Дніпропетровська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 48°30′ пн. ш. 34°54′ сх. д. / 48.5° пн. ш. 34.9° сх. д. / 48.5; 34.9

Дніпропетровська область
Middle Coat of Arms of Dnipropetrovsk Oblast.svg Flag of Dnipropetrovsk Oblast.svg
Герб Дніпропетровської області Прапор Дніпропетровської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Дніпропетровщина
Країна: Україна Україна
Утворена: 27 лютого 1932 року
Код КОАТУУ: 1200000000
Населення: 3 283 076 (на 1.07.2014)[1]
Площа: 31914 км²
Густота населення: 103.4 осіб/км²
Телефонні коди: +380-56
Обласний центр: Дніпропетровськ
Райони: 22
Міста:

обласного значення
районного значення


13
7
Райони в містах: 18
Смт: 46
Села: 1372
Селища: 63
Селищні ради: 40
Сільські ради: 288
Номери автомобілів: AE, KE
Інтернет-домени: dnepropetrovsk.ua; dp.ua
Обласна влада
49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 2
Веб-сторінка: http://www.adm.dp.ua
Голова ОДА: Коломойський Ігор Валерійович
Рада: Дніпропетровська обласна рада
Голова ради: Удод Євген Григорович (Партія регіонів, з червня 2010 р.)

Дніпропетро́вська о́бласть — область в Україні. Розташована в центральній частині країни. Утворена 27 лютого 1932 року. Площа області становить 31,9 тис. км² (5,3% площі території України, друга за територією в Україні). Населення — 3 300 309 осіб (на 01.06.2013 року — 7,3% населення держави — друга за населенням в Україні). Центр області  і найбільше місто — Дніпропетровськ. Інші великі міста: Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Нікополь, Павлоград.

Історія[ред.ред. код]

Заселення краю, як свідчать результати археологічних досліджень, розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпропетровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту.

Територія області густо заселяється в епоху бронзи (ІІІ — початок І тисячоліття до н. е.). У VIII столітті до н. е. у степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. В цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя.

У подальшому придніпровські степи бачили багато войовничих народів, серед яких:

У VI–VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов'ян. У період Київської Русі (ІХ-ХІІ століття н. е.) по річці Дніпро проходив один з головних торговельних маршрутів середньовічної Східної Європи «З варяг у греки», який поєднував Балтійські країни з Кримом та столицею Візантії — Константинополем. Також по Дніпру йшли на Візантійські прибережні міста і варязькі дружини з київськими князями на чолі. На теперішньому Монастирському острові у межах сучасного Дніпропетровська існував візантійський монастир, де зупинялись правителі Русі Ольга та Володимир. Біля Дніпровських порогів печеніги підступно вбили князя Святослава, який повертався з походу на Балкани. Тут зібрались руські князі і разом рушили на схід, щоб зійтися у смертельному бою з полководцями Чингізхана на Калці у 1223 році.

Монголо-татарська навала 1239–1242 років спустошила Придніпров'я. Ця територія стала місцем кочовищ азійських орд і надовго дістала назву «Дикого поля».

Запорозька Січ

Нове заселення пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV–XVI століттях на цих землях, які стали кордоном між посталими Великим князівством Литовським та Кримським ханством. Територія Дніпропетровщини стала ядром земель Війська Запорозького. З восьми Запорізьких Січей п'ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ.

У 1775 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі землі запорізьких козаків були примусово передані до складу Новоросійської та Азовської губерній Російської імперії, а самі козаки переселені на Кубань, де повинні були знов виконувати роль буфера між внутрішніми областями імперії та войовничими кавказцями.

Карта Катеринославського намісництва
Картка Катеринославської губернії

Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати і в 1793 році вже налічувало 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої увійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У другій половині XVIII і XIX столітті поступово зростає промисловість і торгівля. У 1825 році на Катеринославщині було 38 підприємств, у 1832 році — 54, в 1854 році — 120 і в 1860 — 288. Після реформи 1861 року губернія швидко перетворилася на центр промисловості Півдня країни. Кількість населення різко зросла. Якщо в 1884 році в губернії мешкало 1400 тис. осіб, то в 1901 році — 2800 тис. осіб.

Після відкриття О.Полем та початком промислового видобутку залізної руди біля Кривого Рогу прискорилось будівництво залізниць, нових підприємств добувної, обробної та металургійної галузей промисловості. На початку XX століття Катеринославська губернія займала перше місце в Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів, збудованих переважно іноземними інвесторами.

