Дніпропетровська область

Дніпропетровська область
Герб Дніпропетровської області	Прапор Дніпропетровської області
Основні дані
Прізвисько:	—
Країна:	Україна
Утворена:	27 лютого 1932 року
Код КОАТУУ:	12000
Населення:	▼ 3 301 752 (на 1.05.2013)
Площа:	31914 км²
Густота населення:	104.1 осіб/км²
Телефонні коди:	+380-56
Обласний центр:	Дніпропетровськ
Райони:	22
Міста: обласного значення районного значення	13 7
Райони в містах:	18
Смт:	46
Села:	1 369
Селища:	69
Селищні ради:	40
Сільські ради:	288
Номери автомобілів:	AE
Інтернет-домени:	dnepropetrovsk.ua; dp.ua
Обласна влада
49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 2
Веб-сторінка:	http://www.adm.dp.ua
Голова ОДА:	Колєсніков Дмитро Валерійович (Партія регіонів, з грудня 2012 р.)
Рада:	Дніпропетровська обласна рада
Голова ради:	Удод Євген Григорович (Партія регіонів, з червня 2010 р.)

Дніпропетро́вська о́бласть — область в Україні. Розташована в південно-центральній частині країни. Утворена 27 лютого 1932 року. Площа області становить 31,9 тис. км² (5,3 % площі території України). Населення — 3 502,9 тис. осіб (на 1.01.2004 року). Центр області — місто Дніпропетровськ.

Географія

Протяжність області з півночі на південь — 130 км, із заходу на схід — 300 км. Межує на півночі з Полтавською і Харківською, на сході з Донецькою, на півдні із Запорізькою і Херсонською, на заході з Миколаївською і Кіровоградською областями.

Історичні області

Дніпропетровську область часто називають Надпоріжжям, або Придніпров'ям. Область входить до загальноукраїнського краю Наддніпрянщина. Географічно південна частина області відноситься до Запоріжжя, на відміну від Надпоріжжя. До Надпоріжжя часто відносять лівобережні Присамар'є (Посамар'я) й Приорілля (Поорілля). Захід області називають Криворіжжям, що відноситься до Інгулеччини.

Рельєф

Рельєф області хвилясто-рівнинний (висоти 100–200 м). На північному заході знаходиться Придніпровська височина (висота до 192 м), яка поступово знижується в південно-східному напрямку і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На крайньому півдні височина поступово переходить у Причорноморську низовину. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною, на крайньому південному сході області простягається Приазовська височина. Територія області розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами.

Клімат

Клімат — помірно континентальний. Середня температура січня становить від −15 °C в південно-західній частині до −17 °C на північному сході; липня — відповідно +23,5 °C та +31 °C. Опадів за рік випадає від 450 мм на півдні до 400 мм — на півночі. Термін вегетаційного періоду — 210 днів.

Водоймища

В області протікають 217 річок, з них 55 довжиною понад 25 км. Головна водна артерія — Дніпро — перетинає область з північного заходу на південний схід. Його притоки — Оріль, Самара з Вовчою (ліві), Базавлук, Мокра Сура, Інгулець із Саксаганню. У межах області знаходяться частини Дніпродзержинського, Дніпровського і Каховського водосховищ. Побудовано 100 невеликих водосховищ і 1400 ставків. На території області споруджено канал Дніпро—Кривий Ріг, проходить траса каналу Дніпро—Донбас.

Природно-рекреаційний потенціал

На території області зустрічається 144 види тварин, занесених до Червоної книги України. До Європейського Червоного списку відносяться 38 регіональних видів. Сучасна мережа природно-заповідного фонду області становить 116 об'єктів загальною площею 26167 га, що становить 0,8 % від її площі.

Корисні копалини

Мінерально-сировинна база характеризується широкою різноманітністю видів і значними запасами деяких корисних копалин. В області виявлено близько 300 родовищ та значні запаси паливно-енергетичної сировини — вугілля, нафти, газу і газоконденсату, а також талько-магнезитової, каолінової, уранової, будівельної та ін. Родовища залізної (Кривий Ріг) та марганцевої руди (м. Марганець та м. Орджонікідзе) — світового значення.

