and Jon Batiste-Union Square (uk-UA) , архів оригіналу за 30 листопада 2021, процитовано 4 квітня 2022
  40. ↑ Jonathan Batiste and the Stay Human Band Fill the Subway with Their Take on Jazz. The Village Voice. 4 січня 2012. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  41. ↑ Resnick, Brian (19 квітня 2017). The March for Science: What is it, and what does it hope to accomplish?. Vox (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  42. ↑ {{Cite web|title=On the ground in Washington at the March for Science|url=https://www.newscientist.com/article/2128541-on-the-ground-in-washington-at-the-march-for-science/%7Cwebsite=New Scientist|accessdate=2022-04-04|language=en-US|first=#author fullName}|last=and #author.fullName}
  43. ↑ Kreps, Daniel; Kreps, Daniel (26 серпня 2015). Jon Batiste Details 'Late Show' Musical Plans. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  44. ↑ Juneteenth in Brooklyn. Bklyner (англ.). 19 червня 2020. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  45. ↑ Steecker, David Robinson, David McKay Wilson, Nancy Cutler, Ashley Biviano and Matt. Why George Floyd's death, COVID-19 inequality sparked protests: 'We're witnessing history'. The Journal News (амер.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  46. ↑ For Jon Batiste, Music Is the Way to Transformation. www.sfcv.org (англ.). Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  47. ↑ \'SOUL,\' Pixar\'s Metaphysical Jazz Movie With A Score By Nine Inch Nails. Stereogum (англ.). 3 грудня 2020. Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 4 квітня 2022.
  48. ↑ Soul soundtrack – everything you need to know about the music for the Pixar film. Radio Times (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  49. ↑ Nast, Condé (26 квітня 2021). Trent Reznor, Atticus Ross, and Jon Batiste Win Best Original Score at Oscars 2021. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  50. ↑ Burlingame, Jon; Burlingame, Jon (26 квітня 2021). ‘Soul’ Wins Best Score Oscar, Making Jon Batiste the Second Black Composer to Receive Award. Variety (амер.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  51. ↑ Jon Batiste Releases New Project 'Live at Electric Lady'. Rated R&B (амер.). 30 липня 2021. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  52. ↑ Sisario, Ben (23 листопада 2021). Jon Batiste and Young Chart-Toppers Lead 2022 Grammy Nominations. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 4 квітня 2022.
  53. ↑ Jon Batiste won album of the year honors for 'We Are' at the Grammy Awards, giving him 5 trophies. CNBC (англ.). 3 квітня 2022. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  54. ↑ Tsioulcas, Anastasia; Cills, Hazel (4 квітня 2022). Jon Batiste and Silk Sonic take home major prizes at 2022 Grammys. NPR (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  55. ↑ Jon Batiste, Suleika Jaouad announce they were secretly married. www.cbsnews.com (амер.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Батіст&oldid=40533309