У роки громадянської війни територія губернії неодноразово переходила з одних рук до інших, тут діяли

  • більшовицькі загони (промисловий Катеринослав був одним із центрів комуністичного руху на півдні Російської імперії)
  • загони УНР
  • війська гетьмана П.Скоропадського (1918)
  • німецькі та австрійські окупаційні війська (1918)
  • загони Нестора Махно
  • загони армії Денікіна (1919)

Після Громадянської війни почалося відновлення краю.

У 19231925 роках у зв'язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округів, у тому числі Катеринославський, Павлоградський, Криворізький. У 1926 році Катеринославський округ об'єднано з Павлоградським у Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, і Дніпропетровська область набула сучасних кордонів.

Хронологія історичних подій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Адміністративна мапа області

Загальна інформація[ред.ред. код]

Адміністративний центр області — місто Дніпропетровськ.

У складі області:

  • районів — 22;
  • районів у містах — 18;
  • населених пунктів — 1501, в тому числі:
    • міського типу — 66, в тому числі:
      • міст — 20, в тому числі:
        • міст обласного значення — 13;
        • міст районного значення — 7;
      • селищ міського типу — 46;
    • сільського типу — 1435, в тому числі:
      • сіл — 1372;
      • селищ — 63.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 22;
  • районних рад у містах — 18;
  • міських рад — 20;
  • селищних рад — 40;
  • сільських рад — 288.

Райони[ред.ред. код]

Район Адм. центр Адм. устрій
1 Апостолівський м. Апостолове Адм. устрій
2 Васильківський смт Васильківка Адм. устрій
3 Верхньодніпровський м. Верхньодніпровськ Адм. устрій
4 Дніпропетровський м. Дніпропетровськ Адм. устрій
5 Криворізький м. Кривий Ріг Адм. устрій
6 Криничанський смт Кринички Адм. устрій
7 Магдалинівський смт Магдалинівка Адм. устрій
8 Межівський смт Межова Адм. устрій
9 Нікопольський м. Нікополь Адм. устрій
10 Новомосковський м. Новомосковськ Адм. устрій
11 Павлоградський м. Павлоград Адм. устрій
12 Петриківський смт Петриківка Адм. устрій
13 Петропавлівський смт Петропавлівка Адм. устрій
14 Покровський смт Покровське Адм. устрій
15 П'ятихатський м. П'ятихатки Адм. устрій
16 Синельниківський м. Синельникове Адм. устрій
17 Солонянський смт Солоне Адм. устрій
18 Софіївський смт Софіївка Адм. устрій
19 Томаківський смт Томаківка Адм. устрій
20 Царичанський смт Царичанка Адм. устрій
21 Широківський смт Широке Адм. устрій
22 Юр'ївський смт Юр'ївка Адм. устрій

Міста обласного значення[ред.ред. код]



Міста районного значення[ред.ред. код]

Місто Входження
1 Апостолове Апостолівський район
2 Верхівцеве Верхньодніпровський район
3 Верхньодніпровськ Верхньодніпровський район
4 Зеленодольськ Апостолівський район
5 Перещепине Новомосковський район
6 Підгородне Дніпропетровський район
7 П'ятихатки П'ятихатський район

Райони у містах[ред.ред. код]

Район Входження
1 Баглійський м. Дніпродзержинськ
2 Дніпровський м. Дніпродзержинськ
3 Заводський м. Дніпродзержинськ
4 Амур-Нижньодніпровський м. Дніпропетровськ
5 Бабушкінський м. Дніпропетровськ
6 Жовтневий м. Дніпропетровськ
7 Індустріальний м. Дніпропетровськ
8 Кіровський м. Дніпропетровськ
9 Красногвардійський м. Дніпропетровськ
10 Ленінський м. Дніпропетровськ
11 Самарський м. Дніпропетровськ
12 Дзержинський м. Кривий Ріг
13 Довгинцівський м. Кривий Ріг
14 Жовтневий м. Кривий Ріг
15 Інгулецький м. Кривий Ріг
16 Саксаганський м. Кривий Ріг
17 Тернівський м. Кривий Ріг
18 Центрально-Міський м. Кривий Ріг

Географія[ред.ред. код]

Протяжність області з півночі на південь — 130 км, із заходу на схід — 300 км. Межує на півночі з Полтавською і Харківською, на сході з Донецькою, на півдні із Запорізькою і Херсонською, на заході з Миколаївською і Кіровоградською областями. Приблизно навпіл область поділяється на північно-східну і південно-західну частини річкою Дніпро

Історичні області[ред.ред. код]

Дніпропетровську область часто називають Надпоріжжям, або Придніпров'ям. Область входить до загальноукраїнського краю Наддніпрянщина. Географічно південна частина області відноситься до Запоріжжя, на відміну від Надпоріжжя. До Надпоріжжя часто відносять лівобережні Присамар'є (Посамар'я) й Приорілля (Поорілля). Захід області називають Криворіжжям, або Кривбасом, що відноситься до Інгулеччини.