У результаті геологорозвідувальних робіт виявлено золоторудні родовища в Солонянському та Нікопольському районах.

Родовища корисних копалин

• П'ятихатське родовище вогнетривких глин

Адміністративно-територіальний поділ

Адміністративна мапа області

Докладніше у статті Адміністративний поділ Дніпропетровської області

До складу області входять 13 міст обласного значення, 22 райони, 7 міст районного значення, 46 селищ міського типу, 1369 сіл, та 69 селищ. Загалом 1504 населених пунктів. Адміністративний центр місто Дніпропетровськ.

Райони

Апостолівський Васильківський Верхньодніпровський Дніпропетровський Криворізький Криничанський Магдалинівський Межівський

Нікопольський Новомосковський Павлоградський Петриківський Петропавлівський Покровський П'ятихатський Синельниківський

Солонянський Софіївський Томаківський Царичанський Широківський Юр'ївський

Міста обласного значення

Вільногірськ Дніпродзержинськ Дніпропетровськ Жовті Води Кривий Ріг

Марганець Нікополь Новомосковськ Орджонікідзе Павлоград

Першотравенськ Синельникове Тернівка

Історія

Докладніше у статті Історія Дніпропетровської області

Заселення краю, як свідчать результати археологічних досліджень, розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпропетровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту.

Територія області густо заселяється в епоху бронзи (ІІІ — початок І тисячоліття до н. е.). У VIII столітті до н. е. у степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. В цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя.

У подальшому придніпровські степи бачили багато войовничих народів, серед яких:

• сармати
• готи
• гуни
• авари
• булгари
• угорці (які переселялися до Паннонії)
• хазари
• печеніги
• половці

У VI–VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов'ян. У період Київської Русі (ІХ-ХІІ століття н. е.) по річці Дніпро проходив один з головних торговельних маршрутів середньовічної Східної Європи «З варяг у греки», який поєднував Балтійські країни з Кримом та столицею Візантії — Константинополем. Також по Дніпру йшли на Візантійські прибережні міста і варязькі дружини з київськими князями на чолі. На теперішньому Монастирському острові у межах сучасного Дніпропетровська існував візантійський монастир, де зупинялись правителі Русі Ольга та Володимир. Біля Дніпровських порогів печеніги підступно вбили князя Святослава, який повертався з походу на Балкани. Тут зібрались руські князі і разом рушили на схід, щоб зійтися у смертельному бою з полководцями Чингізхана на Калці у 1223 році.

Монголо-татарська навала 1239–1242 років спустошила Придніпров'я. Ця територія стала місцем кочовищ азійських орд і надовго дістала назву «Дикого поля».

Запорозька Січ

Нове заселення пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV–XVI століттях на цих землях, які стали кордоном між посталими Великим князівством Литовським та Кримським ханством. Територія Дніпропетровщини стала ядром земель Війська Запорозького. З восьми Запорізьких Січей п'ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ.

У 1775 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі землі запорізьких козаків були примусово передані до складу Новоросійської та Азовської губернійРосійської імперії, а самі козаки переселені на Кубань, де повинні були знов виконувати роль буфера між внутрішніми областями імперії та войовничими кавказцями.

Карта Катеринославського намісництва

Картка Катеринославської губернії

Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати і в 1793 році вже налічувало 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої увійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У другій половині XVIII і XIX столітті поступово зростає промисловість і торгівля. У 1825 році на Катеринославщині було 38 підприємств, у 1832 році — 54, в 1854 році — 120 і в 1860 — 288. Після реформи 1861 року губернія швидко перетворилася на центр промисловості Півдня країни. Кількість населення різко зросла. Якщо в 1884 році в губернії мешкало 1400 тис. осіб, то в 1901 році — 2800 тис. осіб.

