Дніпропетровська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дніпропетровська область
Herb Dnipropetrovskoyi oblasti.svg Flag of Dnipropetrovsk Oblast.svg
Герб Дніпропетровської області Прапор Дніпропетровської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько:
Країна: Україна Україна
Утворена: 27 лютого 1932 року
Код КОАТУУ: 12000
Населення: 3 301 752 (на 1.05.2013)[1]
Площа: 31914 км²
Густота населення: 104.1 осіб/км²
Телефонні коди: +380-56
Обласний центр: Дніпропетровськ
Райони: 22
Міста:

обласного значення
районного значення


13
7
Райони в містах: 18
Смт: 46
Села: 1 369
Селища: 69
Селищні ради: 40
Сільські ради: 288
Номери автомобілів: AE
Інтернет-домени: dnepropetrovsk.ua; dp.ua
Обласна влада
49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 2
Веб-сторінка: http://www.adm.dp.ua
Голова ОДА: Колєсніков Дмитро Валерійович (Партія регіонів, з грудня 2012 р.)
Рада: Дніпропетровська обласна рада
Голова ради: Удод Євген Григорович (Партія регіонів, з червня 2010 р.)

Дніпропетро́вська о́бласть — область в Україні. Розташована в південно-центральній частині країни. Утворена 27 лютого 1932 року. Площа області становить 31,9 тис. км² (5,3 % площі території України). Населення — 3 502,9 тис. осіб (на 1.01.2004 року). Центр області — місто Дніпропетровськ.

Зміст

Географія[ред.]

Протяжність області з півночі на південь — 130 км, із заходу на схід — 300 км. Межує на півночі з Полтавською і Харківською, на сході з Донецькою, на півдні із Запорізькою і Херсонською, на заході з Миколаївською і Кіровоградською областями.

Історичні області[ред.]

Дніпропетровську область часто називають Надпоріжжям, або Придніпров'ям. Область входить до загальноукраїнського краю Наддніпрянщина. Географічно південна частина області відноситься до Запоріжжя, на відміну від Надпоріжжя. До Надпоріжжя часто відносять лівобережні Присамар'є (Посамар'я) й Приорілля (Поорілля). Захід області називають Криворіжжям, що відноситься до Інгулеччини.

Рельєф[ред.]

Рельєф області хвилясто-рівнинний (висоти 100–200 м). На північному заході знаходиться Придніпровська височина (висота до 192 м), яка поступово знижується в південно-східному напрямку і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На крайньому півдні височина поступово переходить у Причорноморську низовину. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною, на крайньому південному сході області простягається Приазовська височина. Територія області розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами.

Клімат[ред.]

Клімат — помірно континентальний. Середня температура січня становить від −15 °C в південно-західній частині до −17 °C на північному сході; липня — відповідно +23,5 °C та +31 °C. Опадів за рік випадає від 450 мм на півдні до 400 мм — на півночі. Термін вегетаційного періоду — 210 днів.

Водоймища[ред.]

В області протікають 217 річок, з них 55 довжиною понад 25 км. Головна водна артерія — Дніпро — перетинає область з північного заходу на південний схід. Його притоки — Оріль, Самара з Вовчою (ліві), Базавлук, Мокра Сура, Інгулець із Саксаганню. У межах області знаходяться частини Дніпродзержинського, Дніпровського і Каховського водосховищ. Побудовано 100 невеликих водосховищ і 1400 ставків. На території області споруджено канал Дніпро—Кривий Ріг, проходить траса каналу Дніпро—Донбас.

Природно-рекреаційний потенціал[ред.]

На території області зустрічається 144 види тварин, занесених до Червоної книги України. До Європейського Червоного списку відносяться 38 регіональних видів. Сучасна мережа природно-заповідного фонду області становить 116 об'єктів загальною площею 26167 га, що становить 0,8 % від її площі.

Корисні копалини[ред.]

Мінерально-сировинна база характеризується широкою різноманітністю видів і значними запасами деяких корисних копалин. В області виявлено близько 300 родовищ та значні запаси паливно-енергетичної сировини — вугілля, нафти, газу і газоконденсату, а також талько-магнезитової, каолінової, уранової, будівельної та ін. Родовища залізної (Кривий Ріг) та марганцевої руди (м. Марганець та м. Орджонікідзе) — світового значення.

У результаті геологорозвідувальних робіт виявлено золоторудні родовища в Солонянському та Нікопольському районах.

Родовища корисних копалин[ред.]

Адміністративно-територіальний поділ[ред.]

Адміністративна мапа області
Докладніше у статті Адміністративний поділ Дніпропетровської області

До складу області входять 13 міст обласного значення, 22 райони, 7 міст районного значення, 46 селищ міського типу, 1369 сіл, та 69 селищ. Загалом 1504 населених пунктів. Адміністративний центр місто Дніпропетровськ.

Райони[ред.]



Міста обласного значення[ред.]



Історія[ред.]

Докладніше у статті Історія Дніпропетровської області

Заселення краю, як свідчать результати археологічних досліджень, розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпропетровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту.