Рельєф[ред.ред. код]

Рельєф області хвилясто-рівнинний (висоти 100–200 м). На північному заході знаходиться Придніпровська височина (висота до 192 м), яка поступово знижується в південно-східному напрямку і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На крайньому півдні височина поступово переходить у Причорноморську низовину. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною, на крайньому південному сході області простягається Приазовська височина. Територія області розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат — помірно-континентальний. Середня температура січня становить від −15 °C в південно-західній частині до −17 °C на північному сході; липня — відповідно +23,5 °C та +31 °C. Опадів за рік випадає від 450 мм на півдні до 400 мм — на півночі. Термін вегетаційного періоду — 210 днів.

річка Самара

Водоймища[ред.ред. код]

В області протікають 217 річок, з них 55 довжиною понад 25 км. Головна водна артерія — Дніпро — перетинає область з північного заходу на південний схід. Його притоки — Оріль, Самара з Вовчою (ліві), Базавлук, Мокра Сура, Інгулець із Саксаганню. У межах області знаходяться частини Дніпродзержинського, Дніпровського і Каховського водосховищ. Побудовано 100 невеликих водосховищ і 1400 ставків. На території області споруджено канал Дніпро—Кривий Ріг, проходить траса каналу Дніпро—Донбас.

Природно-рекреаційний потенціал[ред.ред. код]

Дніпропетровська область розташована у степовій зоні України; вздовж річок, по балкам зустрічаються ділянки лісів (близько 4% території області), значна частина яких штучного походження. На території області зустрічається 144 види тварин, занесених до Червоної книги України. До Європейського Червоного списку відносяться 38 регіональних видів. Сучасна мережа природно-заповідного фонду області становить 116 об'єктів загальною площею 26167 га, що становить 0,8% від її площі.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Мінерально-сировинна база характеризується широкою різноманітністю видів і значними запасами деяких корисних копалин. В області виявлено близько 300 родовищ та значні запаси паливно-енергетичної сировини — вугілля, нафти, газу і газоконденсату, а також талько-магнезитової, каолінової, уранової, будівельної та ін. Родовища залізної (Кривий Ріг) та марганцевої руди (м. Марганець та м. Орджонікідзе) — світового значення.

У результаті геологорозвідувальних робіт виявлено золоторудні родовища в Солонянському та Нікопольському районах.

Родовища корисних копалин[ред.ред. код]

Демографія[ред.ред. код]

Загальна кількість наявного населення Дніпропетровської області на 1 січня 2008 року становить 3398,4 тис.осіб, у тому числі міське населення — 2836,2 тис.осіб, сільське населення — 562,2 тис. осіб. Загальна кількість постійного населення становить 3395,1 тис. осіб.


Таблиця демографії
(Джерело : http://www.dneprstat.gov.ua)
1962 1979 1989 1995 1998 2001 2004 2006 2008 2013
2901,0 3639,4 3881,2 3888,8 3758,7 3567,6 3502,9 3447,2 3398,4 3307,8
В період з 1962 по 2013 рік
(тис. ос.)

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р., кількість чоловіків становить 1643,3 тис. осіб, або 46%, жінок — 1924,3 тис.осіб, або 54%. На території області проживають представники понад 130 національностей і народностей.

Національний склад області[2]
Національність Кількість (тис. осіб) % Національність Кількість (тис. осіб) %
Українці 2825,8 79,3 % Татари 3,8 0,11%
Росіяни 627,5 17,6 % Німці 3,8 0,11%
Білоруси 29,5 0,8 % Грузини 2,8 0,08%
Євреї 13,7 0,4 % Болгари 2,3 0,06%
Вірмени 10,6 0,3 % Корейці 1,4 0,04%
Азербайджанці 5,6 0,2 % Узбеки 1,4 0,04%
Молдовани 4,4 0,12% Греки 1,1 0,03%
Цигани 4,1 0,11% Інші національності 15,6 0,4 %

Українську мову вважають рідною 67% населення області, російську мову визначили як рідну 32% населення.

