Дружко Марія Олександрівна
| Дружко Марія Олександрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
1 березня 1983 (41 рік) Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Діяльність | письменниця, поетеса, культурний діяч | |||
| Alma mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
Марі́я Олекса́ндрівна Дружко́ (нар. 1 березня 1983, Дніпродзержинськ) — українська поетеса та прозайкиня, культурна і громадська діячка, видавчиня і літературний консультант. Членкиня Національної спілки письменників України (2003) та Національної спілки журналістів України (2019).
Координаторка і муза[1] молодіжного мистецького проекту VivArt з дня його заснування (2005). Літературний редактор однойменного літературно-мистецького альманаху.
На даний момент Марія Дружко представляє кабінет молодого автора при Обласній Дніпровській організації НСПУ, приділяє велику увагу розвитку молодої літератури Придніпров'я.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Закінчила у місті Кам'янське середню школу № 38 із золотою медаллю, а також музичну школу № 3.
Закінчила Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, факультет української та іноземної філології і мистецтвознавства (2000—2005).
З 2003 року член Національної спілки письменників України. Пише віршовані та прозові твори для дорослих і дітей.
У 2019 році Марія Дружко залучилася до руху амбасадорів книжкового Форуму видавців у Львові і була удостоєна звання «Найкреативнішого амбасадора».
Творчість[ред. | ред. код]
Пише вірші, прозу, літературно-критичні статті.
Видала 6 персональних поетичних збірок:
- Журливі журавлі. — Дніпропетровськ, 2000.
- Сонячна соната. — Дніпропетровськ, 2001.
- Камертони душі. — Дніпропетровськ, 2003.
- Клепсидра. — Дніпропетровськ, 2006.
- Стрітення. — Дніпропетровськ, 2012.
- Атмосфера слова. — Кам'янське, 2020.
2005 року побачила світ перша дитяча книжка поетеси — «Казочка про рукавички»[2].
Після того письменниця написала ще кілька дитячих творів і казок — як віршованих, так і прозових: «Вишенька», «Бузок», «Квасько та Кватруся».
Авторка романів «Шейла» (2008), «Полювання на тура»[3] (2017).
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреатка премії Дніпропетровської обласної державної адміністрації «Обдаровані діти — надія України» (1999, 2000).
- Лауреатка всеукраїнського літературно-мистецького віча «Собори наших душ» імені Олеся Гончара (1998, 1999, 2000).
- Лауреатка міжнародного конкурсу «Морський коньок» (1998).
- Лауреатка обласної премії творчо обдарованої молоді (Дніпропетровськ, 2003, 2004).
- Лауреатка Міжнародної премії імені Олеся Гончара (2008).
- Лауреатка літературної премії імені Валеріана Підмогильного (2012).
- Лауреатка премії в галузі культури, мистецтва та літератури (2014).
- Лауреатка літературного конкурсу Національної спілки письменників України «Степова Еллада» (2016).
- Лауреатка фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (2018).[4]
- Лауреатка міжнародного фестивалю «National novel writing month» (2018).
Публікації[ред. | ред. код]
Твори Марії Дружко увійшли до Антології літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я «Сяєво жар-птиці» (2009), Шевченкіани Придніпров’я (2010), Антології сучасної новелістики та лірики України (2016).
Марія Дружко є співавтором літературних збірників «Собори наших душ» (1998 – 2001), «Весняний цвіт» (2003), «Неопалима купина» (2004), «Ятрань» (2005), «Січеславці про Багряного» (2006), «Мальви для героя» (2019), «Йому тринадцятий минало» (2020).
Має публікації в альманахах, журналах та газетах «VivArt”, «Саксагань», «Київська Русь», «Дніпро», «Січеслав», «Бористен», «Свічадо», «Гранослов'є», «Свобода», «Степова Еллада», «Літературна Україна» та ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про Марію Дружко. dnipro.libr.dp.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.
- ↑ Вести Приднепровья. web.archive.org. 29 вересня 2007. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 11 квітня 2020.
- ↑ Марія Дружко. Літературний альманах Палисадник. palisadnik.org.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.
- ↑ Відбувся ХІ Всеукраїнський фестиваль поезії «Підкова Пегаса» // Сайт «Краснослов». — 2018. — 24 вересня. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна сторінка Марії Дружко на facebook
- Плейлист каналу молодіжного мистецького клубу VivArt
- Літературний альманах Палисадник [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Марія Дружко. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
- Інтерв'ю з Марією Дружко на сайті Буквоїд [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Філософський реалізм поезії Миколи Миколаєнка (автор М. Дружко) [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Рецензія М. Дружко на трилогію А. Кільченського Присмак волі [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Арт-вертеп [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Марія Дружко. Поезії з книги «Сонячна соната» > Библиотека Александра М. Кобринского
- http://nspu.org.ua/dovidnyk/Д [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]