Після відкриття О.Полем та початком промислового видобутку залізної руди біля Кривого Рогу прискорилось будівництво залізниць, нових підприємств добувної, обробної та металургійної галузей промисловості. На початку ХХ століття Катеринославська губернія займала перше місце в Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів, збудованих переважно іноземними інвесторами.

У роки громадянської війни територія губернії неодноразово переходила з одних рук до інших, тут діяли

• більшовицькі загони (промисловий Катеринослав був одним із центрів комуністичного руху на півдні Російської імперії)
• загони УНР
• війська гетьмана П.Скоропадського (1918)
• німецькі та австрійські окупаційні війська (1918)
• загони Нестора Махно
• загони армії Денікіна (1919)

Після Громадянської війни почалося відновлення краю.

У 1923–1925 роках у зв'язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округів, у тому числі Катеринославський, Павлоградський, Криворізький. У 1926 році Катеринославський округ об'єднано з Павлоградським у Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, і Дніпропетровська область набула сучасних кордонів.

Хронологія історичних подій

• 1776 — засноване місто Катеринослав (у гирлі Кільчені, на Самарі)
• 1776–1783 — Катеринославщина у складі Новоросійської губернії Російської імперії
• 30 березня 1783 — із Азовської та Новоросійської губерній утворене Катеринославське намісництво
• 1783 — губернське місто Катеринослав перенесено з Кільчені на пагорб на правому березі Дніпра біля козацької слободи Половиця.
• 12 грудня 1796 — утворено Новоросійську губернію
• 8 жовтня 1802 — Новоросійська губернія розділена на Катеринославську, Миколаївську і Таврійську
• 7 листопада—28 грудня 1917 — губернія в складі УНР
• 28 грудня 1917—30 січня 1918 — у складі Української Радянської Народної Республіки
• 30 січня—2 квітня 1918 — губернія у складі Донецько-Криворізької Радянської Республіки РРФСР
• 2 квітня 1918 — окупація німецькими військами
• 2—29 квітня 1918 — губернія у складі УНР
• 29 квітня—14 грудня 1918 — губернія в складі Української Держави гетьмана П.Скоропадського
• 10 березня—29 червня 1919 — Катеринославська губернія в складі УСРР
• 12 травня 1919 — захоплення військами отамана Григор'єва
• 15 травня 1919 — захоплення військами Червоної Армії
• 29 червня 1919 — захоплення військами генерала Май-Маєвського
• 30 червня 1919 — захоплення військами Денікіна
• 16 липня—27 жовтня 1919 — губернія в складі УСРР
• 27 жовтня 1919 — захоплення військами Махна
• 30 грудня 1919 — захоплення військами Червоної Армії, губернія входить до УСРР
• 30 грудня 1922 — УСРР входить до СРСР
• 7 березня 1923 — губернія поділена на 6 округів: Бердянський, Запорізький, Катеринославський, Криворізький, Мелітопольський, Павлоградський
• 1 серпня 1925 — ліквідовано Катеринославську губернію
• 20 липня 1926 — Катеринославський і Павлоградський округи об'єднані в Дніпропетровський
• 2 вересня 1930 — ліквідовано Дніпропетровський округ, утворені райони
• 27 лютого 1932 — утворено Дніпропетровську область
• 1941–1944 — німецька окупація (область входила до складу Рейхскомісаріату Україна)

Економіка

див. Економіка Дніпропетровської області

Населення

Загальна кількість наявного населення Дніпропетровської області на 1 січня 2008 року становить 3398,4 тис.осіб, у тому числі міське населення — 2836,2 тис.осіб, сільське населення — 562,2 тис. осіб. Загальна кількість постійного населення становить 3395,1 тис. осіб.

Таблиця демографії
(Джерело : http://www.dneprstat.gov.ua)

1962	1979	1989	1995	1998	2001	2004	2006	2008
2901	3639,4	3881,2	3888,8	3758,7	3567,6	3502,9	3447,2	3398,4
В період з 1962 по 2008 рік (тис. ос.)

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р., кількість чоловіків становить 1643,3 тис. осіб, або 46 %, жінок — 1924,3 тис.осіб, або 54 %. На території області проживають представники понад 130 національностей і народностей.