Територія області густо заселяється в епоху бронзи (ІІІ — початок І тисячоліття до н. е.). У VIII столітті до н. е. у степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. В цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя.

У подальшому придніпровські степи бачили багато войовничих народів, серед яких:

У VI–VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов'ян. У період Київської Русі (ІХ-ХІІ століття н. е.) по річці Дніпро проходив один з головних торговельних маршрутів середньовічної Східної Європи «З варяг у греки», який поєднував Балтійські країни з Кримом та столицею Візантії — Константинополем. Також по Дніпру йшли на Візантійські прибережні міста і варязькі дружини з київськими князями на чолі. На теперішньому Монастирському острові у межах сучасного Дніпропетровська існував візантійський монастир, де зупинялись правителі Русі Ольга та Володимир. Біля Дніпровських порогів печеніги підступно вбили князя Святослава, який повертався з походу на Балкани. Тут зібрались руські князі і разом рушили на схід, щоб зійтися у смертельному бою з полководцями Чингізхана на Калці у 1223 році.

Монголо-татарська навала 1239–1242 років спустошила Придніпров'я. Ця територія стала місцем кочовищ азійських орд і надовго дістала назву «Дикого поля».

Запорозька Січ

Нове заселення пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV–XVI століттях на цих землях, які стали кордоном між посталими Великим князівством Литовським та Кримським ханством. Територія Дніпропетровщини стала ядром земель Війська Запорозького. З восьми Запорізьких Січей п'ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ.

У 1775 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі землі запорізьких козаків були примусово передані до складу Новоросійської та Азовської губернійРосійської імперії, а самі козаки переселені на Кубань, де повинні були знов виконувати роль буфера між внутрішніми областями імперії та войовничими кавказцями.

Карта Катеринославського намісництва
Картка Катеринославської губернії

Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати і в 1793 році вже налічувало 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої увійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У другій половині XVIII і XIX столітті поступово зростає промисловість і торгівля. У 1825 році на Катеринославщині було 38 підприємств, у 1832 році — 54, в 1854 році — 120 і в 1860 — 288. Після реформи 1861 року губернія швидко перетворилася на центр промисловості Півдня країни. Кількість населення різко зросла. Якщо в 1884 році в губернії мешкало 1400 тис. осіб, то в 1901 році — 2800 тис. осіб.

Після відкриття О.Полем та початком промислового видобутку залізної руди біля Кривого Рогу прискорилось будівництво залізниць, нових підприємств добувної, обробної та металургійної галузей промисловості. На початку ХХ століття Катеринославська губернія займала перше місце в Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів, збудованих переважно іноземними інвесторами.

У роки громадянської війни територія губернії неодноразово переходила з одних рук до інших, тут діяли

  • більшовицькі загони (промисловий Катеринослав був одним із центрів комуністичного руху на півдні Російської імперії)
  • загони УНР
  • війська гетьмана П.Скоропадського (1918)
  • німецькі та австрійські окупаційні війська (1918)
  • загони Нестора Махно
  • загони армії Денікіна (1919)

Після Громадянської війни почалося відновлення краю.

У 19231925 роках у зв'язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округів, у тому числі Катеринославський, Павлоградський, Криворізький. У 1926 році Катеринославський округ об'єднано з Павлоградським у Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, і Дніпропетровська область набула сучасних кордонів.

Хронологія історичних подій[ред.]

Економіка[ред.]

див. Економіка Дніпропетровської області

Населення[ред.]

Загальна кількість наявного населення Дніпропетровської області на 1 січня 2008 року становить 3398,4 тис.осіб, у тому числі міське населення — 2836,2 тис.осіб, сільське населення — 562,2 тис. осіб. Загальна кількість постійного населення становить 3395,1 тис. осіб.


Таблиця демографії
(Джерело : http://www.dneprstat.gov.ua)
1962 1979 1989 1995 1998 2001 2004 2006 2008
2901 3639,4 3881,2 3888,8 3758,7 3567,6 3502,9 3447,2 3398,4
В період з 1962 по 2008 рік
(тис. ос.)

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р., кількість чоловіків становить 1643,3 тис. осіб, або 46 %, жінок — 1924,3 тис.осіб, або 54 %. На території області проживають представники понад 130 національностей і народностей.

Національний склад області[2]
Національність Кількість (тис. осіб) % Національність Кількість (тис. осіб) %
Українці 2825,8 79,3 Татари 3,8 0,11
Росіяни 627,5 17,6 Німці 3,8 0,11
Білоруси 29,5 0,8 Грузини 2,8 0,08
Євреї 13,7 0,4 Болгари 2,3 0,06
Вірмени 10,6 0,3 Корейці 1,4 0,04
Азербайджанці 5,6 0,2 Узбеки 1,4 0,04
Молдовани 4,4 0,12 Греки 1,1 0,03
Цигани 4,1 0,11 Інші національності 15,6 0,4

Українську мову вважали рідною 67 % населення області, російську мову визначили як рідну 32 % населення.

Міста[ред.]

