Дніпродзержинськ

Дніпродзержинськ
Герб Дніпродзержинська Прапор Дніпродзержинська
Площа Дзержинського — одна з центральних у місті
Основні дані
Прізвисько	Дніпродим
Країна	Україна
Регіон	Дніпропетровська область
Район/міськрада	Дніпродзержинська міська рада
Рада	Дніпродзержинська міська рада
Код КОАТУУ	1210400000
Перша згадка	1750
Статус міста	з 19 грудня 1923 року
Поділ міста	3 райони
Населення	▼ 249 661 (1 серпня 2011)
Агломерація	Дніпровська агломерація
Площа	138 км²
Густота населення	809 осіб/км²
Поштові індекси	51900-51989
Телефонний код	+380-569(2)
Координати	048.529 0034.59748°31′44″ пн. ш. 34°35′49″ сх. д.48.528889° пн. ш. 34.596944° сх. д. 48.528889, 34.596944
Висота над рівнем моря	120 м
Водойма	Дніпродзержинське водосховище, Дніпро
Міста-побратими	Кельце Бобруйськ Хімки Теміртау Алчевськ
День міста	перша неділя червня
Відстань
Найближча залізнична станція	Дніпродзержинськ-Пасажирський
До обл./респ. центру
- фізична	27 км
- залізницею	36 км
- автошляхами	40 км
До Києва
- фізична	366 км
- залізницею	496 км
- автошляхами	412 км
Міська влада
Адреса	м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, 53-30-70
Веб-сторінка	http://www.dndz.gov.ua
Міський голова	Сафронов Станіслав Олександрович

Дніпродзержи́нськ (до 1936 року — Кам'янське) — місто обласного значення Дніпропетровської області.

Загальні відомості

Розташування

Дніпродзержинськ розташований на берегах Дніпродзержинського водосховища, у середній течії Дніпра, нижче греблі Дніпродзержинської ГЕС, за 35 км на захід від Дніпропетровська. Протяжність із сходу на захід 22 км., з півночі на південь — 18 км.

Відстань від Дніпродзержинська до великих міст (автошляхами)
			Київ ~ 416 км Черкаси ~ 249 км	Полтава ~ 158 км Суми ~ 340 км	Харків ~ 247 км Москва ~ 830 км
			Львів ~ 913 км Кіровоград ~ 219 км		Донецьк ~ 273 км Дніпропетровськ ~ 38 км
			Одеса ~ 433 км Миколаїв ~ 303 км	Запоріжжя ~ 109 Сімферополь ~ 473 км	Маріуполь ~ 325 км

Прилеглі населені пункти:

• на лівому березі Дніпра — села Куліші, Єлизаветівка, смт. Курилівка Петриківського району;
• на правому березі Дніпра — смт. Аули, село Українка Криничанського району, смт. Карнаухівка і селище Світле, підпорядковані Дніпродзержинській міськраді.

Геологічна будова і рельєф

Дніпродзержинськ лежить на місці стику Українського кристалічного масиву і Дніпровсько-Донецької западини, що визначає складний рельєф міста.

Лівобережна частина Дніпродзержинська розташована на Придніпровській низовині. Висота над рівнем моря не вище 65 метрів. Правобережна частина розташована в основному (крім прибережної смуги шириною 700—1000 метрів) на відрогах Придніпровської височини. Тут поверхня хвиляста, розчленована ярами і балками, висота над рівнем моря коливається від 80 до 180 метрів.

Клімат

Клімат Дніпродзержинська помірно-континентальний, посушливий. Кількість опадів на рік складає близько 400 міліметрів . Пересічна температура січня — -6 °C, липня — +21 °C.

Екологія

Через наявність великої кількості промислових підприємств екологічний стан Дніпродзержинська є поганим. Місто входить до десяти міст України, де найбльша кількість шкідливих викидів у атмосферу. За даними Центральної геофізичної обсерваторії індекс забруднення атмосфери у Дніпродзержинську оцінюється як «дуже високий» .

Через значні об'єми скидання стічних вод підприємствами міста у Дніпро (тільки Дніпровський металургійний комбінат скидає більше 120 мільйонів кубічних метрів щороку) є проблеми із забезпеченням міста чистою питною водою. На території колишнього Придніпровського заводу зберігається більше 30 мільйонів тон радіоактивних відходів переробки уранових руд.