Найбільші населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю жителів понад 11,0 тисяч
за даними Держкомстату[3][4]
Дніпропетровськ 997,8 Першотравенськ 29,0
Кривий Ріг 656,5 Тернівка 28,9
Дніпродзержинськ 241,9 Вільногірськ 23,8
Нікополь 118,7 Підгородне 19,5
Павлоград 110,1 П'ятихатки 18,9
Новомосковськ 70,8 Верхньодніпровськ 16,9
Марганець 48,5 Апостолове 14,4
Жовті Води 47,5 Зеленодольськ 13,9
Орджонікідзе 41,4 Ювілейне 12,8
Синельникове 31,6 Васильківка 11,9

(Курсивом позначені селища міського типу)

Економіка[ред.ред. код]

Завдяки значним покладам корисних копалин, потужній промисловій базі, розвинутому агропромисловому комплексу Дніпропетровська область займає одне з перших місць в Україні по рівню економічного розвитку, особливо у таких галузях, як гірничо-вудобувна і харчова промисловість, металургія, енергетика, рослинництво.

На Дніпропетровщині виробляється 100% марганцевої та майже 80% залізної руди, 64,1% труб, 27,1% металопрокату, 33,3% чавуну, 42,6% сталі, 20,1% коксу, 17,3% цементу, 20,0% вугілля, 11,2% азотних, мінеральних чи хімічних добрив, 13,7% кислоти сірчаної, 7,3% електродвигунів, 7,5% свинини, 16,1% ковбасних виробів, 7,6%електроенергії.

Питома вага господарського комплексу області в загальнодержавних показниках за роки незалежності України відчутно зросла. Питома вага промислового виробництва збільшилась — з 14,5 до 18,4 відсотків, сільськогосподарського — з 5,4 до 5,8, іноземних інвестицій — з 5,4 до 15,3, експорту — з 14,1 до 14,7. Роздрібного товарообігу — з 7 до 7,9. Частка області в загальному обсязі інвестицій, фонду оплати праці стабільно знаходиться на рівні 8-10 відсотків.

Область має потужний промисловий потенціал. Він характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. У регіоні діють понад 700 основних промислових підприємств двадцяти основних видів економічної діяльності, на яких працюють 354,3 тис. осіб. На Дніпропетровщині виробляється 18,4% (майже 205 млрд грн) усієї реалізованої промислової продукції України. За цим показником область посідає друге місце по Україні. Основа промисловості області — металургія. На підприємствах цього виду діяльності зайнято 94,2 тис. осіб. Обсяги реалізованої продукції складають 33,7% від загального обсягу по області. В області виробляється 64,1% труб, 27,1% прокату, 33,3% чавуну, 42,6% сталі, 20,1% коксу від загального обсягу по Україні. Більша частина продукції сертифікована і відповідає світовому рівню якості. Продукція трубопрокатних підприємств області експортується у 70 країн світу.

Область входить до числа провідних експортерів та займає друге місце за обсягами експорту серед областей України. На область припадало 14,7% експортних товарних операцій України. Товарна структура експорту обумовлена промисловим потенціалом області. Основу товарної структури складали чорні метали (37,5% загального обсягу експорту товарів), мінеральні продукти (22,6%), вироби з чорних металів (14,3%), транспортні засоби (10,1%), продукція хімічної промисловості (2,4%).[5]

Злочинність[ред.ред. код]

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 123,7 злочинів, з них 45,0 тяжких та особливо тяжких.[6]

Обласна влада[ред.ред. код]

Будинок Дніпропетровської обласної ради (пр. Кірова, 2)

Голови облвиконкомів[ред.ред. код]