Населені пункти з кількістю жителів понад 11,0 тисяч
за даними Держкомстату[3][4]
Дніпропетровськ 999,6 Першотравенськ 29,1
Кривий Ріг 660,2 Тернівка 29,0
Дніпродзержинськ 242,6 Вільногірськ 23,7
Нікополь 120,0 Підгородне 19,4
Павлоград 110,5 П'ятихатки 19,0
Новомосковськ 70,6 Верхньодніпровськ 16,9
Марганець 48,6 Апостолове 14,5
Жовті Води 47,7 Зеленодольськ 14,0
Орджонікідзе 41,6 Ювілейне 12,7
Синельникове 31,6 Васильківка 11,9

Обласна влада[ред.]

Голови облвиконкомів[ред.]

Голови обласного виконавчого комітету:
серпень—жовтень 1932 Петровський Данило Іванович
19321933 Алексєєв Микита Олексійович
1934—1935 Гаврилов Іван Андрійович
19351937 Федяєв Іван Федорович
1937 Нікітченко Микола Іванович (в.о. голови ОВК)
19401941 Найденов Павло Андрійович
19411943 Зельцнер Клаус (генеральський комісар)
19431944 Найденов Павло Андрійович
1944—1947 Дементьєв Георгій Гаврилович
19471952 Філіпов Іван Маркелович
19541961 Юнак Іван Харитонович
19611963 Васильєв Микола Федорович
19641978 Пашов Михайло Васильович
19781983 Бойко Віктор Григорович
1983—1987 Бабич Юрій Петрович
19911992 Задоя Микола Кузьмич
19921994 Лазаренко Павло Іванович (представник Президента України)
19941995 Лазаренко Павло Іванович
Голови ОДА:
19.07—25.09.1995 Лазаренко Павло Іванович
25.09.1995—8.08.1996 Деркач Микола Іванович (в.о.)
8.08.1996—3.09.1997 Деркач Микола Іванович
3.09.1997—10.04.1998 Забара Віктор Миколайович
10.04.1998—27.04.1999 Мигдєєв Олександр Васильович
27.04.1999—30.07.2003 Швець Микола Антонович
30.07.2003—30.12.2004 Яцуба Володимир Григорович
30.12.2004—4.02.2005 Мелещик Володимир Адамович (в.о.)
4.02—4.03.2005 Касьянов Сергій Павлович
4.03—1.04.2005 Чорнокур Іван Григорович (в.о.)
1.04—22.09.2005 Єхануров Юрій Іванович
22.09—11.11.2005 Дєєва Надія Миколаївна (в.о.)
11.11.2005 — 3.09.2007 Дєєва Надія Миколаївна
03.09.2007 — 4.02.2010 Бондар Віктор Васильович
з 03.2010 Вілкул Олександр Юрійович

Перші секретарі обкомів і голови обласних рад[ред.]

Перші секретарі губернського, окружного і обласного комітетів КП(б)У:
19251927 Медведєв Олексій Васильович
19271930 Семенов Борис Олександрович
лютий—жовтень 1932 Чернявський Володимир Ілліч
19321933 Строганов Василь Андрійович
19331937 Хатаєвич Мендель Маркович
березень—листопад 1937 Марголін Натан Веніамінович
19371938 Коротченко Дем'ян Сергійович
19381941 Задіонченко Семен Борисович
19411942 Сташков Микола Іванович
19421944 Садовниченко Дмитро Гаврилович
19441947 Найденов Павло Андрійович
19471950 Брежнєв Леонід Ілліч
1950—1955 Кириленко Андрій Павлович
Перші Секретарі обласного комітету КПУ:
19551957 Щербицький Володимир Васильович
19571961 Гайовий Антон Іванович
19611963 Толубєєв Микита Павлович
1963 Толубєєв Микита Павлович (1-ий секретар промислового обкому)
19631964 Ватченко Олексій Федосійович (1-ий секретар сільського обкому)
19631964 Щербицький Володимир Васильович (1-ий секретар промислового обкому)
19641965 Щербицький Володимир Васильович
19651976 Ватченко Олексій Федосійович
19761983 Качаловський Євген Вікторович
19831987 Бойко Віктор Григорович
19871988 Івашко Володимир Антонович
19881990 Задоя Микола Кузьмич
19901991 Омельченко Микола Григорович
Голови Обласної Ради:
5.04.1990—28.02.1992 Задоя Микола Кузьмич
19921994 Богатир Віктор Васильович
26.06.1994—14.05.1998 Лазаренко Павло Іванович
19982002 Дубінін Едуард Владиславович
16.05.2002—13.12.2004 Булавка Галина Іллівна
13.12.2004 — .04.2006 Швець Микола Антонович
30.08.2006 — 04.2010 Вілкул Юрій Григорович (Партія регіонів)
Удод Євген Григорович (Партія регіонів)

Фракції Дніпропетровської обласної ради у 2006–2010 рр[ред.]

(станом на 2010 р., всього в облраді було 100 депутатів)

Склад Дніпропетровської обласної ради за результатами місцевих виборів 31.10.2010[5][ред.]

Всього 140 депутатів

Примітки[ред.]

Посилання[ред.]