У 2008 році було створено міжвідомчу комісію з розв'язання екологічних проблем Дніпродзержинська .

Населення

Станом на 1 січня 2010 року населення (без врахування Карнаухівки і Світлого) складало 243 722 особи. Дніпродзержинськ є третім за чисельністю населення містом у Дніпропетровській області та 23 в Україні. Чисельність населення міста має тенденцію до скорочення.

Графік зміни чисельності населення Дніпродзержинська починаючи з 1939 року

Розподіл населення.

• За статтю: жінки — 55,1 %, чоловіки — 44,9 %.
• За віком: працездатне населення — 62,1 %, молодше працездатного віку — 13,5 %, старше працездатного віку — 24,4 %.
• За національністю (за даними перепису 5 грудня 2001 року): українці — 214 759, росіяни — 41 080, білоруси — 1 883, євреї — 588, поляки — 363, татари — 236, молдовани — 235, німці — 189, інші національності — 2 402.

Адміністративний поділ

Дніпродзержинськ поділений на три райони:

• Баглійський (до якого також відносяться Карнаухівка і Світле);
• Дніпровський;
• Заводський.

Історія

Заснування та розвиток

В часи Київської Русі у цій місцевості проходили важливі торгові шляхи – Соляний, Залозний, водний Грецький шлях, поблизу була переправа через Дніпро. Внаслідок постійних татаро-монгольських набігів ці землі перетворилися на частину Дикого поля.

Ігнатій Ясюкович — перший керівник металургійного заводу та розбудовник Кам'янського

Першим відомим поселенням людей на території сучасного Дніпродзержинська є згадуваний Ґійомом де Бопланом ще у 1-ій половині 17 століття Романівський курган, де був укріплений перевалочний пункт та на якому запорозькі козаки збиралися на військові ради. Згодом тут з'явилось козацьке поселення Романкове. Масове заселення цих земель почалося в період існування Нової Січі, коли виникли запорозькі слободи Карнаухівка (1738 рік), Тритузне (1740 рік), що входили до складу Кодацької паланки .

Село Кам'янське вперше згадується у 1750 році у зв'язку з будівництвом церкви. Назва походить від слова камінь, оскільки в ті часи береги Дніпра були кам'янистими. Назви ж Карнаухівки і Тритузного походять від їхніх засновників — козаків Семена Карнауха і Данила Тритуза (Трейтуза).

Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 році селища отримали статус казенних військових поселень та увійшли до складу Саксаганського (згодом Новокодацького) повіту Слов’янської провінції Новоросійської губернії. Від 1802 року — у складі Катеринославського повіту Катеринославської губернії.

Вид на Кам'янське та металургійний завод. Кінець ХIХ—початок ХХ століття.

Відірване від головних торгових шляхів і основних промислових районів, Кам’янське розвивалося досить повільно. За даними перепису 1782 року в селі налічувалось близько тисячі жителів. Їхніми основними заняттями були землеробство, скотарство, рибна ловля, промисли.

Розвиток села пожвавився у другій половині 19 століття, в період індустріалізації Російської імперії. У Кам'янському з'являються кузні, олійниці, крамниці, млини. У 1880-х роках, після спорудження Катерининської залізниці, яка проходила поблизу і з'єднувала Донбас із Кривбасом, у Кам'янському починає розвиватися промисловість. У 1884 році на північно-західній околиці селища побудовано шпало-просочувальний завод для потреб Катерининської залізниці, введений у дію того ж року, також відкрито залізничну станцію Тритузна, що з'єднувала спеціальною гілкою зі станцією Запоріжжя–Кам’янське. Станом на 1886 рік у слободі мешкала 2 901 особа , налічувалось 479 дворів, була православна церква і базар по неділях. Слобода входила до складу Романківської волості разом з Романковим, Тритузним і Аулами. Карнаухівка входила до Діївської волості.

У 1887 році Південно–Російське Дніпровське металургійне товариство (засновники з Бельгії, Польщі та Франції) розпочало будівництво найбільшого на той час металургійного заводу (тепер — Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Дзержинського). 17 лютого 1889 року була введена в дію перша доменна піч.

Чисельність населення Кам'янського почала швидко зростати за рахунок нових робітників заводу і у 1896 році вже становила 18 тисяч осіб.