Голови обласного виконавчого комітету:
серпень—жовтень 1932 Петровський Данило Іванович
19321933 Алексєєв Микита Олексійович
1934—1935 Гаврилов Іван Андрійович
19351937 Федяєв Іван Федорович
1937 Нікітченко Микола Іванович (в.о. голови ОВК)
19401941 Найденов Павло Андрійович
19411943 Зельцнер Клаус (генеральський комісар)
19431944 Найденов Павло Андрійович
1944—1947 Дементьєв Георгій Гаврилович
19471952 Філіпов Іван Маркелович
19541961 Юнак Іван Харитонович
19611963 Васильєв Микола Федорович
19641978 Пашов Михайло Васильович
19781983 Бойко Віктор Григорович
1983—1987 Бабич Юрій Петрович
19911992 Задоя Микола Кузьмич
19921994 Лазаренко Павло Іванович (представник Президента України)
19941995 Лазаренко Павло Іванович
Голови обласної держадміністрації:
19.07—25.09.1995 Лазаренко Павло Іванович
25.09.1995—8.08.1996 Деркач Микола Іванович (в.о.)
8.08.1996—3.09.1997 Деркач Микола Іванович
3.09.1997—10.04.1998 Забара Віктор Миколайович
10.04.1998—27.04.1999 Мігдєєв Олександр Васильович
27.04.1999—30.07.2003 Швець Микола Антонович
30.07.2003—30.12.2004 Яцуба Володимир Григорович
30.12.2004—4.02.2005 Мелещик Володимир Адамович (в.о.)
4.02—4.03.2005 Касьянов Сергій Павлович
4.03—1.04.2005 Чорнокур Іван Григорович (в.о.)
1.04—22.09.2005 Єхануров Юрій Іванович
22.09—11.11.2005 Дєєва Надія Миколаївна (в.о.)
11.11.2005 — 3.09.2007 Дєєва Надія Миколаївна
03.09.2007 — 4.02.2010 Бондар Віктор Васильович
18.03.2010 — 24.12.2012 Вілкул Олександр Юрійович
Колєсніков Дмитро Валерійович

Перші секретарі обкомів і голови обласних рад[ред.ред. код]

Перші секретарі губернського, окружного і обласного комітетів КП(б)У:
19251927 Медведєв Олексій Васильович
19271930 Семенов Борис Олександрович
лютий—жовтень 1932 Чернявський Володимир Ілліч
19321933 Строганов Василь Андрійович
19331937 Хатаєвич Мендель Маркович
березень—листопад 1937 Марголін Натан Веніамінович
19371938 Коротченко Дем'ян Сергійович
19381941 Задіонченко Семен Борисович
19411942 Сташков Микола Іванович
19421944 Садовниченко Дмитро Гаврилович
19441947 Найденов Павло Андрійович
19471950 Брежнєв Леонід Ілліч
1950—1955 Кириленко Андрій Павлович
Перші Секретарі обласного комітету КПУ:
19551957 Щербицький Володимир Васильович
19571961 Гайовий Антон Іванович
19611963 Толубєєв Микита Павлович
1963 Толубєєв Микита Павлович (1-ий секретар промислового обкому)
19631964 Ватченко Олексій Федосійович (1-ий секретар сільського обкому)
19631964 Щербицький Володимир Васильович (1-ий секретар промислового обкому)
19641965 Щербицький Володимир Васильович
19651976 Ватченко Олексій Федосійович
19761983 Качаловський Євген Вікторович
19831987 Бойко Віктор Григорович
19871988 Івашко Володимир Антонович
19881990 Задоя Микола Кузьмич
19901991 Омельченко Микола Григорович
Голови Обласної Ради:
5.04.1990—28.02.1992 Задоя Микола Кузьмич
19921994 Богатир Віктор Васильович
26.06.1994—14.05.1998 Лазаренко Павло Іванович
19982002 Дубінін Едуард Владиславович
16.05.2002—13.12.2004 Булавка Галина Іллівна
13.12.2004 — .04.2006 Швець Микола Антонович
30.08.2006 — 04.2010 Вілкул Юрій Григорович (Партія регіонів)
Удод Євген Григорович (Партія регіонів)

Фракції Дніпропетровської обласної ради у 2006–2010 рр[ред.ред. код]

(станом на 2010 р., всього в облраді було 100 депутатів)

Дніпропетровська обласна рада за результатами виборів 31.10.2010[7][ред.ред. код]

Всього 140 депутатів

Освіта і наука[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

На 2013 р. на Дніпропетровщині зареєстровано 1241 періодичне видання (у 2008 р. -біля 900), з яких більше 1 000 — газети. Підписатися можна на 92 суспільно-політичних видання. З 45 газет комунальної форми власності 9 мають своє веб-представництво. Точок реалізації преси — 596 (у 2008 році — близько 1200)   35 Інтернет-видань і інформагентста представлені в обласному центрі та великих містах.

  В Інтернет жителі області виходять, насамперед, для спілкування в соцмережах. У другу — для використання електронної пошти. А відвідування інформаційних сайтів знаходиться на 5 місці — Інтернет не став головним джерелом інформації для дніпропетровців. За охопленням аудиторії як і раніше лідирує телебачення. А преса та Інтернет-видання мають приблизно однакову кількість читачів.[8]

В обласному центрі і Кривому Розі діють місцеві телеканали — 34-й, 11-й і «Рудана» відповідно. Також на території області здійснює мовлення Дніпропетровська обласна державна телерадіокомпанія (ДОДТРК) — 51-й канал.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]