Національний склад області

Національність	Кількість (тис. осіб)	%	Національність	Кількість (тис. осіб)	%
Українці	2825,8	79,3	Татари	3,8	0,11
Росіяни	627,5	17,6	Німці	3,8	0,11
Білоруси	29,5	0,8	Грузини	2,8	0,08
Євреї	13,7	0,4	Болгари	2,3	0,06
Вірмени	10,6	0,3	Корейці	1,4	0,04
Азербайджанці	5,6	0,2	Узбеки	1,4	0,04
Молдовани	4,4	0,12	Греки	1,1	0,03
Цигани	4,1	0,11	Інші національності	15,6	0,4

Українську мову вважали рідною 67 % населення області, російську мову визначили як рідну 32 % населення.

Міста

Населені пункти з кількістю жителів понад 11,0 тисяч за даними Держкомстату

Дніпропетровськ ▼999,6 Першотравенськ ▼29,1 Кривий Ріг ▼660,2 Тернівка ▲29,0 Дніпродзержинськ ▼242,6 Вільногірськ ▲23,7 Нікополь ▼120,0 Підгородне ▲19,4 Павлоград ▼110,5 П'ятихатки ▼19,0 Новомосковськ ▲70,6 Верхньодніпровськ ▼16,9 Марганець ▼48,6 Апостолове ▼14,5 Жовті Води ▼47,7 Зеленодольськ ▼14,0 Орджонікідзе ▼41,6 Ювілейне ▲12,7 Синельникове ▼31,6 Васильківка ▲11,9

Обласна влада

Голови облвиконкомів

Голови обласного виконавчого комітету:
серпень—жовтень 1932	Петровський Данило Іванович
1932–1933	Алексєєв Микита Олексійович
1934—1935	Гаврилов Іван Андрійович
1935–1937	Федяєв Іван Федорович
1937	Нікітченко Микола Іванович (в.о. голови ОВК)
1940–1941	Найденов Павло Андрійович
1941–1943	Зельцнер Клаус (генеральський комісар)
1943–1944	Найденов Павло Андрійович
1944—1947	Дементьєв Георгій Гаврилович
1947–1952	Філіпов Іван Маркелович
1954–1961	Юнак Іван Харитонович
1961–1963	Васильєв Микола Федорович
1964—1978	Пашов Михайло Васильович
1978–1983	Бойко Віктор Григорович
1983—1987	Бабич Юрій Петрович
1991–1992	Задоя Микола Кузьмич
1992–1994	Лазаренко Павло Іванович (представник Президента України)
1994–1995	Лазаренко Павло Іванович
Голови ОДА:
19.07—25.09.1995	Лазаренко Павло Іванович
25.09.1995—8.08.1996	Деркач Микола Іванович (в.о.)
8.08.1996—3.09.1997	Деркач Микола Іванович
3.09.1997—10.04.1998	Забара Віктор Миколайович
10.04.1998—27.04.1999	Мигдєєв Олександр Васильович
27.04.1999—30.07.2003	Швець Микола Антонович
30.07.2003—30.12.2004	Яцуба Володимир Григорович
30.12.2004—4.02.2005	Мелещик Володимир Адамович (в.о.)
4.02—4.03.2005	Касьянов Сергій Павлович
4.03—1.04.2005	Чорнокур Іван Григорович (в.о.)
1.04—22.09.2005	Єхануров Юрій Іванович
22.09—11.11.2005	Дєєва Надія Миколаївна (в.о.)
11.11.2005 — 3.09.2007	Дєєва Надія Миколаївна
03.09.2007 — 4.02.2010	Бондар Віктор Васильович
з 03.2010	Вілкул Олександр Юрійович