ХХ століття

Під час революційних подій 1917—1920 років Кам'янське перебувало під владою різних політичних сил та військових угрупувань. 28 грудня 1917 року було встановлено радянську владу, а в квітні 1918 село зайняли німецько-австрійські війська, які підтримували Гетьманат. Наприкінці 1918 року німецькі війська залишили Кам'янське. До червня 1919 року місто під владою більшовиків у складі УСРР. В червні-липні 1919 року війська Червоної Армії вели бої за Кам'янське і Катеринослав із військами Добровольчої Армії Денікіна, внаслідок яких 26 липня 1919 року село захопили останні. 1 січня 1920 року Кам'янське остаточно захоплене Червоною Армією.

Ще на початку 1919 року Кам'янська Рада робітничих депутатів прийняла рішення про перетворення села на місто. 19 грудня 1923 року ВУЦВК затвердив рішення про надання статусу міста.

До 1923 року Кам'янське залишалось у складі Катеринославського повіту Катеринославської губернії. У 1926 Кам'янське стало центром району у складі Катеринославської, а згодом Дніпропетровської округи. Після створення у 1930 році Дніпропетровської області Кам'янське отримало статус міста обласного підпорядкування.

Будівництво районної електростанції, 1930 р.

1 лютого 1936 року Кам'янське перейменоване на Дніпродзержинськ на честь радянського державного діяча Фелікса Дзержинського.

У 1938 р. до складу міста включені села Романкове та Тритузне.

Протягом 20—30-тих років у місті було збудовано декілька потужних промислових підприємств:

1926 — вагонний цех металургійного заводу відокремлено у самостійне підприємство — вагонобудівний завод;

1931 — введено в експлуатацію першу чергу Дніпродзержинської ДРЕС;

1933 — збудовано коксохімічний завод;

1934 — збудовано цементний завод;

1938 — біля станції Баглій, поза тодішніми межами міста збудовано азотно-туковий завод, який випускав мінеральні добрива та кислоти.

У 1935 році у Дніпродзержинську запущено перший трамвай.

Під час Другої світової війни з 23 серпня 1941 року по 25 жовтня 1943 року місто було окуповане німецько-фашистськими військами. Внаслідок окупації та боїв за звільнення міста всі підприємства міста зазнали руйнувань, також зруйновано багато житлових будинків.

У післявоєнні роки роботу промислових підприємств було відновлено. У 1952 році збудовано другий коксохімічний завод, а у 1956 році розпочалось будівництво Дніпродзержинської ГЕС. Також збудовано чавуноливарний завод, хлібозавод, завод "Буддеталь".

Промисловість і економіка

Промисловий комплекс Дніпродзержинська складають 48 основних підприємств, які належать до 10 галузей промисловості, переважно металургійної і хімічної, а також машинобудівної, виробництва будівельних матеріалів, електроенергетичної, деревообробної, харчової, легкої, поліграфічної та інших галузей народного господарства.

Найбільші підприємства міста:

• Дніпродзержинська ГЕС
• ВАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського;
• ВАТ «ДніпроАзот»;
• ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод»;
• ВАТ «Дніпровагонмаш»;
• ВО «Придніпровський хімічний завод»;
• ВАТ «Баглійкокс»
• ТзОВ «Дніпровський автобусний завод»

Основні показники економіки м. Дніпродзержиська за 2009 рік
обсяг реалізованої продукції промисловості, млн. грн.	14 439.1
інвестиції, млн. грн.	461
введення в експлуатацію загальної площі житла, тис. м.2	2 992
експорт товарів і послуг, млн. доларів США	393,9
імпорт товарів і послуг, млн. доларів США	215,1
середньомісячна заробітна плата найманих працівників, грн.	1 935

Основні види продукції: чавун, сталь, прокат, цемент, кокс, мінеральні добрива, електроенергія, магістральні і промислові вагони. З'явилися і нові види продукції, у тому числі – автобуси.

• 

  Металургійний комбінат

• 

  Дніпродзержинська ГЕС

• 

  ДніпроАзот

• 

  Баглійський коксохімічний завод

Наукові та освітні заклади

Проектні та науково-дослідні установи.

• Український державний науково-дослідний проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу (УкрДІАП). Інститут здійснює модернізацію діючих, проектування нових виробництв у хімічній промисловості і суміжних галузях. За проектами інституту на території СНД та далекого зарубіжжя збудовано понад 100 агрегатів, з них 31 — в Україні.
• Державний проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект» займається виготовленням проектно-кошторисної документації на забудову міста. У 1998 році Керівна рада Національного інституту маркетингу США присудила ДПІ “Дніпродзержинськцивільпроект” “Гран-прі Америки 1998 року за якість і обслуговування”.

Вищі навчальні заклади.

• Дніпродзержинський державний технічний університет. Головний навчальний заклад міста, має 7 факультетів. Випускає спеціалістів для металургії, енергетики, хімічної промисловості.

Навчальні заклади заклади І-ІІ рівнів акредитації.

• Дніпродзержинське медичне училище.
• Дніпродзержинське обласне музичне училище. Готує фахівців з музичного мистецтва.
• Дніпродзержинський індустріальний коледж.
• Дніпродзержинський енергетичний технікум.
• Дніпродзержинський комерційний технікум.
• Дніпродзержинський металургійний коледж.
• Дніпродзержинський технологічний коледж Дніпродзержинського технічного університету.
• Дніпродзержинський економічний коледж Дніпродзержинського технічного університету.
• Державний професійно-технічний навчальний заклад Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів. Утворений на базі колишнього професійно-технічного училища № 15 у 2007 році. Готує фахівців для торгівлі, громадського харчування, хлібопекарної та легкої промисловості, побуту.
• Дніпродзержинське вище професійне училище. Готує фахівців для підприємств металургійної та машинобудівної галузей.
• Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівнитцва та автотранспорту».
• Дніпродзержинський навчальний центр № 34.
• Дніпродзержинський професійний ліцей. Готує слюсарів, електрогазозварників, малярів, кухарів та інші професії.
• Дніпродзержинський коледж фізичного виховання.

Також у Дніпродзержинську діє 40 загальноосвітніх навчальних закладів.

Культура і спорт

Заклади культури й дозвілля Дніпродзержинська:

• Дніпродзержинський музично-драматичний театр ім. Лесі Українки, заснований у 1936 році.
• Музей історії міста Дніпродзержинська — найбільший музей міста з культурно-вистовковим центром. Загалом у Дніпродзержинську діє 19 музеїв . При металургійному комбінаті також діє музей історії підприємства.
• Дніпродзержинська міська бібліотека ім. Т.Г. Шевченка — центральний бібліотечний заклад міста. Відкрита у 1934 році.

У Дніпродзержинську є 2 палаци культури та 2 кінотеатри, літературна студія.

• 

  Музей історії міста

• 

  Музично-драматичний театр ім. Лесі Українки

• 

  Центральна міська бібліотека ім. Шевченка

• 

  Кінотеатр ім. Шевченка

Стадіон «Металург»

Спортивні заклади:

• Стадіон «Металург». На стадіоні проводить матчі головна футбольна команда міста Сталь (Дніпродзержинськ). Грає у другій лізі чемпіонату України.
• Спортивний комплекс «Дзержинка» є спортивно-оздоровчою базою Дніпровського металургійного комбінату.
• Басейн «Мікомп». Колишній басейн "Перемога", відновлений у 2007 році відповідно до стандартів Міжнародної федерації плавання. В басейні проводяться змагання чемпіонату України з водного поло. У 2010 році у Дніпродзержинську відбувався чемпіонат Європи з водного поло серед юніорок .
• Палац тенісу. Спортивний комплекс, є домашньою ареною баскетбольного клубу «Дніпро-Азот», який грає в Українській баскетбольній суперлізі.

Лікувальні заклади

Надання медичної і профілактичної допомоги населенню забезпечує 21 лікувальний заклад:

• 5 міських лікарень, 2 поліклініки, міська дитяча лікарня;
• міська санітарно-епідеміологічна станція, лікарні швидкої медичної допомоги та акушерського стаціонару, 3 диспансери, станція переливання крові, 2 стоматологічні поліклініки.

Окрім цього працюють відомчі заклади медицини: поліклініка міського управління МВС, лікувальний пункт для обслуговування працівників залізниці і фельдшерський пункт для працівників річпорту, медично-санітарна частина металургійного комбінату.

Транспорт

Через місто проходять автошлях національного значення Н08, який з'єднує з Дніпропетровськом (46 км), та регіональні автошляхи Т 0412 і Т 0417. Є міжміська та приміська автобусні станції. Автобусне сполучення з найбільшими містами України (Київ, Донецьк, Харків, Полтава, Херсон, Ялта та ін.) та зарубіжжя (Кишинеу).