Перші секретарі обкомів і голови обласних рад

Перші секретарі губернського, окружного і обласного комітетів КП(б)У:
1925–1927	Медведєв Олексій Васильович
1927–1930	Семенов Борис Олександрович
лютий—жовтень 1932	Чернявський Володимир Ілліч
1932–1933	Строганов Василь Андрійович
1933–1937	Хатаєвич Мендель Маркович
березень—листопад 1937	Марголін Натан Веніамінович
1937–1938	Коротченко Дем'ян Сергійович
1938–1941	Задіонченко Семен Борисович
1941–1942	Сташков Микола Іванович
1942–1944	Садовниченко Дмитро Гаврилович
1944–1947	Найденов Павло Андрійович
1947–1950	Брежнєв Леонід Ілліч
1950—1955	Кириленко Андрій Павлович
Перші Секретарі обласного комітету КПУ:
1955–1957	Щербицький Володимир Васильович
1957–1961	Гайовий Антон Іванович
1961–1963	Толубєєв Микита Павлович
1963	Толубєєв Микита Павлович (1-ий секретар промислового обкому)
1963–1964	Ватченко Олексій Федосійович (1-ий секретар сільського обкому)
1963–1964	Щербицький Володимир Васильович (1-ий секретар промислового обкому)
1964–1965	Щербицький Володимир Васильович
1965–1976	Ватченко Олексій Федосійович
1976–1983	Качаловський Євген Вікторович
1983–1987	Бойко Віктор Григорович
1987–1988	Івашко Володимир Антонович
1988–1990	Задоя Микола Кузьмич
1990–1991	Омельченко Микола Григорович
Голови Обласної Ради:
5.04.1990—28.02.1992	Задоя Микола Кузьмич
1992–1994	Богатир Віктор Васильович
26.06.1994—14.05.1998	Лазаренко Павло Іванович
1998–2002	Дубінін Едуард Владиславович
16.05.2002—13.12.2004	Булавка Галина Іллівна
13.12.2004 — .04.2006	Швець Микола Антонович
30.08.2006 — 04.2010	Вілкул Юрій Григорович (Партія регіонів)
Удод Євген Григорович (Партія регіонів)

Фракції Дніпропетровської обласної ради у 2006–2010 рр

(станом на 2010 р., всього в облраді було 100 депутатів)

• Партія регіонів — 39 депутатів
• Блок Юлії Тимошенко — 17 депутатів
• Блок Лазаренка («Громада», СДПУ, Соціал-Демократичний союз) — 17 депутатів
• Наша Україна — Народна самооборона — 9 депутатів
• Комуністична партія України — 7 депутатів
• Народний блок Литвина (Народна партія, ВОЛ «Справедливість») — 5 депутатів
• Блок Н.Вітренко «Народна опозиція» (ПСПУ та РУСЬ) — 4 депутата.

Склад Дніпропетровської обласної ради за результатами місцевих виборів 31.10.2010

• Партія регіонів — 92 депутати (66 %, з них 53 — «мажоритарники»)
• Сильна Україна — 12 депутатів (9 %, з них 3 — «мажоритарники»)
• Комуністична партія України — 11 депутатів (8 %, з них 4 — «мажоритарники»)
• партія «Батьківщина» — 9 депутатів (6 %, з них всі пройшли по партійним спискам)
• «Фронт Змін» — 7 депутатів (5 %, 1 «мажоритарник»)
• «Україна майбутнього» — 4 депутати (3 %, всі — «мажоритарники»)
• Народна партія — 3 депутати (2 %, всі- «мажоритарники»)
• «Громада» — 2 депутати (1 %, обидва — «мажоритарники»)

Всього 140 депутатів

Посилання

• Офіційний сайт Дніпропетровської обласної адмінстрації
• Офіційний сайт Дніпропетровської обласної ради
• Головне управління статистики у Дніпропетровській області
• «Дніпропетровщина» — Історичний та сучасний огляд Дніпропетровської області
• Регіональний інформаційний портал Дніпропетровщини
• «Таймер Придніпров'я»
• Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека
• Довідник поштових індексів Дніпропетровської області
• http://www.bizslovo.org/content/index.php/ua/do-80-richya-dn-oblasti/238-dnipropetrovskiy-obl-80/937-dnipropetrovskiy-oblasti-80.html
• Дніпропетровська область - Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)