Також через Дніпродзержинськ проходить Придніпровська залізниця. Головна залізнична станція — Дніпродзержинськ-Пасажирський. На території міста є ще декілька вантажо-пасажирських станцій: Баглій, Тритузна, Дніпродзержинськ, Дніпродзержинськ-Лівобережний.

Право- та лівобережна частини міста сполучені двома мостами через Дніпро.

Для обслуговування перевезень пасажирів і вантажів Дніпром є Дніпродзержинський річковий порт.

• 

  Залізничний вокзал

• 

  Автовокзал

• 

  Трамвай в Дніпродзержинську

• 

  Річковий порт

Громадський транспорт

Основним видом громадського транспорту у Дніпродзержинську є маршрутні таксі (16 маршрутів). Вартість проїзду складає від 1,25 до 3,0 гривні. Також є 4 трамвайних та 2 автобусних маршрути. Вартість проїзду у трамваях складає 1 гривню.

Детальніше у статті Дніпродзержинський трамвай

Через велику кількість спусків та підйомів з рухом трамваїв часто стаються аварії.

2 липня 1996 року міський трамвай КТМ-5М3 № 1044, що рухався маршрутом № 6А вниз вулицею Чапаєва, через відмову гальм на спуску врізався у стіну на розі вулиці Чапаєва та проспекту Аношкіна. Загинуло 34 людини, ще близько 100 людей отримали травми. Після катастрофи було припинено рух вулицею Чапаєва, а саму лінію розібрано 2003 року.

У 2007 та 2010 роках сталося ще дві аварії за участю трамваїв .

ЗМІ

Місцеві телерадіокомпанії:

• міський комерційний телевізійний канал — Автор ТВ (41-й канал) і телекомпанія «Міська інформаційна служба».
• радіо «МіКомп» (104,4 FM).

Видається 10 газет. Найбільші «Событие», «Знамя Дзержинки» (газета металургійного комбінату), «Відомості Дніпродзержинської міської ради», "Вогонь Прометея" (газета технічного університету).

Персоналії

Відомі уродженці.

• Леонід Брежнєв — генеральний секретар КПРС 1966-1982.
• В'ячеслав Коваль — народний депутат України.
• Євген Шаго — народний депутат України.
• Геннадій Боголюбов — український підприємець, один з найбагатших людей України.
• Микола Бруснєцов — конструктор першого у світі троїчного комп'ютера (СРСР).
• Олександр Аленич — український фізик.
• Геннадій Литовченко — футболіст і тренер, найкращий футболіст СРСР 1984 року.
• Артем Кравець — український футболіст, нападник «Динамо» (Київ).
• Олександр Воробйов — український гімнаст, бронзовий призвер Олімпійських ігор в Пекіні.
• Валерій Разумовський — український автогонщик, неодноразовий чемпіон України у різних дисциплінах автоспорту.
• Віра Брежнєва — співачка, актриса, телеведуча, колишня солістка групи «ВІА Гра».
• Олександр Голобородько — актор театру та кіно.
• Михайло Лобко — бандурист, заслужений артист України.
• Іван Першудчев — радянський скульптор.
• Юрій Несіс — письменник.
• Сергій Злючий — український поет, перекладач, громадський діяч, член Національної спілки письменників України.

Особи пов'язані з Дніпродзержинськом

• Володимир Щербицький — радянський партійний і державний діяч, працював у Дніпродзержинську у 1948-54 роках.
• Нурсултан Назарбаєв — президент Казахстану (навчався у Дніпродзержинську).

Галерея

• 

  Дніпродзержинська міськрада

• 

  Будинки на правому березі міста

• 

  Будинки на лівому березі міста

• 

  Монумент Леоніду Брежнєву

• 

  Пам'ятник Прометею

• 

  Пам'ятник Тарасу Шевченко

• 

  Міст через Дніпро

• 

  Собор Святого Миколая

• 

  Костел Святого Миколая

Джерела

• Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 222-247

Посилання

	Портал «Україна»
	Портал «Дніпропетровська область»
	Дніпродзержинськ у Вікісловнику?
	Дніпродзержинськ на Вікісховищі?

• Офіційний сайт Дніпродзержинської міської ради
• Сайт Дніпропетровської ОДА
• Музей історії міста